Таэ эккейр!

Найлисский цикл #1

by Eleonora Ratkevich, Элеонора Раткевич

Из Найлисса в Луговину через горный перевал вышел посол людей, наследный принц (дело очень важное). Из Луговины в Найлисс через горный перевал (а другой дороги нету) вышел посол эльфов, наследный принц (дело не менее важное). Спрашивается: в какой точке перевала и как быстро они встретятся, если в горах частые лавины, засада на одного из принцев, а обоих героев обучал один и тот же гном?

Genres: Fantasy, Russia

320 pages, Hardcover

First published January 1, 2004

Reviews

[Julka]

Враження якісь неоднозначні: за всіма признаками книжка би мала мені сподобатися неймовірно просто, але не склалося... хоча і сказати, що вона мені не сподобалася теж не можу.
От якась вона мені видалася незавершена, непродумана, не вистачило мені більш прописаних сюжетних ліній, герої якісь занадто правильні і неправильні(ті що негативні), наскоками, в спогадах чи розповідях героїв є інформація про якісь події, які ніби то і важливі в цій історії в цілому, але про них дуже мало розказано... хотілося цю розповідь якось "причесати і порівняти" хоч і не знати навіть з якого боку і яким би мав бути кінцевий результат:)))
а ще мене відверто дратував стиль розповіді:( і навіть не можу зрозуміти чому - бо подібну за стилем книжку Про неслухняних принцес і підступних драконів читала колись і та пішла "на ура", а тут - не склалося... таки не на той настрій попала з читанням цієї книжки.
п.с.: попри все написане вище, книжка затягує - не дочитати я її просто не змогла, все таки цікаво було як вона закінчиться. До того ж в кінці була дуже хороша думка для "подумати про вічне", Тож все таки час на читання не даремно потрачений:)

[Wiola Myszkowska Re:telling]

Za każdym razem balsam na serce.

[Iryna Khomchuk]

Колеги-філологи, це — якийсь філологічний екстаз, а не книга))) І не лише у вишуканому володінні російською мовою цієї латвійської авторки справа (хоча свого часу її трилогія "Дерев’яний меч" мене саме цим вразила), а передусім у тому, як вона сформувала ельфійську мову: там така фонетка! така граматика! стільки цікавезних і прекрасних філологічних нюансів! А наприкінці ще є цілий екскурс вченого гнома у порівняльне мовознавство ельфійської, гномської та людських мов)))

Але не лише цим книга викликала моє щире захоплення. Люблю Раткевич насамперед за глибину її книг. Нібито фентезі, нібито нічого серйозного такий жанр розказати не може — просто чтиво для проведення часу, от і все, — а насправді багато чого починаєш бачити по-іншому. І коли "Парадокси Молодшого Патріарха" змусили замислитися над поняттями добра і зла, то ця перша книга найліського циклу — над тим, як важко і як важливо нам шукати порозуміння один з одним. І неважливо, це ельф і людина, чи дває ельфів, чи ж двоє людей. Непорозумітися набагато легше, аніж спробувати, постаратися влізти в шкіру іншого і стати багатшим на цілий світ.

Ще одна думка зачепила мене. Це — питання смерті. Чи зникаємо ми, вмираючи? Чи залишаємося з тими, хто нас любить, хто пам’ятає, хто бачить нас у речах, вчинках, спогадах? То — ми чи просто "ніщо"? А безсмертя може дати лише живе тіло чи ще щось?
Люблю книги, які викликають стільки запитань...

[Cassiopeia_18]

Несмотря на то, что сюжетная линия здесь "иду туда- не знаю куда и не ясно зачем (до половины так точно)", а я ее искренне не люблю и никак не могу вникнуть. Как итог, я обхожу мимо подобных историй. Начиная читать эту книгу, я даже не задумывалась о том что здесь будет, я переживала о том, что книга может быть слабее "Час кроткой воды" и я разочаруюсь. Да, книга для меня слабее и не смотря на то, что я поставила высший балл, все равно разница есть. Но автор настолько прекрасно пишет, что в какой-то момент я таки щаинтересовалась происходящим и начала читать быстрее.

Здесь нет обычных глав, но в тексте есть небольшие пропуски для смены ведущего персонажа. И сначала я думала что их будет три, но нет, первые два это человек Лерметт и эльф Эннеари, а третий это злодей (я сразу начала мечтать о том, чтобы его кто-то стукнул). Лерметт принц и выполняя роль посла отправляется в дорогу к королевству эльфом чтобы разобраться в одном деле. Эллеари, со своей страны отправляется к людям, для поиска семерых эльфов. Стоит ли говорить что дорога у них одна и они должны были встретится на толной тропе, на перевалах? Правда встретились они не обычным способом, Лерметт спас Арьена (это имя эльфа для близких) от замерзания во льдах, а далее они отправились в путь. Глядя на все лавины и что дорога непроходима Лерметт решает проводить Арьена и помочь тому в его деле. А дальше все пошло гладко...

Я знаю что есть еще вторая часть истории, но я пока не готова за нее браться. Сама история мне не настолько интересна и продираться сквозь текст не всегда просто. И это не смотря на то, что автор пишет очень красиво.

[Piotrek Alexander Krawczyk]

Na początku trudno mi było czytać tę książkę ze względu na przeskoki między właściwa akcją a przemyśleniami, ale po tym jak się już do tego przyzwyczaiłem to wręcz poszło z górki. Czytanie o tym jak to spotkali się i zaprzyjaźnili dwaj książęta Lermett i Arien było dla mnie niewyobrażalnie przyjemne i zabawne. W końcu obserwowanie tego jak nie znając swoich obyczajów i popełniają takie faux paux głównie na samym początku było genialne. Zarazem ukazuje nam to jak nieznanie innych kultur może wpłynąć na zamierzone cele. Powieść ta głównie jest właśnie nastawiona na relację między bohaterami, a nie na jakąś wartką pełną bitew i krwi (nie no krwi akurat troszkę jest...) akcję. Jednak polecam się zapoznać z tą pozycją, w końcu kto nie spróbuje ten się nie przekona ;)

[Юля Вандзак]

7 ельфів прийшли на землі до людей, де жорстоко спалюють села, вбивають людей. На їхні пошуки відправляється мудрий гном, який попадає в пастку. Від загибелі гнома рятує Людина. Чи зможе гном і людина потоваришувати? Чи віднайдуть вони ельфів і чи стануть їм на заваді?

[Rosse]

Пока что она мне меньше нравится, чем остальное, что я читала у Раткевич, но Раткевич же :) Финальная мысль хороша, несколько совпадает с моим мировоззрением. Люблю, когда так происходит)

[Glaus]

Мэрисья во все поля. Восторженный эльф поклонник included.

[Vitta]

Что-то вроде "Трудностей перевода" Софии Копполы, но только на эльфийско-человеческий манер.