What do you think?
Rate this book
Найкраща книжка про Каміно. Історія дороги з тисячею імен
Початково Camino de Santiago — це проща, мережа доріг, які ведуть до мощей апостола Якова. Втім цей шлях уже давно став чимось більшим. Ступаючи на дорогу, ти ніколи не знаєш, що чекатиме попереду: які зустрічі та випробування, та й, зрештою, що саме побачиш наприкінці. Ця невизначеність і є частиною магії Каміно, заради якої люди вирушають у дорогу.
«Найкраща книжка про Каміно» — це історія дороги з тисячею імен та тисячею облич. Початок однієї історії стає кінцівкою для іншої, і навпаки, тут зустрічаються давні друзі та незнайомці, люди закохуються і приймають доленосні рішення, інколи – когось знаходять чи втрачають. Та хай скільки подій відбулося на цьому Шляху, хай у який спосіб ви його долали: пішки чи на велосипеді, в компанії чи на самоті — ця дорога ніколи не закінчується. Зробивши перший крок, людина все подальше життя проводить у пошуках, бо справжнє паломництво веде не до конкретної точки, воно спрямоване всередину вас самих.
Роман-репортаж Максима Беспалова — це химерне поєднання реальних і вигаданих історій, що вибагливо переплітаються та складають єдиний візерунок, історію, що починається з першого кроку на Шляху святого Якова. «Я не знаю жодної людини, яка вийшла на Шлях святого Якова, аби просто прогулятися, — пише Максим. — На цій дорозі кожен щось шукає, проте шукає щось своє, особливе. Чи особливу. Чи особливого. Дехто справді знаходить».
«Найкраща книжка про Каміно» — це історія дороги з тисячею імен та тисячею облич. Початок однієї історії стає кінцівкою для іншої, і навпаки, тут зустрічаються давні друзі та незнайомці, люди закохуються і приймають доленосні рішення, інколи – когось знаходять чи втрачають. Та хай скільки подій відбулося на цьому Шляху, хай у який спосіб ви його долали: пішки чи на велосипеді, в компанії чи на самоті — ця дорога ніколи не закінчується. Зробивши перший крок, людина все подальше життя проводить у пошуках, бо справжнє паломництво веде не до конкретної точки, воно спрямоване всередину вас самих.
Роман-репортаж Максима Беспалова — це химерне поєднання реальних і вигаданих історій, що вибагливо переплітаються та складають єдиний візерунок, історію, що починається з першого кроку на Шляху святого Якова. «Я не знаю жодної людини, яка вийшла на Шлях святого Якова, аби просто прогулятися, — пише Максим. — На цій дорозі кожен щось шукає, проте шукає щось своє, особливе. Чи особливу. Чи особливого. Дехто справді знаходить».
- GenresTravelNonfiction
352 pages, Paperback
Published January 1, 2023
24 people are currently reading
216 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 37 reviews
July 17, 2024
Прочитала, бо хотіла дізнатися про враження інших людей від подорожі, в яку планую вирушити сама також зовсім скоро (і вже розношую для неї взуття:). Було ок, часом навіть дуже влучно і гарно, але деякі моменти були настільки крінжові, шо я тепер не знаю, що думати:
- Перше, від чого мене трохи перетрусило — це впевненість автора в тому, що його історія - найкраща. Шо можна було іще очікувати від книжки з такою назвою - хз. Але все це було дуже часом patronizing і через це сильно відштовхувало. Одне діло, коли це роздуми, а друге діло, коли це переходить у розмови з іншими і let me tell you how you should live your life. Це відчуття власної величі зробило деякі висновки дуже дешевими і пустими. “Я точно знаю, що тисячі (!) людей вийшли на шлях пошуків саме завдяки мені”.
- Історія про камінець з Арарату. Я розумію суть таких сувенірів, але одразу в голові зʼявилася картинка як мій албанський одногрупник з Пайдеї показує зіп-пакетик з камінцями, які він назбирав (глибокий вдих отут), в Аушвіці. Показує це в більшості єврейській аудиторії (не єврей, до речі), половина з яких втратила бабусів-дідусів в концентраційних таборах, показує це з девізом “я привіз їх із собою, як нагадування про те, шо такі речі ніколи не мають права відбуватися знову”. Потім він іще ДУЖЕ ГОЛОСНО намагався пояснити моїй вчительці з івриту, шо він правий, бо він краще знає щось про історичну памʼять, і всім було від цього дуже сумно, бо він дупля не відстрілював, чого всі такі злі. Я напевно старовір у цьому плані, але вважаю, що такі штуки мають залишатися на своєму місці.
- Росіяни. Найкращі друзі автора на Каміно — пара з Мордору, яка виїхала в 2014, бо не могла більше там жить. Тут я вже не знаю, що казати, але я би це в книжку в 2022 році не додавала. Не хочу займати свій особистий простір історіями про їхні подвиги та людяність, бо мені байдуже це зараз. Якщо книжку перевидавали після війни, то може і без цього розділу також ок.
- Побрехеньки. Прочитала це в блозі Юлії Пушиної, і дуже воно мені відгукнулося: навіщо автор так часто підбріхував про себе та своїх друзів? Оці всі штуки про карʼєру у мюзиклах, якої насправді не було ніколи чи ця історія про друга, який звалився з даху і травмував ногу, але “насправді” спочатку проходив маршрут Каміно на кріслі колісному, а потім почав йти сам і шкутильгати (? like what? was? warum? heeeeh?) Мені від цих моментів було дуже дивно, бо коли в кінці книжки знайомі трошки надурили автора, то він кричав та обурювався (?).
- Штука, яка мене трооошки збентежила (так само як і Юлія писала у своєму блозі) — майже в кожному місці, де зупинявся головний герой, він із кимось пив. Десь бокал пива, десь пляшку вина, десь те, десь се. Я в цьому всьому розбираюся як свиня в апельсинах, бо ніколи в житті не пила алкоголь, але як після такої рутини йти іще 30-40 км наступного дня? І навіщо? (Це вже мої установки, мене алкоголь у будь-якій кількості щодня трошки відлякує, може це справді ок комусь).
Загалом, мені було якось образливо, бо деякі штуки я собі виділяла і думала “о, дуже гарно”, а потім те враження перекреслювалося чимось із попередніх пунктів. Йду готуватися до свого походу.
- Перше, від чого мене трохи перетрусило — це впевненість автора в тому, що його історія - найкраща. Шо можна було іще очікувати від книжки з такою назвою - хз. Але все це було дуже часом patronizing і через це сильно відштовхувало. Одне діло, коли це роздуми, а друге діло, коли це переходить у розмови з іншими і let me tell you how you should live your life. Це відчуття власної величі зробило деякі висновки дуже дешевими і пустими. “Я точно знаю, що тисячі (!) людей вийшли на шлях пошуків саме завдяки мені”.
- Історія про камінець з Арарату. Я розумію суть таких сувенірів, але одразу в голові зʼявилася картинка як мій албанський одногрупник з Пайдеї показує зіп-пакетик з камінцями, які він назбирав (глибокий вдих отут), в Аушвіці. Показує це в більшості єврейській аудиторії (не єврей, до речі), половина з яких втратила бабусів-дідусів в концентраційних таборах, показує це з девізом “я привіз їх із собою, як нагадування про те, шо такі речі ніколи не мають права відбуватися знову”. Потім він іще ДУЖЕ ГОЛОСНО намагався пояснити моїй вчительці з івриту, шо він правий, бо він краще знає щось про історичну памʼять, і всім було від цього дуже сумно, бо він дупля не відстрілював, чого всі такі злі. Я напевно старовір у цьому плані, але вважаю, що такі штуки мають залишатися на своєму місці.
- Росіяни. Найкращі друзі автора на Каміно — пара з Мордору, яка виїхала в 2014, бо не могла більше там жить. Тут я вже не знаю, що казати, але я би це в книжку в 2022 році не додавала. Не хочу займати свій особистий простір історіями про їхні подвиги та людяність, бо мені байдуже це зараз. Якщо книжку перевидавали після війни, то може і без цього розділу також ок.
- Побрехеньки. Прочитала це в блозі Юлії Пушиної, і дуже воно мені відгукнулося: навіщо автор так часто підбріхував про себе та своїх друзів? Оці всі штуки про карʼєру у мюзиклах, якої насправді не було ніколи чи ця історія про друга, який звалився з даху і травмував ногу, але “насправді” спочатку проходив маршрут Каміно на кріслі колісному, а потім почав йти сам і шкутильгати (? like what? was? warum? heeeeh?) Мені від цих моментів було дуже дивно, бо коли в кінці книжки знайомі трошки надурили автора, то він кричав та обурювався (?).
- Штука, яка мене трооошки збентежила (так само як і Юлія писала у своєму блозі) — майже в кожному місці, де зупинявся головний герой, він із кимось пив. Десь бокал пива, десь пляшку вина, десь те, десь се. Я в цьому всьому розбираюся як свиня в апельсинах, бо ніколи в житті не пила алкоголь, але як після такої рутини йти іще 30-40 км наступного дня? І навіщо? (Це вже мої установки, мене алкоголь у будь-якій кількості щодня трошки відлякує, може це справді ок комусь).
Загалом, мені було якось образливо, бо деякі штуки я собі виділяла і думала “о, дуже гарно”, а потім те враження перекреслювалося чимось із попередніх пунктів. Йду готуватися до свого походу.
January 13, 2023
Прекрасний приклад того, як можно "сходити в подорож" не злазячи з дивану. Читаючи книгу цілий час здається, ідеш разом з автором поруч, а він все то розповідає тобі.
Ну і звісно то дивне відчуття після прочитання, що колись обов'язково треба піти в гості до Святого Якова, - це відчуття присутнє.
Дуже рекомендую!
Ну і звісно то дивне відчуття після прочитання, що колись обов'язково треба піти в гості до Святого Якова, - це відчуття присутнє.
Дуже рекомендую!
December 28, 2023
Шлях святого Якова навчив мене золотій істині. Ніколи не очікуй на диво — роби його власноруч.
спеціально не читала до власного Шляху, аби краще провідчувати і порефлексувати. вдала була ідея, зайве переконалася, що за якийсь час знову пакуватиму наплічник) і це справді найкраща книжка про Каміно 💙
спеціально не читала до власного Шляху, аби краще провідчувати і порефлексувати. вдала була ідея, зайве переконалася, що за якийсь час знову пакуватиму наплічник) і це справді найкраща книжка про Каміно 💙
January 14, 2023
З перших секунд, хвилин, зрозумів, це те, що треба у ці часи. Часи коли наша країна у біді. Кожен новий рядок, сторінка, це як той маяк, який є орієнтиром у темноті для човнів у бурхливому морі.
Вступ, дуже чітко передає відчуття дотику, орієнтиру про що йтиметься мова, куди йти та що робити, формує бажання читати далі. Далі, що б знайти свій власний шлях. Шлях, який ніколи не закінчується.
Це книга про неймовірні місця, про думки, про спогади, про зустрічі, про бажання повернутись та ще раз побачити, пройти, відчути, зрозуміти чи пережити той стан, емоції, відчуття. Все найкраще на Шляху відбувається в дорозі.
Про Шлях, що зводить та розводить людей, але ти вже чекаєш з нетерпінням, що буде завтра. Про підтримку, щирість, бажання, почуття, розпач, розгубленість. Дивитись та бачити погляди, слухати та чути. Переживати та проживати, відпускати.
Про те, як радіти та сумувати. Прагнути та вірити. Отримати натхнення. Відчути момент істини. Та вдячність. Розмови про мрії, що збуваються.
Про образ захисника з'являється тоді, коли в цьому з'явиться найбільша потреба.
Дякую автору.
Вступ, дуже чітко передає відчуття дотику, орієнтиру про що йтиметься мова, куди йти та що робити, формує бажання читати далі. Далі, що б знайти свій власний шлях. Шлях, який ніколи не закінчується.
Це книга про неймовірні місця, про думки, про спогади, про зустрічі, про бажання повернутись та ще раз побачити, пройти, відчути, зрозуміти чи пережити той стан, емоції, відчуття. Все найкраще на Шляху відбувається в дорозі.
Про Шлях, що зводить та розводить людей, але ти вже чекаєш з нетерпінням, що буде завтра. Про підтримку, щирість, бажання, почуття, розпач, розгубленість. Дивитись та бачити погляди, слухати та чути. Переживати та проживати, відпускати.
Про те, як радіти та сумувати. Прагнути та вірити. Отримати натхнення. Відчути момент істини. Та вдячність. Розмови про мрії, що збуваються.
Про образ захисника з'являється тоді, коли в цьому з'явиться найбільша потреба.
Дякую автору.
June 30, 2025
На мою субʼєктивну думку ця книга має більше мінусів ніж плюсів. Я б, мабуть, рекомендувала її лише тим людям, які сумніваються йти їм чи не йти в цю подорож.
Плюси:
• книга українською на цікаву тему.
Мінуси:
• спосіб написання - дуже пафосний та занадто самовпевнений наратив;
• брехня іншим людям і про деякі історичні події/факти;
• «хороші руські» під час повномасштабної війни в Україні;
• trigger warning - постійне вживання алкоголю;
• романтизація - цей похід справді чудовий досвід, але варто теж зазначити, що це і важкий досвід. До цього краще фізично готувати власне тіло заздалегідь - про що не було сказано нічого, і що може призвести до майбутніх травм «натхненних» прочитаним читачів.
Плюси:
• книга українською на цікаву тему.
Мінуси:
• спосіб написання - дуже пафосний та занадто самовпевнений наратив;
• брехня іншим людям і про деякі історичні події/факти;
• «хороші руські» під час повномасштабної війни в Україні;
• trigger warning - постійне вживання алкоголю;
• романтизація - цей похід справді чудовий досвід, але варто теж зазначити, що це і важкий досвід. До цього краще фізично готувати власне тіло заздалегідь - про що не було сказано нічого, і що може призвести до майбутніх травм «натхненних» прочитаним читачів.
March 26, 2024
На шляху цієї книги без поспіху насолоджуєшся думками авторами, слухаєш історії особисті і зустрічних на Каміно, поринаєш в історичні екскурси. Приємна, надихаюча книга.
April 1, 2024
Набагато більш особиста та відверта книжка, ніж я очікував. Про почуття, про закоханість, про сльози, дружбу, самотність, безумство... і одночасно все ж таки про Каміно. Щиро рекомендую, і як зразок чудової прози, і як текст, що може надихнути вийти на власний Шлях.
September 24, 2024
Те, що написано на обкладинці - правда. Почав читати цю книжку в перший день моєї подорожі по Camino Podolico - українській версії оригінального маршруту (225 км). А закінчив її читати в останній. Вдень я йшов українськими землями. Увечері та вранці - разом з Максом й десятками інших пілігрімів, мандрував тропами до Сантʼяго-де-Компостело й трохи далі, на край землі. Дуже тепла книга від мандрівника мандрівникам.
January 8, 2025
це дійсно найкраща книжка про каміно і ніхто мене не переконає у зворотньому. для мене ця книга стала захопливою мандрівкою, наповненою сонцем, тихими середньовічними поселеннями, запахом смачної їжі, вином й купою маленьких й великих історій пілігрімів. це було так неймовірно надихаюче, що якщо я колись й сама стану частиною цієї великої пригоди — подамся на Шлях, то точно буду згадувати цю книгу як одну з тих речей, що підштовхнули мене зробити перший крок.
October 21, 2025
Якщо вас цікавить тема подорожей і хочеться зануритися в історії людей та місцевостей, книга дня вас. Подобається, як автор розкриває власні почуття, ділиться спостереженнями, аналізує Каміно з різних сторін.
February 26, 2024
Вражений глибоким описом мандрівки автора до щастя - до власного катарсису. Дуже цікаво читати деталі цілої мандрівки, як фізичного так і метафоричного шляху автора, шляху повного емоцій, переживань, шляху людей з різним власним "вантажем", котрі також шукають власну ціль в житті або прощення. Книжка про емоції про те як людям потрібні чудеса, і як людям потрібно мати віру в чудеса.
Теж дуже сподобалося, як автор описує деталі кожного містечка, історичні моменти, маленькі легенди, місцеву їжу і місцевих зірок. Моментами дуже хочеться телепортуватися і насолодитися цим всім: вином, краєвидами, тапасами, людьми, сміхом, заходами сонця, болем в ногах...
Відчувається також смуток і самотність автора, оскільки кожен шлях має кінець...і це найбільше зачепило, бо всі зазвичай концентруються на кінцевих цілях, але найголовніше це шлях до цілі...і не всі це усвідомлюють.
Теж дуже сподобалося, як автор описує деталі кожного містечка, історичні моменти, маленькі легенди, місцеву їжу і місцевих зірок. Моментами дуже хочеться телепортуватися і насолодитися цим всім: вином, краєвидами, тапасами, людьми, сміхом, заходами сонця, болем в ногах...
Відчувається також смуток і самотність автора, оскільки кожен шлях має кінець...і це найбільше зачепило, бо всі зазвичай концентруються на кінцевих цілях, але найголовніше це шлях до цілі...і не всі це усвідомлюють.
July 3, 2024
Спершу Camino de Santiago була проща, мережа доріг, які ведуть до мощей святого Якова. Каміно (ісп. "шлях") за свою історію мав злети і падіння; перші паломники з'явилися у ІХ ст., а останній його етап почався з 1970рр. з групи ентузіастів, які наново намітили закинуті ділянки маршрутів та зайнялись облаштуванням зручностей для пілігримів. З кожним роком все більше людей з різних куточків світу проходять Каміно пішки або велосипеді.
В цій книжці автор неймовірно яскраво описав свій власний досвід проходження Каміно: тут немає ілюстрацій, але я наче подивився серіал або тревел-шоу - настільки добре деталізовано все. Також текст рясніє гумором; з деяких моментів пробивало на сміх, втім, були й місця, де сльозилися очі.
Загалом до цієї книжки про Каміно я знав з кількох відео в тіктоці, та що взагалі є така дестинація. Тепер - я знову маю блиск в очах, а також бажання рухатись в напрямку Каміно. "Усе найкраще в світі відбувається після того, як ти встав з ліжка. Як дійти до краю світу? Крок за кроком".
P.S. Крім головного Шляху у Іспанії, Португалії та Франції, облаштовані пішохідні маршрути до нього є практично в кожній країні Європи. В німецькомовних країнах він називається Якоб Вег, у Словенії - Якобова Пот. Найсхідніший маршрут до Каміно колись закінчувався в Києві. Поступово українські пілігрими пробують промаркувати Шлях від Львова до польського кордону, але силами місцевих громад Camino Podolico (відтинок від Вінниці до Кам'янця-Подільського) можливо пройти вже зараз.
В цій книжці автор неймовірно яскраво описав свій власний досвід проходження Каміно: тут немає ілюстрацій, але я наче подивився серіал або тревел-шоу - настільки добре деталізовано все. Також текст рясніє гумором; з деяких моментів пробивало на сміх, втім, були й місця, де сльозилися очі.
Загалом до цієї книжки про Каміно я знав з кількох відео в тіктоці, та що взагалі є така дестинація. Тепер - я знову маю блиск в очах, а також бажання рухатись в напрямку Каміно. "Усе найкраще в світі відбувається після того, як ти встав з ліжка. Як дійти до краю світу? Крок за кроком".
P.S. Крім головного Шляху у Іспанії, Португалії та Франції, облаштовані пішохідні маршрути до нього є практично в кожній країні Європи. В німецькомовних країнах він називається Якоб Вег, у Словенії - Якобова Пот. Найсхідніший маршрут до Каміно колись закінчувався в Києві. Поступово українські пілігрими пробують промаркувати Шлях від Львова до польського кордону, але силами місцевих громад Camino Podolico (відтинок від Вінниці до Кам'янця-Подільського) можливо пройти вже зараз.
August 5, 2025
були цікаві факти про історію каміно, про селища і міста, котрі трапляються по дорозі. це було дійсно цікаво читати. на цьому все.
думала побачити захоплюючі історії людей, котрих автор зустрічав по дорозі, а вони всі якісь однакові. ніби спочатку автор придумав сенси котрі хоче закласти, а потім підігнав людей. тому і здається, що ці люди якісь не живі, не справжні. із цих всіх історій згадується тільки взаємодія автора з кореянкой. тут я вчиталась.
багато розділів починаються з повторення одного і того ж. автор описує свою філософію шляху все новими й новими епітетами, але вони всі якісь... пафосні та поверхневі.
мене тригернула згадка хороших рускіх, тому будьте обережні.
думала побачити захоплюючі історії людей, котрих автор зустрічав по дорозі, а вони всі якісь однакові. ніби спочатку автор придумав сенси котрі хоче закласти, а потім підігнав людей. тому і здається, що ці люди якісь не живі, не справжні. із цих всіх історій згадується тільки взаємодія автора з кореянкой. тут я вчиталась.
багато розділів починаються з повторення одного і того ж. автор описує свою філософію шляху все новими й новими епітетами, але вони всі якісь... пафосні та поверхневі.
мене тригернула згадка хороших рускіх, тому будьте обережні.
September 3, 2024
Overall, it was an enjoyable read.
I wish the author had been more forthcoming about the fact that many (most?) of the stories in the book are fictional.
While this makes for an engaging read, the realization that what you’ve initially perceived as a truthful retelling of the author’s experiences is mostly made up somewhat cheapens the experience.
I wish the author had been more forthcoming about the fact that many (most?) of the stories in the book are fictional.
While this makes for an engaging read, the realization that what you’ve initially perceived as a truthful retelling of the author’s experiences is mostly made up somewhat cheapens the experience.
June 29, 2024
Я отримала те, що й хотіла від книги: натхнення, поштовх, мрію...
April 10, 2024
Легка, приємна та цікава книга. Як і всі інші цього автора ✨️
"Що таке щастя? Це можливість та бажання не зупинятися у своєму пошуку"
"Що таке щастя? Це можливість та бажання не зупинятися у своєму пошуку"
August 31, 2023
натхненно написано! сподобалось, що є історії з різних періодів та багатьох (18!!) походів по Каміно
інтригуюча кінцівка, треба пошукати в мережі про подію в Парижі
а так, то треба «йти поки є куди»..
інтригуюча кінцівка, треба пошукати в мережі про подію в Парижі
а так, то треба «йти поки є куди»..
February 10, 2023
Справді чудова книга - з першої ж сторінки викликала спогади про мої Каміно, сум за ними, бажання рушити знову в дорогу. Бо "Каміно триває тоди, доки пілігрим готовий йти" :)
November 14, 2023
Це таки найкраща книга.
Це не просто Шлях пілігрима, це Дорога життя.
Мандруючи сторінками цієї книги, ви дізнаєтеся багато цікавого, побачите мальовничі місця та почуєте захопливі історії.
Це якісний тревелог, але автор досягає більшого, ніж розказати про чарівну Іспанію.
Він досягає поставленої собі мети.
Бо прочитавши цю книгу, вам буде мало побачити це все очами Максима (та навіть дізнатися про його роздуми стосовно життя буде мало).
Ви захочете побачити це все СВОЇМИ очима та прожити ці відчуття, захочете замислитись над СВОЇМ життям.
Ви захочете стати на Каміно і зробити перший крок Вперед і Вгору.
Це не просто Шлях пілігрима, це Дорога життя.
Мандруючи сторінками цієї книги, ви дізнаєтеся багато цікавого, побачите мальовничі місця та почуєте захопливі історії.
Це якісний тревелог, але автор досягає більшого, ніж розказати про чарівну Іспанію.
Він досягає поставленої собі мети.
Бо прочитавши цю книгу, вам буде мало побачити це все очами Максима (та навіть дізнатися про його роздуми стосовно життя буде мало).
Ви захочете побачити це все СВОЇМИ очима та прожити ці відчуття, захочете замислитись над СВОЇМ життям.
Ви захочете стати на Каміно і зробити перший крок Вперед і Вгору.
July 6, 2024
Подорож сторінками - точно не те саме, що крок за кроком проходити Каміно, але як на мене, авторові вдалося передати найважливіше, що і робить таку мандрівку особливою: щирі розмови, емоції, пошук відповідей, роздуми і усвідомлення чогось важливого про своє життя.
В розповіді багато особистого, багато ідей для роздумів, навіть для тих, хто ніколи не бував в таких мандрівках, але думав про причини і потреби бути саме там, де ми є, про щастя, про очікування на диво і кроки до творення дивовижного, про усвідомлене життя і спостереження за всім, що нас оточує.
І сміялася зі словами "нє, не може бути!" :)
I перечитувала якісь моменти, бо це було щось дуже знайоме і важливе. Це була вражаюча подорож!
В розповіді багато особистого, багато ідей для роздумів, навіть для тих, хто ніколи не бував в таких мандрівках, але думав про причини і потреби бути саме там, де ми є, про щастя, про очікування на диво і кроки до творення дивовижного, про усвідомлене життя і спостереження за всім, що нас оточує.
І сміялася зі словами "нє, не може бути!" :)
I перечитувала якісь моменти, бо це було щось дуже знайоме і важливе. Це була вражаюча подорож!
February 8, 2023
It's not a guidebook or a list with places of interest. It perfectly suits for people who like to use trips as a frame for their mindset. The book gives an opportunity to follow the author and think over his experience
January 23, 2023
Дуже сподобалась книжка від початку до кінця.
February 7, 2024
це одна з найкращих книг, які я читала
August 22, 2024
Прекрасна книга! Дуже легко читається і закохує у Каміно. Отримала від неї все, на що сподівалася
July 21, 2025
Бажання пробігти марафон під впливом цієї книги стрімко змінюється на бажання пройт�� бозна скільки кілометрів до Сантьяґо
August 7, 2023
Тепер я хочу піти до Сантьяго, так що вважаю, що автор справився на всі 110%
April 27, 2024
Мені подобаються книжки про людей, які подорожують пішки.
Я чула про Каміно пару років тому, але я не знала, що існує декілька маршрутів і що вони всі настільки популярні.
Про цю книгу я почула в блозі однієї української дівчини, яка в 2023 році пройшла Каміно. Тепер ось і мені хочеться приєднатися до всіх подорожуючих по дорозі до святого Якова, поки що в думках, але може колись і настане час, що я пройду нехай і найкоротший маршрут.
Ця книга саме така, яку я очікувала, це не посібник з настановами, це враження від дороги, людей, місцевості.
І це дійсно найкраща книжка.
Я чула про Каміно пару років тому, але я не знала, що існує декілька маршрутів і що вони всі настільки популярні.
Про цю книгу я почула в блозі однієї української дівчини, яка в 2023 році пройшла Каміно. Тепер ось і мені хочеться приєднатися до всіх подорожуючих по дорозі до святого Якова, поки що в думках, але може колись і настане час, що я пройду нехай і найкоротший маршрут.
Ця книга саме така, яку я очікувала, це не посібник з настановами, це враження від дороги, людей, місцевості.
І це дійсно найкраща книжка.
August 31, 2023
Шлях святого Якова. Паломницький маршрут. Звучить... середньовічно? Релігійно? Колись так і було, а потім з розвитком туризму амбасадори відкрили цю дорогу заново. І тепер це не тільки релігійний, а й найбільший піший туристичний маршрут, на який вирушають сотрі тисяч, щоб... А далі не буду спойлерити, адже про причини, пошуки і виклики треба читати в книзі.
Це роман-репортаж. Роман-мандівка, мікс історичних цікавинок, власного досвіду та історій багатьох людей, що зустрічалися на шляху автора. Історії тих, хто закохався в Каміно і тепер вирушає на нього знову і знову або відкриває свій хостел на шляху, щоб кожного дня зустрічати стомлених пілігримів, дивитися в обличчя людей з усіх континентів і ловити розмови.
"Справжня свобода неможлива без свободи пересування."
На спогадах про сосни, які пахнуть як у Криму, я взагалі ледь стримувала сльози: "Втративши місто дитячого натхнення, доводиться шукати його по всьому світу"
Щиро раджу цю книгу. І хто знає, можливо, одного дня зустрінемось на Каміно😉
Це роман-репортаж. Роман-мандівка, мікс історичних цікавинок, власного досвіду та історій багатьох людей, що зустрічалися на шляху автора. Історії тих, хто закохався в Каміно і тепер вирушає на нього знову і знову або відкриває свій хостел на шляху, щоб кожного дня зустрічати стомлених пілігримів, дивитися в обличчя людей з усіх континентів і ловити розмови.
"Справжня свобода неможлива без свободи пересування."
На спогадах про сосни, які пахнуть як у Криму, я взагалі ледь стримувала сльози: "Втративши місто дитячого натхнення, доводиться шукати його по всьому світу"
Щиро раджу цю книгу. І хто знає, можливо, одного дня зустрінемось на Каміно😉
February 28, 2023
ну тако, найкраща книга про каміно або як зіпсути все
та звісно, що на таку оцінку і подальші загальні враження вплинула згадка, БЕЗ ОСОБЛИВОГО значення для тексту, росіян. коли це сталося вперше, то я скіпнула, але далі вже всьо- мій мозок почав все те зловлювати і реагувати дико критично. Ну бо я не можу зрозуміти як у стані повномасштабної війни навіть згадкою в тексті легалізувати їх існування??? потім був доказ існування харошіх рускіх, то взагалі був аврал, коли в твою країну прилетіло за рік більше 5К ракет і чесно так мені однаково, коли вони виїхали і що вони шукали! Рано для цього! (скільки мені додати !!! щоби зрозуміли мою емоційність)
(до речі статистична довідка, щоб відкинути якусь значимість розміру їх популяції на вірогідність бути згаданими через їх відвідуваність Каміно - не входять ці товариші в жоден топ за відвідування Сантьяго-де-Компостела, існує більша вірогідність зустріти представників инших національностей!!!)
Це був перший і жирний -.
далі про -:
- текст ну дуже не структурований. Спочатку наче розповідь ведеться від головного оповідача. Потім якісь легенди/притчі (нє, це ок, але якось маркувати такі речі потрібно). Потім взагалі історія про якийсь инший досвід, не конкретно цієї подорожі. Далі вже инші люди головні герої. Але я не цього не розуміла. Просто якось все не гармонійно. Може то набір есе?
Але, я нааамагаюся відділити +:
- тема мені цікава і тому досвід ще одного пілігрима, при цьому українською, подорожі до Каміно мотивує поближче посунути своє прагнення відвідати цей шлях
- мені ніц не читалося довгий час, але цю книгу прочитала за 2 дні
фін.
та звісно, що на таку оцінку і подальші загальні враження вплинула згадка, БЕЗ ОСОБЛИВОГО значення для тексту, росіян. коли це сталося вперше, то я скіпнула, але далі вже всьо- мій мозок почав все те зловлювати і реагувати дико критично. Ну бо я не можу зрозуміти як у стані повномасштабної війни навіть згадкою в тексті легалізувати їх існування??? потім був доказ існування харошіх рускіх, то взагалі був аврал, коли в твою країну прилетіло за рік більше 5К ракет і чесно так мені однаково, коли вони виїхали і що вони шукали! Рано для цього! (скільки мені додати !!! щоби зрозуміли мою емоційність)
(до речі статистична довідка, щоб відкинути якусь значимість розміру їх популяції на вірогідність бути згаданими через їх відвідуваність Каміно - не входять ці товариші в жоден топ за відвідування Сантьяго-де-Компостела, існує більша вірогідність зустріти представників инших національностей!!!)
Це був перший і жирний -.
далі про -:
- текст ну дуже не структурований. Спочатку наче розповідь ведеться від головного оповідача. Потім якісь легенди/притчі (нє, це ок, але якось маркувати такі речі потрібно). Потім взагалі історія про якийсь инший досвід, не конкретно цієї подорожі. Далі вже инші люди головні герої. Але я не цього не розуміла. Просто якось все не гармонійно. Може то набір есе?
Але, я нааамагаюся відділити +:
- тема мені цікава і тому досвід ще одного пілігрима, при цьому українською, подорожі до Каміно мотивує поближче посунути своє прагнення відвідати цей шлях
- мені ніц не читалося довгий час, але цю книгу прочитала за 2 дні
фін.
December 17, 2023
Для мене ця книга була як шлях пілігрима: тягнулась довгенько і не була розвагою. Чесно кажучи, беручи її до рук, я очікувала тревелога на кшталт про Ірландію. Але тут зовсім інший текст. Дякую автору за щирість думок, за несподіваний погляд на деякі речі. На паломництво мене ця книжка не сподвигне, але дала кілька важливих думок, що перегукувались із моїм світосприйняттям, тож вважатиму книгу аналогом того паспорту пілігрима, який автор подарував іншій паломниці на заміну загубленого нею, щоб втішити:
"...багато місць у світі, які я люблю не менше, ніж Camino de Santiago. Проте за жодним із них я не сумував під час пандемії так сильно, як за заповненими пілігримами стежками в горах Галісії. 2020 рік дав мені зрозуміти, що Шлях святого Якова потрібен мені набагато більше, ніж я міг собі уявити. Він став моєю залежністю, звичкою, проте не поганою, а навпаки, конструктивною, чимось таким, що формує мою особистість і дає мені заряд енергії та натхнення."
"Бо я не вмію по-справжньому довіритися комусь: ані людині, ані Богові. Завжди сам по собі. Я підпускаю до себе інших, лише щоб швидко впевнитися в тому, як добре мені на самоті. Мої ідеальні стосунки — гостьова дружба, гостьовий шлюб і гостьова віра. Короткі яскраві переживання та вчинки, за якими — дні, тижні чи роки перерви."
"Бувають такі куточки у світі — навіть за тисячі кілометрів від місця, де живе твій кіт, — у яких ти почуваєшся в рідних стінах. Щось є в них особливе: якась атмосфера, дрібниці, запахи, світло через вікна, колір стін, шум вітру чи протягів, люди врешті-решт, щось, що робить тобі добре на душі, дарує спокій і маленьке, ледь помітне щастя."
"...багато місць у світі, які я люблю не менше, ніж Camino de Santiago. Проте за жодним із них я не сумував під час пандемії так сильно, як за заповненими пілігримами стежками в горах Галісії. 2020 рік дав мені зрозуміти, що Шлях святого Якова потрібен мені набагато більше, ніж я міг собі уявити. Він став моєю залежністю, звичкою, проте не поганою, а навпаки, конструктивною, чимось таким, що формує мою особистість і дає мені заряд енергії та натхнення."
"Бо я не вмію по-справжньому довіритися комусь: ані людині, ані Богові. Завжди сам по собі. Я підпускаю до себе інших, лише щоб швидко впевнитися в тому, як добре мені на самоті. Мої ідеальні стосунки — гостьова дружба, гостьовий шлюб і гостьова віра. Короткі яскраві переживання та вчинки, за якими — дні, тижні чи роки перерви."
"Бувають такі куточки у світі — навіть за тисячі кілометрів від місця, де живе твій кіт, — у яких ти почуваєшся в рідних стінах. Щось є в них особливе: якась атмосфера, дрібниці, запахи, світло через вікна, колір стін, шум вітру чи протягів, люди врешті-решт, щось, що робить тобі добре на душі, дарує спокій і маленьке, ледь помітне щастя."
Displaying 1 - 30 of 37 reviews