yapping. цитуючи неймовірно клішовану фразу з Fallout - "war never changes". я придбав цю книжку на східній ярмарці тільки через те, що люблю видавництво Сафран і мавпочок. в інтернеті досить обмаль інформації про книгу (виявилось, що права на видавництво не китайською власне є тільки у Сафрана і ще однієї англомовної компанії). книга жахаюча, правда. історії у ній знаходяться на тонкій межі сьогодення і фантастики, людськості і безлюдяності. жахливість війни як концепції показана набагато сильніше ніж у умовному Paths of Glory, який я дивився раніше, і набагато більш щиріше (я думаю це через те, що Тайвань все таки більше розуміє). важко, іноді деякі наративні і стилістичні частини здаються непотрібними, або дуже сильно overstay their welcome. але як людині, частково дотичною до сучасного озброєння, було неймовірно цікаво і на часі. подумав. stories ranked: 1. Гаокська справа 2. Синдром зеленої мавпи 3. Записки про заблудлого птаха 4. Стародавній меч (звісно, якась притча, де все ведеться до one-line бенгера, але угар) 5. I love Winona
Це скоріше документальна хроніка, аніж сай фай. Більшість того, що описав автор, або збулось або ген на обрії. У збірці присутні 5 новел, з яких як сюжетно і стилістично найкращою є однойменне оповідання. Решту, хоч і з цікавим задумом, але під час читання нудьгував.
Тут напрошувався жарт про біолабораторії НАТО, але реальність давно випередила сатиру
Збірка «Синдром зеленої мавпи» складається з науково-фантастичних оповідань, у яких Ендрю Є послідовно досліджує наслідки наукових експериментів і людського втручання в природу.
Деякі оповідання напрочуд реалістичні сьогодні. Уже в однойменному оповіданні автор звертається до теми вірусу, що виникає в результаті лабораторних досліджень, і показує, як помилка або самовпевненість учених запускає ланцюг подій, які виходять з-під контролю. Нагадує 2020 і ситуацію з коронавірусом. "Ґаокська справа" - аналогія на "Політику однієї дитини" в Китаї. "I love Winona" про використання контролю над погодою з метою завдати супротивнику найбільшої шкоди. "Записки про заблудлого птаха" - ще одна історія про вірус, що розповсюдили за допомогою птахів. Пам'ятаєте оті пташині і свинячі грипи ? Оце воно.
І написано це все в проміжку між 1979 і 1987 роках. Науково-фантастичні припущення тут слугують інструментом для розмови про відповідальність учених, моральні межі відкриттів і ціну, яку доводиться платити за прогрес.
Стиль Ендрю Є лаконічний і зосереджений. Автор не має на меті шокувати, натомість поступово створює напружену атмосферу, яка змушує замислюватися. Деякі оповідання залишають відчуття відкритого фіналу, що лише підсилює їхній філософський ефект.
Автор цікавий. Як завжди, мене захоплює здатність письменників передбачати майбутнє. Перше оповідання «Стародавній меч» подавало надію на нетривіальні теми, але далі тематика повторювалася: війна, біологічна зброя, спроба керувати природою з людських кровожерливих цілях… Розмаїття не сталося, на жаль.