Друга книга така ж корисна, потрібна і важлива як і перша. Автори справді простими словами проводять читача через тонкощі психоаналізу, когнітивно-поведінкової терапії та гештальт-терапії і використовуючи приклади та ілюстрації з власного життя допомогли мені краще зрозуміти власну ситуацію.
Дуже тішить, що self-help література розвивається в Україні.
Нижче - нотатки:
Частина 1
Психоаналіз
1. Інтроєкція
- інтроєкція - це процес, у якому те, що відбувається зовні, переживається як те, що відбувається всередині. Наприклад, дитина бачить, що тато серйозний - і поводиться так само. Починає сприймати себе саме такою, хоча може бути іншою.
- інші «інтери». Це інтерналізація та інтеріоризація?. За першого людина поміщає в себе цілі образи, погляди та структури й надалі дотримується їх -великих, наприклад, культурних або релігійних стандартів, і малих, як-от цінності сімʼї тощо. Друге поняття в широкому значенні передбачає дуже схожий процес, але у психології воно описує саме міжособистісний досвід взаємин, який людина поміщає всередину себе та використовує вже як внутрішньо-особистісний досвід.
- несвідомий процес; потрібний щоб гарантувати безпеку, світ упорядкованіший
- Засвоюється несвідомо, розчиняється коли помічаємо
- фраза Олівера Беркмана у книж: ці «4000 тижнів»". Він писав, що людина - це сума того, на що вона звернула увагу. Якщо ця увага спрямовується не свідомо й людина «ковтає» купу забобонів про світ, не оп-рацьовуючи їх, то вийти із замкненого кола буде непросто.
2. Проєкція
- Проектуючи, людина накладає обмеження на ситуацію чи людину відповідно до внутрішньої картинки світу.
- Але без цього механізму ми не зможемо як слід навчатися, спілкуватися, взаємодіяти.
- Неможлива без інтроєкціі - спочатку засвоює а потім проектує.
- важливий термін, який виводить проєкції з категорії захисту в адаптацію. Це проективний поріг - здатність людини усвідомлювати, що вона живе в проєктив-ному світі та її уявлення обмежують світ, виокремлюють для неї найрелевантніші цінності й сенси. У цьому процесі важливим буде досвід тестування реальності: «Це справді те, що я думаю, чи щось інше?». Тобто людина перевіряє власні судження.
- У кожного своя реальність і варто просто спитати, що людина відчуває: «Що ти зараз відчуваєш?»
- Проекція свої почуттів на середовища; власна емоція така нестримна і єдиний спосіб впоратися з нею - спрямувати назовні («всі навколо заздрять»)
- В: знайти спільну реальність з іншою людиною; говорити шоб зрозуміти
- Що менше знаєш, то більше проєктуєш
3. Ідеалізація
- Властива нарцисичному етапу - дітям
- Завдання І - сформувати безпеку; людина вірить що про неї дбають
- Люди приписують ідеальні якості тим, від кого залежить їхнє життя (напр пілоти, лікарі)
- Знаєш, чому душа наповнюється позаземним блаженством, коли приходить любов? Знаєш, звідки береться це відчуття великого щастя? Усе це походить від того, що нам здається, ніби закінчилась наша самотність - Гі де Мопассан
- Справжні стосунки починаються з розчарування, тобто зі знайомства з реальністю; до того все було ідеальним
- Що схильнішою до залежності є людина, то більше впливу на її життя має ідеалізація (напр алкоголіки йдуть у релігію)
- Знецінення - неминучий зворотний бік потреби в ідеалізації. Оскільки в людському житті немає нічого досконалого, архаїчні шляхи ідеалізації неминуче призводять до розчарування.
- Дорослість у тому, щоб збільшувати власну терплячість до різних «неможливостей»
4. Всемогутній контроль, або я - перша літера абетки
- дорослішання, соціалізація - відбувається через усвідомлення наявності у світі чогось ще окрім Я
- За ідеєю всемогутнього контролю насамперед криється страх беззахисності й непідконтрольності. Контролю-ючи все, людина знижує тривожність, пригнічує сором чи провину, ховає страх.
- Потрібно тренувати толерантність до непередбачуваного (стрес - негатив на організм)
- Боже, дай мені розум і душевний спокій прийняти те, що я не можу змінити, мужність змінити те, що можу, і мудрість відрізнити одне від іншого».
- Життя у місті - житті у дуже великій тривозі (бажання постійного контролю)
5. Примітивне відсторонення
- не заперечуємо проблему, а обережно складаємо в сумочку й відкладаємо вбік. Перемикаємо увагу на цікавішу реальність:
- Втеча від реальності у сни, серіали,соц мережі, алкоголь ..
6. Регрес або Брю не всемогучий
- Регрес - це захисний механізм психіки, своєрідне відкочування назад до старих способів захисту. Він зу. мовлений хвилеподібним розвитком особистості та вважа-ється захисним механізмом тільки тоді, коли цей процес відбувається несвідомо.
- Психіка людини регресує в умовах перевантаження чи навпаки - відсутності ресурсів. Вона запускатиме програму, яка ці ресурси економитиме
- потрібно поблажливішими ставитися до себе в і не прискорювати дорослішання
- Регрес - це нормально, бо розвиток людини відбувається у хвилях прогрес - регрес
- Лише культ прогресу має негативний бік - прямопропорційне виснаження ресурсів
7. Розщеплення его, або жахливий і прекрасний я
- розщеплення его - ще один « примітивний» механізм, який формується в ранньому дитинстві, але часто залишається з нами на все життя.
- Потреба ділити життя на добре й погане - одна з найперших пізнавальних функцій дитини. Психіка на цьому етапі ще не здатна переживати протилежні почуття до одніеі людини.
- У процесі розщеплення як захисту порушується важливе соціальне питання віктимблеймінгу - повернення постраждалому відповідальності за насильство.
- Таке розщеплення спотворює реальність, зміщуючи вчи нок і ставлення. Фокус у цьому випадку зміщується з постраждалої сторони на насильника: «Як багато всього цій людині довелося витримати!
- теорії обʼєктних стосунків -Ключовим є якість обʼєкта та якість його присутності. Що більше обʼєкт у доступі, що більше він передбачливий і стабільний, то менше напруження й навантаження на нервову систему.
- Припустити, що обʼєкт любові, у якому є велика потреба, зараз поводиться неадекватно, у дитини ще немає ні сил, ні досвіду. …сором суттєво впливає на формування здорової особистості - від народження до виростання.
- Внутрішній стан поруч з обʼєктом ділиться на два - хороший і поганий. Тато прийшов додому не в настрої та кричить на мене - я поганий. Тато в хорошому гуморі й похвалив мене - я молодець. При розщепленні немає інтеграції, цілісної картинки. Перемикання між цими двома станами ледь не миттєве.
- що культура дорослішає, пропонуючи нам амбівалентні сюжети, у яких немає остаточно добрих та остаточно поганих, а є живі люди з багажем і жорстокості, і любові водночас.
- Вівек Мурті,розповідав, що однією з причин поляризації в американському суспільстві є відсутність «дополітичних асоціацій». ..люди перестали обʼєдну. ватися навколо простих життєвих цінностей - виховання дітей, дозвілля, сімʼї. - голосуєш за іншого - виключаю тебе з свого кола.
- Стежачи за розвитком історії, ми можемо помітити, що в соціумі простір для розщеплення тільки збільшується: ось тут хороші, а тут - погані
8. Заперечення, або я в нормі, в нормі я!
- Заперечення - це примітивний захисний механізм: за допомогою нього людина намагається впоратися з неприємностями, відмовляючись прийняти їхнє існування.
- Заперечення формується в ранньому дитинстві як частина нарцисичного процесу («Якщо я чогось не бачу, цього не існує»).
- У разі заперечення до мозку майже не потрапляє формація, повʼязана із тривогою або складними пер живаннями. Її обсяг зменшується до мінімуму, або взагі ця інформація не усвідомлюється.
- Поки людина заперечує, вона не може взяти на себе відповідальність і раз у раз повторює деструктивну поведінку.
- Як і будь-яка інша адаптація, заперечення важливе й корисне. Воно пристосовує людину до складних переживань іпотрясінь, дає змогу хоч якось жити в періоди сильної кризи чи під час втрати. Це еволюційне знеболювання, яке завжди з нами.
9. Сексуалізація, або ходімо обіймайтися
- людину формує не лише ії сексуальна енергія, тож термін «лібідо» використовують переважно в медицині, маючи на увазі силу сексуального потягу.
- Бажаючи уникнути неприємних почуттів - і навіть близькості, - люди можуть сексуалізувати будь-що: книжки, гроші, владу, соціальні контакти, гумор, близь-кість.
- реагування батьків і робота з дитячою допитливістю формують модель сексуальної поведінки в майбутньому.
- Зростаючи в культурі нечутливості й непрямого способу задоволення своїх потреб, сексуалізація може закривати ве-лику кількість потреб людини. Близькість = секс, цікавість - секс, напруження = секс, небезпека - секс.
- Сексуальна об’єктивація
- стосунки з людиною - це не лише про секс, а й про потребу в привʼязаності.
- Вирішення всіх проблем через секс веде до пустоти.
10. Гумор, або «щоб не плакать, я сміялася»
- допомогою гумору люди демонструють свій інтелект, ерудицію та привабливість як партнера.
- Гумор- базовий механізм психіки.
- гумор --це розрядка афекту - накопичених складних переживань і почуттів.
- прихована краса й витонченість гумору як способу адаптаці. Він зберігає в людині почуття гідності, надію, оптимізм.
- Фройд також бачив у гуморі відсторонення, а ще - нарцисизм.
- Безумовно, у сліз та гумору схожа потреба - вивільнення почуттів.
- бути механізмом заперечення та відсторонення, коли «броню» людини неможливо пробити.
- Якщо ти смієшся - втрачаєш змогу плакати. Але насправді сльози - це лише інший спосіб бачити ситуацію.
11. Ізоляція афекту, або в ім’я інтелекту, раціо та моралі
- Афект - надмірне переживання, що проявляється і як реакція психіки на середовище, і як внутрішній процес. Тобто афект можна відреагувати назовні, наприклад, переживши приступ люті, або завернути всередину.
- На відміну від відсторонення чи витіснення, ізоляція афектув прибирає лише емоційну компоненту ситуації, але її розуміння залишається.
- Щоб нас не поглинули емоції, свідомість ізолює їх в одну з адаптацій: раціоналізацію, моралізацію чи інтелектуалізацію.
- Інтелектуалізація - спосіб пережити життя через розум; обʼєм страху, який умить пережила лю дина, неможливо було пережити в моменті. Навколо інш люди, можливо, фактор обмеженого часу, що звузили жах ситуації до кількох слів.
- інтелектуалізація часто є вірним супут-ником людей прогресивних. Знання про себе - елітарні. Вони - продукт психотерапії, філософії, науки, медитацій і рефлексій.
- Раціоналізація - людина намагається знайти логічні й ви-правдані причини, щоб захистити себе від відчуття прови-ни та сорому за свої потреби й імпульси, а також зберегти самооцінку, ухиляючись від критики.
- Стрімкі процеси, не завжди є час на обробку.
- «раціонально» і «правдиво» - часто різні поняття.
- Моралізація - Людина «мусить» дотримуватися певних уявлень чи шукати в них виправдання вчинків або мотивацій.
- Моральні категорії - вкрай широкі, а тому привабливі. Завляки ним можна управляти хаосом, у якому страх, сором і провина, мають привілейоване становище.
- моралізація обмежує доступ до ситуації, розділяючи світ на підхожий і неправильний. У цьому процесі втрачається багато відтінків, а з ними - і знань, із якими людина краще розуміє свою природу.
- Я безліч разів чув фразу «Будь розумним» і жодного -- «Будь чуйним». Мені здається, вони часто сприймаються як «або-або».
- Оскільки ми живемо за культу інтелекту, складається враження, що це правильний напрямок. Інтуїтивно зда-еться, що це прекрасно - бути розумним. Але ми біоло-гічний вид, тож наївно думати, що можемо відмовитися від частини свого функціоналу.
Частина 2. Когнітивно-поведінкова терапія
12. Залізна логіка, або як КПТ пояснює механізми адаптації.
- У КПТ думка і поведінка - ключові поняття. Вони викликають у лю-дини емоції та взаємозалежні одна від одної.
- На рівні когніції реакція на подію залежатиме насампе-ред від того, як людина за допомогою думки інтерпретує цю ситуацію. Тобто думка = надане значення.
- Схема - модель, у якій людина засвоїла саме таку інтерпретацію. Досвід у ній може бути негативним, і тоді людина дивитиметься на ситуацію ніби крізь окуляри, що спотворюють реальність.
- На рівні поведінки думки визначають наші дії.
- Когніції - 3 рівні:
-
- 1. Схеми, або глибинні переконання, - неусвідомле-не уявлення про те, який світ, який я, які люди. Вони більш загальні, менш доступні до усвідомлення, і їх важко змінити.
- 2. Копінги, або «правила життя» - як мені із цим жити.Це стратегії поведінки у відповідь на глибинні переконання.
- 3. Автоматичні думки, спровоковані схемами та копін-гами. Вони специфічніші, їх легше «спіймати» в голові й усвідомити, і легше змінити.
- й досі автоматично використовує спосіб, який колись був корисним, але зараз заважає.
- - копінги - правила життя, за допомогою яких людина навчилася із цим якось жити. три типи:
- 1. Капітуляція - здатися перед схемою.
- 2. Уникнення - втекти від неї.
- 3. Гіперкомпенсація - напасти на схему.
Частина 3. Гештальт терапія
13. Цикл контакту, або як закрити свій гештальт
- основу гештальт-підходу й лягла робота з відкритими, незавершеними ситуаціями. люди кожну одиницю часу прагнуть до задоволення різних потреб, від простіших - почухати ніс, розімнути спину, позіхнути, до складніших - отримати чиюсь любов, відчути себе в безпеці тощо.
- хвилеподібність енергії, яка реалізується для задоволення потреби - У гештальт-терапії це називається цикл контакту.
- форма такого циклу завжди хвилеподібна (нуль енергії - пік енергії - нуль енергії), а от інтенсивність - обʼєм енергії та довжина цієї хвилі - у мас-штабах часу може бути будь-якою.
- Гештальт-терапевта цікавить, на якому етапі циклу контакту відбувається зрив.
Механізми переривання контакту
14. Конфлюєнція, або у нас навіть тахікардія одна на двох
- людина приходить у Світ зі злиття, зі спокою і часто хоче повернутися туди.
- У злитті в людини немає меж. Вона не розуміє своїх по-треб, не здатна усвідомити, що переживає провину, сором чи страх. А отже, і задовольнити потреби, про які вони сиг-налізують, також неможливо.
- У к. є важлива функція - безпека. , прагнення до безпечного середовища.
- Проблема у стосунках, межі свої і партнера.
15. Інтроєкція та проєкція, або привіт, давно не бачились
- Інтроєкція, як ви бачите, супроводжується більшою кількістю енергії, ніж конфлюєнція. Людина вже більш-менш розуміє, чого хоче, але її прагнення обривається через засвоєний на етапі злиття інтроєкт.
- Далі йде проєкція
- психоаналіз ставить питання що?, то гештальт ди-виться на процес із боку як?. Що -- про подію. Як - про спосіб: яку потребу задовольняє людина і як задовольняє.
16. Ретрофлексія, або я сам собі найкращий друг
- У разі ретрофлексії ми самі собі середовище. Замість відстояти себе в суперечці, а іншим дозволити попіклуватися про себе, вона завертає всі ці імпульси назад і намагається задовольнити їх самостійно.
- Межа між внутрішнім і зовнішнім стає жорсткою та не-проникною. Енергія зупиняється на межі контакту й повертається назад. Тож людина одночасно виступає і ав-тором потреби, і способом її задоволення.
- Одна з найперших і найважливіших потреб дитини - відчувати себе поміченою. Байдужість - це те, що може серйозно шкодити формуванню ідентичності
-
- Але ретрофлексія - як основний спосіб поводитися зі своіми потребами - спричинює те, що, з одного боку, людина дуже виснажується, а з іншого - не знає, що робити й пе-реживає безсилля, бо попросити про допомогу чи підтримку - нестерпно.
- Із біологічного погляду депресія - це жовтий індикатор на смартфоні, коли вмикається режим енергозбереження. Більшість функцій вимикається, зберігається лише основне.Систему потрібно перезапустити. Часто - медикаментозно.
- розраховуючи лише на себе, ти отримуєш лише те, на що сам спроможний, не більше.
- Ретрофлексія - як основний спосіб задоволення потреб - обмежений можливостями та якостями конкретної людини.
17. Дефлексія, або я тебе кохаю, будьмо друзями
- акумульована енергія, яка мобілізується для того, щоб задовольнити потребу, спрямовується не туди. Певною мірою дефлексія є похідною від ретрофлексії, але в цьому разі нічого вже не утримується всередині - все переспрямовується в контекст.- прокрастинація і виправдання себе
- Важко вийти із цього циклу: завдання - напруження - прокрастинація - перенапру-ження у виконанні - провина й сором - нове завдання - петля. Цікаво те, що цей процес втрачає силу (хоч ніколи не зникає зовсім), щойно його усвідомлюєш.
18. Профлексія, або я врятую всіх, крім себе
- робота профлексії, що є сумішшю проєкції та ретрофлексії. Людина приписує іншим свої почуття, а тоді повертає їх назад. Вона має потребу в лю-бові й наважується зробити перший крок. Але не тому, що хоче сказати ці слова, а тому, що сама їх потребує понад усе.
- На рівні соціальних взаємин профлексія - прекрасний регулятор.
- пострадянський простір дуже профлексивний. Ми формувалися в середовищі самопожертви, а часом - зайвого побутового героїзму.
- Профлексія часто закінчується або вигоранням, або озлобленістю та хронічним невдоволенням, тому що в циклі контакту людина не задовольняє своєї потреби до кінця,
19. Еготизм, або я не дозволю тобі змінити мене
- еготизм, що одночасно є і формою переривання контакту, і способом організаці людини. Ми перебуваємо за міліметр від потреби, але в останній момент чомусь ї минаємо, беручи певну дистанцію від переживання.
- Еготизм супроводжується великою кількістю енергії, яка потрібної миті ніби вдаряється об стіну.
- еготизм - передостанній у циклі контакту, він також містить усі попередні способи. Людина спершу потрапляє в злиття, тоді знаходить щось конкретне й відчутне серед своїх переживань, не втримуючи, проєктує це назовні, на іншу людину, та за крок від задоволення ніби вимикає електрику.
- Такий спосіб часто притаманний нарцисично влаштова��им людям: «Я сам погано розумію, що зі мною відбувається. не дозволю нікому іншому бачити мене таким недосконалим. Я покажу лише те, що людині варто побачити
- Еготизм блокує спонтанність, радіти тут і зараз
Епілог. Знецінення, або ми знову вчимося прощатися
- Воно автоматично вмикаеться тоді, коли ціна з іншого боку потреби надто висока.
- знецінення захищає людину від великої кількості почуттів, які важко витримати.
- Знецінення знімає тривогу, роблячи великі почуття маленькими, наче архіватор, який сотні картинок запа-ковує в один невеликий ярлик на робочому столі. 3 одного боку, воно захищає, обриваючи звʼязок із почуттями. Але з іншого - перешкоджає засвоєнню досвіду.
- утворюються «незавершені ситуації», або мовою цього розділу - відкриті гештальти. Людина механічно применшила те, що мало велике значення. Але психіка цей момент все одно зберігає. Це наче пастка, вибратися з якої можна лише через повернення та проживання.
- Оскар Вайльд писав:
- «У житті є дві трагедії: перша - не отримати того, про що мрієш, друга - отримати».