EL DOMINICO BLANCO: EL DOMINICO BLANCO

by Gustav Meyrink

The White Dominican is Meyrink's most esoteric novel, and draws on the wisdom of a number of mystical traditions, the most important of which is Tao. It is set in a mystical version of the Bavarian town of Wasserburg, which sits on a promontory surrounded on three sides by the River Inn. The novel describes the spiritual journey of the simple hero, who, guided by a number of figures, (his eccentric father, the spirit of a distant ancestor, the protecting presence of his dead lover and the mysterious figure of the White Dominican), escapes the 'Medusa's head' of the world to a transfiguration, through which he joins the 'living chain that stretches to infinity.'

Genres: Fiction, Horror, German Literature, Fantasy, Literature, Surreal, Literary Fiction

256 pages, Paperback

First published January 1, 1921

About the author

The illegitimate child of a baron and an actress, Meyrinck spent his childhood in Germany, then moving to today's Czech Republic where he lived for 20 years. The city of Prague is present in most of his work along with various religious, occult and fantastic themes. Meyrinck practiced yoga all his life.

Curious facts:

He unsuccessfully tried to commit suicide at the age of 24. His son committed suicide at the same age with success.

Meyrinck founded his own bank but was accused of fraud for which he spent 2 months in prison.

He worked as a translator and translated in German 15 volumes by Charles Dickens while working on his own novels.

Among his most famous works are Der Golem (1914) and Walpurgisnacht (1917).

Reviews

[Vit Babenco · Rating 5 out of 5]

The White Dominican is a mystical journey of spirit and soul.
Christopher – the hero’s name – means Christ-bearer…

Jesus was baptised when he was a grown man and fully aware of what was happening: the name that was his self came down to earth. Nowadays people are baptised as infants: how can they grasp the significance of what has happened to them?! They wander through life towards the grave, like puffs of mist that the wind drives back to the swamp; their bodies decay, and they have no part in that which will rise again: their name.

Christopher is a foundling adopted by a widower of the mysterious ancestry… His birth is wrapped in mystery… He spends evenings lighting street lamps… At nights he sees enigmatic dreams filled with cryptic trips… He is schooled at home…

“You will note the things your spirit wants your memory to retain, because it will also make you enjoy them”, was a favourite saying of his. “Schoolmasters, however, are like animal tamers; the latter think it is important for lions to jump through hoops, the former spend all their time getting children to remember that the late lamented Hannibal lost his left eye in the Pontine swamps; the one turns the king of the desert into a circus clown, the other a divine flower into a bunch of parsley.”

The boy grows up… He is a youth now… He falls in love… His love is reciprocated but it is extremely tragic…

…two lines from a poem my father once read to me suddenly come to mind, “Heart-born and heart-joined, All things proceed from the heart.” Now I can understand the dreadful meaning that resides in those words, that were mere sound to my ears when I first heard them. Now I comprehend them with a meaning that shocks me to the core: the heart within me, my own heart, does not obey when I call to it, ‘Beat faster’. Living within me must be one who is stronger than I, one who dictates time and destiny to me.

Life isn’t just a sequence of personal events, life is a spiritual journey.

[Eddie Watkins · Rating 4 out of 5]

Gone the dense urban menace of his first two novels, replaced by a bucolic-seeming small city setting (I kept thinking Bavaria) with a river winding through, and the river by some weird twist passing between the houses of the two principle characters, Christopher & Ophelia, who will throughout the novel enact, consciously and unconsciously, a transcendent union. Yes, Ophelia drowns, but that’s no obstacle to Christopher’s continuing relationship with her as Meyrink here is concerned almost entirely with his bricolage of esoteric theories of soul growth and ultimate Gnostic-like surmounting of gross predatory physicality, with most action taking place internally (as related by his typically didactic characters, though the talkiness is much more tolerable and fitting here). Reviews/synopses/squibs of the book invariably mention the “Medusa’s head” of the world as the foe/antagonist in this book, but this Medusa’s head is not only the gross predatory physicality of the world but also the whole spiritualist subculture that brings unsavory spirits into contact with the living. Meyrink clearly aspired to some sort of complicated purity as a path to self-realization, and in The White Dominican he offers his clearest description of his spiritual/philosophical monstrosity yet. Apparently there are people who treat him as a teacher, but I’d like to see them actually put into practice his weirdness, which involves long dead ancestors speaking to you through your “root” to complete the circle, simultaneous with an inner reunion with your dead feminine half paving the way for a hermaphroditic apotheosis.

[Evgen Novakovskyi]

деякі тексти варто всотувати на рівні відчуттів, приглушивши голос розуму. якщо мені відтяти голову, вона ще деякий час зможе розповідати про письмо майрінка, котре ніби вводить у транс, про містичність, навіть езотеричність, роману, про екзальтовані стани персонажів, про розмиття кордонів між світами живих і мертвих, про неймовірний переклад ігора андрущенка, читання якого нагадує спіритичний сеанс у супроводі досвідченого медіума, про посмішки на обличчях кам’яних статуй, про живий ланцюг, який сягає нескінченності, про шекспірівську офелію та міфічну медузу горгону, з котрою маю особисті відносини… але поки мені не стрівся жоден персей, there you go.

🖤

[MaggyGray · Rating 3 out of 5]

Ohje, dieser ganze abgehobene Esoterikwust ist schwierig zu lesen, vielleicht nehme ich mir das Buch in einer ruhigeren Stunde nochmal vor.

[Marysya · Rating 4 out of 5]

Це зовсім не проста книга - багато окультизму, спіритизму, масонства та Ордену, примар і снів. Одним словом - містика 😱
Саме сновидіннями та цим неземним зв'язком між різними людьми цей роман нагадав мені книги Горана Петровича - такий же магічний стиль.
Обсяг зовсім невеликий, але читається довго, бо мова складна та архаїчна як на мене.

[Fernando · Rating 2 out of 5]

Me costó horrores (los mismos que sufre el protagonista, por momentos) terminar esta soporífera historia. Creo que ya no estoy para este tipo de literarura. Me pasó con Lovecraft y me sucedió nuevamente con Meyrink, de quien esperaba otra cosa.

[Arkadii Tkachuk · Rating 5 out of 5]

Феноменальна книга, як і вся творчість Майрінка, зрештою. Незмінна похмура атмосфера, реальність - як марево сну, нагромадження важкозрозумілих (а по правді - й узагалі незрозумілих) символів, що переносить книгу зі звичайної літератури в своєрідний корпус езотеричних текстів. Сто тридцять сторінок, які лягають на свідомість непосильним тягарем, що парадоксально звільняє від тягарів інших.

Єдиний мінус - переклад. Хай би що мені говорили про майстерність Андрущенка, про вишуканість мови, але тут я безапеляційний. Це кошмар. Я вбачаю своєрідне збочення у тому, щоб добирати якомога більш ідіотичні синоніми зі спорохнявілої прапрабабусиної скрині до гранично простих повсякденних слів, як от "шепіт" чи "зустрічати". Відкриваю на випадковій сторінці: "Коли доба династії Хань стала навзаходи...", "...практикував мистецтво лікарювання", "погріхували". Серйозно? І це ще квіточки. Деякі слова я не розумів, от взагалі не розумів. І шукати їх значення не хотілося. А коли й хотілося, то значення з тлумачного словника не вписувалося в контекст. Перекладач хоча б сам орієнтувався в архаїзмах/діалектизмах, які використовував для перекладу класичної модерної літератури? "Коли я перевідував свого діда ... він показував мені першинки". Чому б не повернутися до мови Литовських статутів? Чи до Києво-Печерського патерика, Повісті минулих літ? Та що там! - відмовляймося від кирилиці та вертаємося до писемності предків - чєрти і рєзи форева.

[Maria Mng · Rating 5 out of 5]

1921. aastal ilmunud raamatu mõttejadad viivad lugeja kindlasti uutele seostele ja ideeväljadele seiklema.

[Lee Foust · Rating 4 out of 5]

While it lagged just a tad in a couple of chapters with a bit too much theosophic gobbledygook and not enough cool mystical imagery and event, in general I loved this novel. It's so very odd to me that I, who score off the charts in logical reasoning whenever I do an IQ or aptitude test, love such weird nonsensical pseudo-mystical and crypto-Gothic fictions. I suppose it's the ineffable imagery and the struggle to break the shackles of accepted reality or realism in an imaginative text. Here particularly I liked how literary the spiritualism was, how Shakespeare's Hamlet merged with fringe ecstatic Christian faith healing and some vague renegade monkery to create this unique spiritual journey regarding the choice between infinity and eternity--like those are two different things. Sublime fun.

[Світлана · Rating 4 out of 5]

У романі окультизм, філософія, таємні братства витісняють сюжет. Більшість книги складають повчання та роздуми. Читається довго, дії героя часто незрозумілі. Очевидні паралелі з шекспіровськими персонажами. Коли ловила потрібний настрій, то книга подобалася. Сама по собі непогана, але я змушувала себе дочитувати, бо дуже швидко переситилася "загадковістю" та одноманітністю.

[Matthew · Rating 5 out of 5]

This novel was the perfect blend of occult fiction and a Hermann Hesse style Bildungsroman.

[Mr. Berllen · Rating 3 out of 5]

#الدومينيكاني_الأبيض رواية #مترجمة للمبدع الألماني #جوستاف تحكي أن تاوبنشلاغ كريستوفر الذي وجدته الكنيسة مرميا وهو طفل على أبوابها والذي حين شب قد وجد نفسه متبنى من والده الحقيقي وهذه المعرفة وجدها حينما بلغ الثامنة عشر من عمره.

الرواية تحكي عن العصور الصليبية وفلسفة ما بين الحياة والموت بنظر كريستوفر الشاب المتجذر من عائلة متتابعة لهم نفس المهنة وهي إضاءة الشوارع بالإنارة وإطفائها حتى وجد جارته الجميلة #أوفيليا والتي لم تمكث طويلا حتى توفت مما أدى لتدهور حالة كريستوفر وإنقطاعه التام عن العالم المحيط به.

كما تشير الرواية إلى زمن التحريف الحقيقي للوقائع الصليبية والكيفية التي استطاع فيها ��الم الشيطان #عزازيل اتصاله المباشر ببعض المستضعفة نفوسهم والغرر بهم للوحل والكفر وبداية الحري بين رجال الكنيسة والمتنورين الجدد.

#وجهة_نظر الرواية صعبة للقراء الجدد أو الذين لم يقرؤوا من قبل كتب فلسفسة لما تحمله من رسائل باطنية وإشارات دلالية مبهمة أما في المجمل فهي من الروايات التي تضيف للمعرفة الشخصية خصوصا لما تحمله من أدلة وبراهين على الوقائع.
#إنكسارات_المساء #رواية #الترجمة

[Beatriz Chavarri · Rating 2 out of 5]

No sé si es que sea demasiado occidental y mi desconocimiento casi absoluto de las filosofías orientales influyó, pero tenía tiempo sin aburrirme tanto con un libro. Herman Hesse también tiene novelas profundamente metafísicas, pero no son tan soporíferas como El dominico blanco. Ya ni ganas tengo de leer El Golem, que es un eterno pendiente tras haber visto la película muda y haberla disfrutado tanto.

[LucianTaylor · Rating 5 out of 5]

What astounded me most about Christopher Dovecote's life, is that Meyrink revealed in his introduction that is was a narrative told to him by an invisible force that accompanied him. It is a very transformative and helpful book to understand the hardships in life, the secrets that blind us from the liberation of the soul and how love perseveres even after life. This book is a hidden gem for those who seek hope in the afterlife

[Pedro Garrido · Rating 5 out of 5]

Me agrado esta obra de Meyrink para ser el primer trabajo que abordo de este escritor, es un texto facil y la lectura de dicha novela es fluida ademas de entretenida. Sin duda tomare en cuenta otros titulos de G.Meyrink para leer.

[Roy Caro · Rating 5 out of 5]

Los libros de Meyrink te transportan a épocas antiguas, a ciudades perdidas y barrios estrechos y magicos donde habitan personas extrañas y espirituales con conocimientos fuera de este mundo. Sus novelas siempre son una mezcla de muchas doctrinas esotéricas.

[Michael Uzlaner · Rating 3 out of 5]

Огонь изнутри Майринка

Несомненно, Мейринк - человек знания, Не удивлюсь, если он принадлежал к какому-нибудь тайному обществу. В книге сюжета мало, но очень много философии и эзотерики, много текста с двойным дном и скрытым смыслом.
Попробую раскрыть парочку таких тайных смыслов, которые я лично усмотрел.
1. Книга рассказывает историю Христофора - последнего из рода баронов. Он завершает цикл своих 12 предков/с ним включительно/, которые образуют единое целое, некую сущность, развивающуюся в надматериальном мире. Конец цикла означает переход этой сущности на более высокую ступень развития.
Лично я давно пришёл к выводу, что все мы, люди, - лишь клоны души. Даниил Андреев в "Розе Мира" называет эти клоны "шельтами". Мы по глупости своей считаем свою душу, а следовательно и себя, бессмертной. Пытаемся продать душу дьяволу, словно она товар и принадлежит нам. Но нет. Мы - всего лишь киборги, некие программы, которые засылает некая монада, в качестве искры Божьей в материальный и прочие миры. Цель этих засылок - набирание опыта: духовного, информационного, астрального и проч. Поэтому смысл нашей жизни для души - испытать как можно больше разнообразного жизненного опыта. Поэтому чем больше переживаний, полученных знаний - тем богаче улов для души. Душе, возможно, подходит всё: и добро, и зло, любые выбросы энергии: и положительные, и отрицательные.
Мы же, шельты-клоны после смерти растворяемся и становимся ингредиентами и стройматериалом для создания других шельтов. Кастанеда в своих книгах говорит о Великом даре Орла. Орёл/Бог, Творец Осознания, понимайте его как хотите/ даёт шельтам осознание. Те, пройдя земную юдоль, впитывают жизненный опыт, который и пожирается Орлом. Но Орёл дал, нам шельтам, "кубический сантиметр" шанса выжить после смерти, сохранить свою цельность. Решению этой задачи и посвящены книги Кастанеды. Но использовать такой дар могут лишь единицы. Все остальные идут в топку.
Одна Монада для своего развития может создавать множество шельтов в различных мирах. У Мейринка эти шельты собраны в 12 поколениях баронов/обратите внимание на глубинный смысл их профессии: все они фонарщики, т.е. те, кто зажигает и гасит свет!/. На тонком уровне в виде снов и видений они все общаются друг с другом. Хотя, на самом деле, идёт контакт со своей Душой-Монадой.
2. В книге Майринка говорится о ритуале "растворения трупа" и ведутся параллели с китайской эзотерикой. Поклонник Кастанеды сразу же разглядит в этом ритуале не что иное как создание "огня изнутри". Именно раскрытие Третьего Внимания/большинство людей владеют лишь Первым Вниманием/, сжигание себя особым огнём изнутри дарует бессмертие и является внешним признаком обретения шельтом бессмертия. Что особо замечательно, именно так же, слово в слово, называется и обретения бессмертия у даосских йогов: сжигание себя "огнём изнутри". Откуда взялась такая связь древних толтеков из Центральной Америки и даосов из Китая - не понятно. Китайцы даже описывают подробности: сохраняется внешний кожный покров/другие я не помню/. Кому интересно, почитайте книгу "Даосская йога", как даосцы выращивают и добывают в своём теле "алхимическое золото" Меня поразило, как они относятся к своему телу, каким немыслимым образом истязают его. Эта практика и называется у Майринка "растворением трупа".

[Anastasiia · Rating 2 out of 5]

Початок цього роману був доволі цікавий. Малий хлопчина Христофор, сирота, живе в притулку, в невеликому містечку. Якось однієї ночі в нього з'являються ознаки лунатизму: вночі він уві сні встає, одягається та гуляє полями. І от завдяки лунатизму, одного дня до Христофора приходить Барон і забирає його жити до себе. Барон навчає та виховує Христофора як власного сина. По-сусідству з Бароном живе точильник з дружиною та дочкою Офелією. Підрісши, Христофор закохується в Офелію і починає з нею зустрічатися.
З цього моменту сюжет роману стає дуже дивним. Знайома трагічна історія кохання між героями (спойлер: де ще вам зустрічалася дівчина з ім'ям Офелія?) чергується з главами, повністю присвяченими містиці та філософії. Подекуди виникає враження, що читаєш філософський трактат, а не художній роман. Вкінці роману художні події практично повністю витісняються філософсько-містичними роздумами. Саме через це роман важко читати, незважаючи на його невеликий обсяг.

[J.L. Flores · Rating 4 out of 5]

Algunas veces me canso de la literatura fantástica, especialmente cuando veo triunfar los mismos lugares comunes, las fórmulas se repiten, antes de la mitad de un texto sabes como acabará, incluso los diálogos y relaciones se vuelven predecibles. No culpo a nadie por esto, pero hace más gris mis lecturas.

En este contexto la literatura de Meyrink es caótica, refrescante, exploratoria y realmente mágica. Este texto en particular es un viaje a espacios interiores, oníricos, pero sistematizado por un taoísmo implícito que hace flotar el texto.

Sería difícil, sino imposible, ver a una editorial grande publicar un texto exploratorio de este este tipo. especialmente en el terreno de lo fantástico, lo esperpéntico y lo fabuloso. Si vas a leer a Meyrink por primera vez, creo que es mejor comenzar por el Gólem.

En fin, se extraña la Golden Dawn...

[Ellenore Clementine · Rating 5 out of 5]

need reigns for it

It feels a little symbolist, but that means there are dark moments. I thought it was not kind to women and too material like alchemy might be. I think the poetry in the prose is re inventing transcendental moments, but they overlap and fold, and that could be a power struggle in a way, and it is something I see in young types who have little loyalty to a career. I hope this is taken with a grain of salt, this shorter book.

[Ivar Volmar · Rating 4 out of 5]

Raamat, mille lõpetamise järel tekkis kohe tahtmine seda jälle algusest alustada. Süžee poolest segasevõitu, nagu Meyrink üldse. Meyrinki puhul kahtlustan üldse seda, et tema jaoks on ilukirjandus pigem vormiks, millesse rüütada oma vaimseid ideaale või õpetusi. Lasen ilmselt sel veidi seedida ja loen järgmisel aastal uuesti läbi, siis juba osates mingitele asjadele rohkem tähelepanu pöörata.

[Atenea 👽 · Rating 3 out of 5]

Es el segundo intento con este libro. Me ha gustado y obsesionado un poco. No es su mejor historia, pero sigue respetando su estilo esotérico. Quizá antes yo era mas creyente e ilusa y pensaba que lo que escribía podía ser verdad y ahora solo lo tomo como fantasías. Igual, me siguen gustando sus libros.

[Robert Banovský · Rating 2 out of 5]

Před spoustou let jsem Meyrinka četl rád (Golem, Anděl západního okna, nějaké povídky), ale že by to bylo tak zmatené, jako Bílý dominikán, to si opravdu nepamatuju. Vůbec netuším, o čem ta kniha byla. Možná je to překladem? Vážně nevím, ale po přečtení mám dojem, že některé věty jsou poskládány náhodnými shluky slov.

[Jan Drygva · Rating 3 out of 5]

i love books that are like a stream of consciousness from a perspective of someone really insane + religious flair but this one felt like bit too much like a stream of consciousness for something that is supposed to have lore so i couldn't even always understand what tf is going on
but still it's a strong 3.7 the atmosphere and the unhingedness were great

[Christian · Rating 4 out of 5]

An interesting esoteric novel that explores the symbolism of a spiritual ascent by the author through the main character. It also critiques late 19th century early 20th century spiritism through the lense of the esoteric (which it claims to be!).

[UltraMuse · Rating 5 out of 5]

فانتازيا؟
عقلي لف وتاه

*رواية انتهت أثناء فترة كسر اللابتوب*

[Ellenore Clementine Kruger · Rating 5 out of 5]

So it is very poetic, but I don’t really want to say it is funny, because there is all this layering of symbolism but crime involved. I felt the narrator was a bit like raskolnikov or the guy from crime and punishment. I did enjoy this a lot. Warning: assassination like freemasons or soulcatcher: twisted mind.

[Bettie · Rating 2 out of 5]

Translated by Mike Mitchell


From the Diary of an Invisible Man

X or Y has written a novel." What does this mean?
It is quite simple: he has used his imagination to portray people who do not really exist, has invented experiences for them and woven it all together.

[Aras · Rating 4 out of 5]

http://electric-pages.livejournal.com...