Коли Полум'я було мертвим

by Ксенія Томашева

Світ Великого Вулкана зовсім не схожий на на наш, але то лише на перший погляд. Його мешканці також пройшли через війни й голодомори, прагнули миру, але натомість отримали ще одну війну. І мирні, величні дирижаблі знову несуть смертоносні бомби в своїх черевах, а сім’ї зазнають болі втрат.
Але справжній ворог виявився підступнішим, ніж здавалося на початку. Як сталося, шо вогняні коти не помітили початок кінця світу? Як сталося, що вони допустили, аби світ, де були сім’я, мета, пристрасть, свобода, загинув? Ба більше - вони навіть власноруч прискорювали шлях до цієї загибелі, аж допоки не стало запізно, і вони не втратили те, що робило їх насправді живими. Тепер лишається вмирати, повертаючись знову і знову, але ніколи не вмерти остаточно – бо немає більше смерті.

271 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Вчилася на еколога, за фахом геймдизайнерка, а писати почала, коли улюблена творча робота якось непомітно перетворилася на марудну менеджерську ;)
Cпівзасновниця Творчого Об’єднання «ЛІТавиця»

Reviews

[Катерина Пекур · Rating 5 out of 5]

Роман починається без драми і екшену, до яких я вже звикла у багатьох сучасних сюжетах. Пам’ятний день, який відзначать люди-коти, багато що з подій у домі, у місті – аж надто нагадують наші, українські, реалії. Голод у минулому, велика давня війна, традиційні свята, родина, діточки. Гм, подумала я, так можна українців замінити на антропоморфних котів, вовків чи їжачків – і написати купу фантастичних романів, нічого більше не вигадуючи. Тому, зізнаюся, мене початок не відразу й зачепив. Але то були помилкові враження.
По-перше, авторка майстерно врахувала котячі анатомію і фізіологію, описуючи мешканців Вулкану – й самі коти непрості. Вони споріднені з вогнем, і це відбивається на усіх сферах кото-життя, на їхній поведінці і технологіях. Ну і у них вушка, різний колір хутра, а ще є хвости. Вкрай необхідна річ, навіть якщо ти не кіт, я вважаю 😼
По-друге, дуже швидко події почали закручуватися, і я побачила, що оцей розмірений, побутовий старт – це насправді… Емм, не скажу, що це, бо ж буде спойлер! 😊
Коротше, почати роман можна було би й динамічніше, але якщо ви не любитель/ка стрибати з літака на коні прямо у першому рядку, а хочете спокійно в'їхати в курс справ - то вам сподобається.
Авторка дуже, дуже майстерно «монтує» сюжет. От тут прямо знімаю шляпу. Я так не вмію, але хотіла би навчитися! У трьох повістях і одному оповіданні (ви могли читати його на конкурсі «Фантастична Леся» - і зможете побачити в збірці «31»!) сплітаються і закільцьовуються розповіді і спогади чотирьох котів. Кожна розповідь і кожен флешбек тягнуть одне одного, сплітаються і взаємодоповнюються. До фіналу у вас складеться повна картина подій, що сталися. Але, гм, не того, що буде далі, бо ой складну кашу заварили ці вогняні коти!
Крім того, у історії чудова драматургія. Тут теж знімаю шляпу. Напруга, романтика, несподівані повороти (справді несподівані, повірте!), паузи для читацького відпочинку – змінюють одне одне достоту там, де треба. Тому читати текст легко.
Додам, що й світ планети Вулкан вражає: що у базовій, «неполаманій» версії, що у епоху, коли тут почалися проблеми. Цікаво досліджувати його разом з героями, які відчайдушно пробують врятуватися самі – і між ділом поремонтувати те, що наламала божевільна сусідня країна, де розмовляють дуже впізнаваною мовою. 😊
Взагалі аналогій з сучасною і минулою Україною (і її оточенням) в сюжеті хоч греблю гати, тож ніяк не сказати, що це якась вигадана історія про драконів і єдинорогів. Ні, це художнє проживання травматичного досвіду, який ми всі маємо тут і зараз. Але книжка одночасно й незвичайна, повна фантастичного і химерного – стосунків з вогнем, загадкових кристалів, Обелісків, дирижаблів з вогненними двигунами тощо.
Все-таки проспойлерю один момент – на 2/3 роману герої досягнуть успіху. Але після перемоги людство (котовство) зовсім не осипле рожевими пелюстками. Люди-коти після багатовікового жахіття не стають автоматично носіями чеснот. Ні, жахіття лишає сліди. Пережиті жахіття ламають. Жахіття підіймають з живих істот багато зла – хоча й героїзму, і добра також чимало. З цим усім ще треба буде довго працювати, змінювати це, проживати це. Все, як у нас. От за цю чесність я теж вдячна авторці.
ПС. А фігурку головного героя, кота Берта, я точно хочу собі на поличку.

[Віра Балацька · Rating 5 out of 5]

Книжка вже пішла між моїми старшокласниками. Кажуть, що цікава. Мені теж сподобалася.

[Тетяна Піскун · Rating 5 out of 5]

Ох, і тригерне це було спочатку читання! Бо ж перші проблеми вигаданого світу Вулкану з мешканцями-котами - художнє переосмислення нашої війни ( і далеко не тільки її), тільки самого початку її гарячої фази, 2014-2015 років.

Зразу скажу, що сподобалось. І то дуже. :)
Тому що тут є:
- цікавий атмосферний світ (в період серйозної кризи, під час якої на ниточці над прірвою висів) - включно з легендами і системою вірувань і забобонів, які під час кризи теж деформуються;
- система магії, яка не береться нізвідки, вона щільно вписана у структуру світу, і має відображення у легендах;
- серйозний виклик стабільності і добробуту мешканців (в тому числі через неетичні експерименти у військових цілях), причому описано розвиток проблеми і поступове підлаштовування жителів під нові умови, аж поки зміни не починають загрожувати самому існуванню світу;
- спроби боротися в межах створеної паскудної ситуації за хоч якийсь шматок свободи ніколи не припинялися (бо у кожного є ризик перетворитися на безвольну ляльку назавжди). Причому в різних площинах: від активної боротьби (участь у боях за необхідний ресурс для збереження свідомості) до тихого спротиву, впертості у збереженні себе і свого шматочка світу нормальними;
- те, що немає ніякої вундервафлі, яка може відмінити шкоду, яку завдали 300 років життя в залежності, мало не рабській (та і фактично в окупації чужинцями) - хтось призвичаївся жити саме так і вже не хоче змін, хтось зламався, хтось зневірився - а будувати майбутнє треба для всіх, тож і разом.

До чого я могла б докопатися тут - це романтичні лінії, які мені видаються надто наївними і "в лоб" описаними (так, я люблю більш поступове і детальніше описане зародження і розвиток почуттів, але що зробиш - три невеликі повістини не дають розгулятися, та і не на передньому плані ці лінії).
І про подальшу долю світу хотілося б дізнатися: як вигрібали з того, що от головну загрозу ліквідували, а тут ще непочатий край роботи і зі світом, і з його мешканцями, бо до нормальності їм усім ще працювати і працювати. От про процес цього всього я б почитала з задоволенням, і навіть не у форматі епілогу чи умовного "повернення до Ширу", а повноцінну історію (але, повторюсь, що поробиш - три невеликі повістини).