What do you think?
Rate this book
Історії провінційного хірурга #3
І стало світло...
Проскурів, Меджибіж, Летичів, Новий Костянтинів. 1912 рік.
Від часу останньої справи в Кам’янці минуло дванадцять років. І Якову Ровнєру знову випадає опинитися в епіцентрі загадкових подій. Звичайна недільна вечірня служба в сільській церкві закінчується незбагненним: смуга яскравого світла перекреслює небосхил і за кілька хвилин зникає. Повірити в «чудо Боже» чи в «австрійських шпигунів»? Списати все на примхи погоди чи таки дослухатися до старих хасидських оповідок? І як можна пов’язати моторошне світло з могилами Устима Кармелюка та напівлегендарного хасидського філософа Баал Шем Това? Так багато теорій і так мало відповідей, котрі б задовольнили допитливий розум проскурівського хірурга. Яків Ровнєр береться за чергове розслідування, в ході якого й сам може стати злочинцем.
Від часу останньої справи в Кам’янці минуло дванадцять років. І Якову Ровнєру знову випадає опинитися в епіцентрі загадкових подій. Звичайна недільна вечірня служба в сільській церкві закінчується незбагненним: смуга яскравого світла перекреслює небосхил і за кілька хвилин зникає. Повірити в «чудо Боже» чи в «австрійських шпигунів»? Списати все на примхи погоди чи таки дослухатися до старих хасидських оповідок? І як можна пов’язати моторошне світло з могилами Устима Кармелюка та напівлегендарного хасидського філософа Баал Шем Това? Так багато теорій і так мало відповідей, котрі б задовольнили допитливий розум проскурівського хірурга. Яків Ровнєр береться за чергове розслідування, в ході якого й сам може стати злочинцем.
336 pages, Hardcover
Published September 15, 2021
43 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
January 18, 2022
«І стало світло» від Юрій Даценко.
Якова Ровнєра читач знає з 1890-х років — саме у цей рік у Проскурові (Хмельницький зараз) він розпочинає свою кар'єру медичного консультанта поліції як молодий лікар-хірург, що допомагає у розслідуванні злочинів, які дуже нагадують такі, що відбувались у Лондоні 1888 року та до яких причетним вважали Джека Різника.
1900 рік. Вже у Кам'янці Яків Ровнєр знов допомагає слідству розгадати секрети, що декілька століть колошкають місцевих, тримаючи їх у страсі.
Майже увесь час пригоди героя проходять скрізь щось надзвичайне та таке, що важко пояснити з матеріалістичної точки зору, якої він зазвичай тримається. Це поєднується з чудовим описом місць та детальним описом подій, що робить історію схожою на кіно чи відеогру. А мова книги дозволяє відчути усе багатство української мови, та насолоджуватись їм упродовж читання.
І коли настає розв'язка, автор майстерно підкладає читачеві цілком матеріалістичне пояснення, яке одразу все ставить на свої місця та залишає читача з приємним присмаком перемоги цьогобічного над потойбічним. Поясненого над непоясненим. А ще читач залишається з бажанням доїхати нарешті до Кам'янця-Подільського та побачити місця з книги на власні очі. Відчути їх.
І ось 1912 рік. Пройшло 12 років з попередньої історії (якщо автор так скакатиме у часі й надалі — незабаром у Якова з'явиться Nokia 3310). Якова запрошують до Меджибожу на військові збори, щоб він поділився своєю практикою з військовими лікарями.
Проте Яків не був би Ровнєром, якби у Меджибожі — центрі єврейської громади того часу — він не здибав би пригоди (й холоймес!).
Не встиг він приїхати до міста, як місцеві військові чини пропонують йому розслідування, від якого неможливо відмовитись. І знов розслідування пов'язане з чимось, що не можна пояснити просто та застосовуючи свої знання, а тому Яків радо береться за нього, бо, по-перше, він не може відмовити, а, по-друге, щоб у черговий раз знайти відповіді та довести — немає нічого такого, що неможливо пояснити з матеріалістичної точки зору.
На шляху у Якова постане багато персонажів, і кожен з них зробить свій вклад у читача книги, бо кожен розкаже щось цікаве, історичне та просто незвичайне. Усі ці історії штовхатимуть героя вперед по всьому регіону, щоб бачити все більше, розуміти все менше, та наприкінці книги впевнитись, що не все ж таки можна з'ясувати та пояснити, та що інколи потрібно задовольнятись тим, що вже маєш, а не ризикувати, зокрема своїм положенням та, навіть, життям.
Третя книга Юрія Даценка дійсно відрізняється від перших двох ненаданням відповідей на запитання, що їх автор підіймає. Якщо у перших двох книгах історії підводились до того, що таке теоретично могло відбутись та надавалось зрозуміле та ґрунтовне пояснення, то у третій книзі автор додає певні події, які нічим не поясниш, окрім як фантастикою. З чим автор й собі частково погоджується та каже читачам — ви продивіться архіви того часу, щось подібне дійсно було, проте відповіді ніхто не має.
Більше з тим, зі свого дуже розумного та кмітливого героя автор робить посміховисько, коли вкладає у героя бажання розкопувати могилу єврейського цадика задля пояснення світла у небі...
І саме це залишає мене з дуже змішаними емоціями — з одного боку я знаю Юрія як автора, у якого у кишені чорт не танцює, а тому він завжди має вихід із будь-якої ситуації для своїх героїв, а з іншого — ну навіщо ж так принижувати свого героя? Бо Яків Ровнєр один з тих, з ким приємно себе асоціювати, ким приємно жити, та чиїми очима приємно дивитись на світ у книзі.
А тому залишається сподіватись, що у наступній книзі, над якою зараз працює автор, він здійснить повернення до класичного ретродетективу, хай зі вставками містики, проте містики пояснюваної, бо нам у житті й так вистачає питань без відповідей. А хороших та цікавих книг бракує.
Якова Ровнєра читач знає з 1890-х років — саме у цей рік у Проскурові (Хмельницький зараз) він розпочинає свою кар'єру медичного консультанта поліції як молодий лікар-хірург, що допомагає у розслідуванні злочинів, які дуже нагадують такі, що відбувались у Лондоні 1888 року та до яких причетним вважали Джека Різника.
1900 рік. Вже у Кам'янці Яків Ровнєр знов допомагає слідству розгадати секрети, що декілька століть колошкають місцевих, тримаючи їх у страсі.
Майже увесь час пригоди героя проходять скрізь щось надзвичайне та таке, що важко пояснити з матеріалістичної точки зору, якої він зазвичай тримається. Це поєднується з чудовим описом місць та детальним описом подій, що робить історію схожою на кіно чи відеогру. А мова книги дозволяє відчути усе багатство української мови, та насолоджуватись їм упродовж читання.
І коли настає розв'язка, автор майстерно підкладає читачеві цілком матеріалістичне пояснення, яке одразу все ставить на свої місця та залишає читача з приємним присмаком перемоги цьогобічного над потойбічним. Поясненого над непоясненим. А ще читач залишається з бажанням доїхати нарешті до Кам'янця-Подільського та побачити місця з книги на власні очі. Відчути їх.
І ось 1912 рік. Пройшло 12 років з попередньої історії (якщо автор так скакатиме у часі й надалі — незабаром у Якова з'явиться Nokia 3310). Якова запрошують до Меджибожу на військові збори, щоб він поділився своєю практикою з військовими лікарями.
Проте Яків не був би Ровнєром, якби у Меджибожі — центрі єврейської громади того часу — він не здибав би пригоди (й холоймес!).
Не встиг він приїхати до міста, як місцеві військові чини пропонують йому розслідування, від якого неможливо відмовитись. І знов розслідування пов'язане з чимось, що не можна пояснити просто та застосовуючи свої знання, а тому Яків радо береться за нього, бо, по-перше, він не може відмовити, а, по-друге, щоб у черговий раз знайти відповіді та довести — немає нічого такого, що неможливо пояснити з матеріалістичної точки зору.
На шляху у Якова постане багато персонажів, і кожен з них зробить свій вклад у читача книги, бо кожен розкаже щось цікаве, історичне та просто незвичайне. Усі ці історії штовхатимуть героя вперед по всьому регіону, щоб бачити все більше, розуміти все менше, та наприкінці книги впевнитись, що не все ж таки можна з'ясувати та пояснити, та що інколи потрібно задовольнятись тим, що вже маєш, а не ризикувати, зокрема своїм положенням та, навіть, життям.
Третя книга Юрія Даценка дійсно відрізняється від перших двох ненаданням відповідей на запитання, що їх автор підіймає. Якщо у перших двох книгах історії підводились до того, що таке теоретично могло відбутись та надавалось зрозуміле та ґрунтовне пояснення, то у третій книзі автор додає певні події, які нічим не поясниш, окрім як фантастикою. З чим автор й собі частково погоджується та каже читачам — ви продивіться архіви того часу, щось подібне дійсно було, проте відповіді ніхто не має.
Більше з тим, зі свого дуже розумного та кмітливого героя автор робить посміховисько, коли вкладає у героя бажання розкопувати могилу єврейського цадика задля пояснення світла у небі...
І саме це залишає мене з дуже змішаними емоціями — з одного боку я знаю Юрія як автора, у якого у кишені чорт не танцює, а тому він завжди має вихід із будь-якої ситуації для своїх героїв, а з іншого — ну навіщо ж так принижувати свого героя? Бо Яків Ровнєр один з тих, з ким приємно себе асоціювати, ким приємно жити, та чиїми очима приємно дивитись на світ у книзі.
А тому залишається сподіватись, що у наступній книзі, над якою зараз працює автор, він здійснить повернення до класичного ретродетективу, хай зі вставками містики, проте містики пояснюваної, бо нам у житті й так вистачає питань без відповідей. А хороших та цікавих книг бракує.
April 30, 2024
Книжка мені сподобалася, хоча й менше за попередні дві частини. Як на мене, проблема в тому, що вона надто не така, як дві попередні. Тут відбувається різкий поворот до іншого жанру, інших акцентів, іншої зони інтересу автора, а читач не готовий.
Взагалі твори Даценка завжди зупиняються за крок до фантастичного детектива. Тобто дрібочка начебто містики там є, але це справа читача: вірити в те, що містика справді наявна в цій історії, чи вирішити, що це бурхлива уява героїв, і прийняти на віру раціональну версію. Певною мірою фінал історій Даценка завжди привідкритий: от вам начебто рішення, цілком собі раціональне, але цілком може бути, що воно пояснює не все, це вже вам вирішувати.
Тут нам, по суті, дають лише одну остаточну версію, і вона фантастична. Тобто автор ніби каже: або тут справді мала місце фантастика, або ну я не знаю. Цілком можливо, що не вона, але тоді невідомо що. Це не погано, зрозумійте мене правильно, просто незвично для цієї серії.
Крім того, незвичности додає і те що це вже не детектив: тут немає злочину, просто таємниця.
І третя обставина - наявність потужної "лінії тла". Взагалі в кожній книзі Даценка окремим героєм виступає певне місто: то Проскурів, то Кам'янець. Воно описується докладно, з любов'ю, ним неможливо не захопитися. Власне, сама історія виростає з його минулого і теперішнього, з легенд, що його оповивають. Але все-таки це тло, на йому розгортається основна історія. Тут тло є ніби самостійною сюжетною лінією. Воно існує не лише для того, щоб давати середовище основній історії, воно наповнює твір власним змістом. До того ж, тут перед нами не одне місто, а кілька локацій.
Лінія цього "тла" - про небо. В книзі багато уваги приділяється першим крокам авіації, першим аеропланам, літунам, захопленню самим фактом, що людина піднялася в повітря. Дуже цікаво читати про спілкування людини, що вже стала пілотом, і людини, яка мріє про це і невдовзі втілить мрію (авторські примітки про те, як склалися долі описаних реальних осіб, вельми помічні).
Що особисто в мене викликало захват - це як автор поєднав деталі (історично достовірні, до речі!), які важко було додуматися поєднати. Як елементи цього пазла сходяться в цілісний малюнок. І як зрештою сходяться в одну точку і лінія пошуку з лінією захоплення аеропланами.
Також у цій книзі поглиблюється тема єврейської ідентичности Ровнєра, і в мене ця тема викликала бурю думок. Яків ідентифікує себе як єврея, його національність має для нього значення, але, ну, як би це сказати. Не провідне. Він знає їдиш на базовому рівні, але не може читати цією мовою. Не розбирається в юдаїзмі аж настільки, що не знає, що шабат починається у п'ятницю (навіть я знаю!). Але, безперечно, сприймає себе частиною великої єврейської спільноти, хоча й категорично не готовий замикатися всередині її, ізолюватися в єврейській громаді. Гадаю, ця відмова від ґеттоїзації мала призвести до того, що коли-не-коли його національність створювала йому проблеми, але він не відступав. Яків Ровнєр не готовий був відносно комфортно, почуваючись своїм серед своїх, прожити життя, приміром, корчмарем або ремісником. Нам показують Сімху Шпацмана, якраз такого єврея, котрий обирає більше занурення в "єврейськість", і хасидів, для котрих взагалі іншого світу не існує. І це порівняння показує настільки потужні культурні відмінності, що тут не можна не замислитись. Єврей, котрий не знає, що таке шабат і як читати рідною мовою... Є тут щось вельми болюче, знаєте. Для нас.
Взагалі твори Даценка завжди зупиняються за крок до фантастичного детектива. Тобто дрібочка начебто містики там є, але це справа читача: вірити в те, що містика справді наявна в цій історії, чи вирішити, що це бурхлива уява героїв, і прийняти на віру раціональну версію. Певною мірою фінал історій Даценка завжди привідкритий: от вам начебто рішення, цілком собі раціональне, але цілком може бути, що воно пояснює не все, це вже вам вирішувати.
Тут нам, по суті, дають лише одну остаточну версію, і вона фантастична. Тобто автор ніби каже: або тут справді мала місце фантастика, або ну я не знаю. Цілком можливо, що не вона, але тоді невідомо що. Це не погано, зрозумійте мене правильно, просто незвично для цієї серії.
Крім того, незвичности додає і те що це вже не детектив: тут немає злочину, просто таємниця.
І третя обставина - наявність потужної "лінії тла". Взагалі в кожній книзі Даценка окремим героєм виступає певне місто: то Проскурів, то Кам'янець. Воно описується докладно, з любов'ю, ним неможливо не захопитися. Власне, сама історія виростає з його минулого і теперішнього, з легенд, що його оповивають. Але все-таки це тло, на йому розгортається основна історія. Тут тло є ніби самостійною сюжетною лінією. Воно існує не лише для того, щоб давати середовище основній історії, воно наповнює твір власним змістом. До того ж, тут перед нами не одне місто, а кілька локацій.
Лінія цього "тла" - про небо. В книзі багато уваги приділяється першим крокам авіації, першим аеропланам, літунам, захопленню самим фактом, що людина піднялася в повітря. Дуже цікаво читати про спілкування людини, що вже стала пілотом, і людини, яка мріє про це і невдовзі втілить мрію (авторські примітки про те, як склалися долі описаних реальних осіб, вельми помічні).
Що особисто в мене викликало захват - це як автор поєднав деталі (історично достовірні, до речі!), які важко було додуматися поєднати. Як елементи цього пазла сходяться в цілісний малюнок. І як зрештою сходяться в одну точку і лінія пошуку з лінією захоплення аеропланами.
Також у цій книзі поглиблюється тема єврейської ідентичности Ровнєра, і в мене ця тема викликала бурю думок. Яків ідентифікує себе як єврея, його національність має для нього значення, але, ну, як би це сказати. Не провідне. Він знає їдиш на базовому рівні, але не може читати цією мовою. Не розбирається в юдаїзмі аж настільки, що не знає, що шабат починається у п'ятницю (навіть я знаю!). Але, безперечно, сприймає себе частиною великої єврейської спільноти, хоча й категорично не готовий замикатися всередині її, ізолюватися в єврейській громаді. Гадаю, ця відмова від ґеттоїзації мала призвести до того, що коли-не-коли його національність створювала йому проблеми, але він не відступав. Яків Ровнєр не готовий був відносно комфортно, почуваючись своїм серед своїх, прожити життя, приміром, корчмарем або ремісником. Нам показують Сімху Шпацмана, якраз такого єврея, котрий обирає більше занурення в "єврейськість", і хасидів, для котрих взагалі іншого світу не існує. І це порівняння показує настільки потужні культурні відмінності, що тут не можна не замислитись. Єврей, котрий не знає, що таке шабат і як читати рідною мовою... Є тут щось вельми болюче, знаєте. Для нас.
July 29, 2024
Третя книга про пригоди провінційного хірурга з Проскурова - Якова Ровнєра.
Одразу попереджу, що в своїх оцінках цієї серії я не можу бути обʼєктивною.
Бо коли книга про малу батьківщину - щось тепле і приємне торкається струн твоєї читацької душі і автору пробачаєш більше, заворожуєшся меншим...
Цього разу події починаються в Гречинцях Летичівського району - родинному селі мого Олександра, Вадима і всіх їхніх родичів.
Прочитавши дату та місце, де відбувався перший розділ, я зробила буквально ось так *уявіть тут гіфку з людиною, що стрибає від захвату*
Щоб розплутати таємницю світлових променів, які явились у небі в околицях Гречинець, Яків вирушіть також у Летичів, Меджибіж, Новокостянтинів... все знайомі місця.
Як і перші дві, третя книга написана соковитою мовою: коли хочеться позалишати багато нотаток «на запам'ятати».
Сюжет стрімкий та вигадливий, заходить як в суху землю. Також сподобались примітки про персоналії та події. Ніби читаєш пригоди, а вже хоп... непомітно для себе дізналась щось нове!
Але врешті автор знову розвʼязує таємницю через містику :( я цей прийом не люблю: це ніби спрощує сюжет і автоматично переносить книгу на полицю «підліткове фентезі»*
Але книга чудова! Я вже приготувалась читати дві наступні у Даценка. Як добре, що він такий
працьовитий автор і вже є аж 5 книг!
* Підліткове фентезі - це не соромно, просто я вже не в тій віковій категорії ¯ \ _ (ツ) _ / ¯
Одразу попереджу, що в своїх оцінках цієї серії я не можу бути обʼєктивною.
Бо коли книга про малу батьківщину - щось тепле і приємне торкається струн твоєї читацької душі і автору пробачаєш більше, заворожуєшся меншим...
Цього разу події починаються в Гречинцях Летичівського району - родинному селі мого Олександра, Вадима і всіх їхніх родичів.
Прочитавши дату та місце, де відбувався перший розділ, я зробила буквально ось так *уявіть тут гіфку з людиною, що стрибає від захвату*
Щоб розплутати таємницю світлових променів, які явились у небі в околицях Гречинець, Яків вирушіть також у Летичів, Меджибіж, Новокостянтинів... все знайомі місця.
Як і перші дві, третя книга написана соковитою мовою: коли хочеться позалишати багато нотаток «на запам'ятати».
Сюжет стрімкий та вигадливий, заходить як в суху землю. Також сподобались примітки про персоналії та події. Ніби читаєш пригоди, а вже хоп... непомітно для себе дізналась щось нове!
Але врешті автор знову розвʼязує таємницю через містику :( я цей прийом не люблю: це ніби спрощує сюжет і автоматично переносить книгу на полицю «підліткове фентезі»*
Але книга чудова! Я вже приготувалась читати дві наступні у Даценка. Як добре, що він такий
працьовитий автор і вже є аж 5 книг!
* Підліткове фентезі - це не соромно, просто я вже не в тій віковій категорії ¯ \ _ (ツ) _ / ¯
July 14, 2023
Після книги залишилось досить змішане враження.
Прочитала її досить швидко, тому що сюжет дуже зацікавив і було цікаво дізнатись чим це все закінчиться. Були приємні відсилки на пригоди Якова з інших книг. Але мені не подобається, те яким Якова зробили в цій книзі. Сам по собі він дуже скептичний, що досить логічно, тому що він людина науки. Мені досі не віриться, що хірург і поліційний експерт опустився до викопування могили. Для цього було буквально нуль підстав і це нічим би не допомогло справі. Плюс, як він, будучи євреєм, не здогадався, які наслідки на нього очікуватимуть. Він не дурна людина, але в цей конкретний момент в мене склалось враження, що мізки в нього відключилися. І хоча автор залишає кінцівку на розсуд читачеві, мені це геть подобається. З усіх трьох книг, які я поки що, прочитала справа в першій книзі найбільш цікаво написана. І що не менш важливо - логічно обґрунтована. Сам цього мені, мабуть, і не вистачає в другій та третій частинах. Однак, саме третю частину я читала майже не відриваючись, навіть не знаю чим це пояснити.
Варто відзначити, що атмосферу, як і в попередніх двох книгах, автор передав просто неперевершено. Дуже приємно вразив епілог. Хочеться прямо зараз взяти і почати читати четверту частину, що я і зроблю.
Прочитала її досить швидко, тому що сюжет дуже зацікавив і було цікаво дізнатись чим це все закінчиться. Були приємні відсилки на пригоди Якова з інших книг. Але мені не подобається, те яким Якова зробили в цій книзі. Сам по собі він дуже скептичний, що досить логічно, тому що він людина науки. Мені досі не віриться, що хірург і поліційний експерт опустився до викопування могили. Для цього було буквально нуль підстав і це нічим би не допомогло справі. Плюс, як він, будучи євреєм, не здогадався, які наслідки на нього очікуватимуть. Він не дурна людина, але в цей конкретний момент в мене склалось враження, що мізки в нього відключилися. І хоча автор залишає кінцівку на розсуд читачеві, мені це геть подобається. З усіх трьох книг, які я поки що, прочитала справа в першій книзі найбільш цікаво написана. І що не менш важливо - логічно обґрунтована. Сам цього мені, мабуть, і не вистачає в другій та третій частинах. Однак, саме третю частину я читала майже не відриваючись, навіть не знаю чим це пояснити.
Варто відзначити, що атмосферу, як і в попередніх двох книгах, автор передав просто неперевершено. Дуже приємно вразив епілог. Хочеться прямо зараз взяти і почати читати четверту частину, що я і зроблю.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 20, 2023
Якщо чесно, сподобалося набагато менше, ніж попередні романи циклу, бо дуже мало чого відбувається. Автор молодець, якщо говорити про колоритні описи, він чудово передає атмосферу, навіть коли Яков приходить в корчму, таке враження, що сама з ним поласувала пивом зі щукою.
Але хотілося б, щоб більш насичений подіями сюжет був.
З плюсів - може, автор не скаже, що це комплімент, але дякую окремо за відсутність романтичної лінії. Коли детектив чи трилер, хочеться про це і читати.
Але хотілося б, щоб більш насичений подіями сюжет був.
З плюсів - може, автор не скаже, що це комплімент, але дякую окремо за відсутність романтичної лінії. Коли детектив чи трилер, хочеться про це і читати.
April 7, 2022
"Старість — не ознака мудрості. Не на кожну стару людину треба приміряти мудрість. Дуже часто старість пов’язана зі старечою слабкістю розуму. І навіть життєвий досвід, який часто плутають із мудрістю, насправді може бути нікчемним, не вартим і ламаної копійки."©
January 8, 2026
Юрій Даценко цікаво пише, але ж сюжет цієї частини циклу про Якова Ровнєра - ой вей!
Displaying 1 - 7 of 7 reviews