As theorists have begun using geographical concepts and metaphors to think about the complex and differentiated world, it is important to reflect on their work, and its impact on our thoughts on space. This revealing book explores the work of a wide range of prolific social theorists. Included contributions from an impressive range of renowned geographical writers, each examine the work of one writer - ranging from early this century to contemporary writers. Among the writers discussed are Georg Simmel, Mikhail Bakhtin, Gilles Deleuze, Helene Cixous, Henri Lefebvre, Jacques Lacan, Pierre Bourdieu, Michel Foucault and Franz Fanon. Ideal for those interested in the 'spatial turn' in social and cultural theory, this fascinating book asks what role space plays in the work of such theorists, what difference (if any) it makes to their concepts, and what difference such an appreciation makes to the way we might think about space.
Дуже цікава і потрібна збірка для аналізу простору, особливо в місті. Тематично книгу поділено на три частини, де осмислюються якщо не окремі персоналії, то в цілому проблеми і аспекти простору. Перший розділ Ur-texts and starting points присвячений огляду ключових ідей про space таких мислителів як Вальтер Беньямін, Георг Зіммель, Михайло Бахтін та Людвіг Вітгенштейн. Коли перші два безпосередньо пов’язані із філософією та антропологією міста, то ідеї Бахтіна і Вітгенштейна можуть здатись несподіваним кроком в контексті осмислення міської проблематики. Однак автори не бояться долати дисциплінарні межі і сміливо диспутують про, здавалося б, звичні речі. Звісно, про Бахтіна написано в контексті його діалогічної філософії і теорії карнавалу, але хотілося б більше почути про зв’язок простору і карнавалу, простору і діалогу від дослідників, адже більшість статті присвячено відомим біографічних фактам про Бахтіна і зовсім мало про хронотоп, що міг би стати вихідною тезою статті. Стаття про Вітгенштейна і буденність значно цікавіша як інтригою, так і структурою. Основна теза цієї візії – яким чином концепти простору та світу Вітгенштейна можуть бути експліковані в дискурс буденності? Раджу прочитати ці тексти навіть тим, хто не займається вищезгаданими речами і просто хоче отримати насолоду від чудово написаних текстів.
Друга частина оповідає про філософсько-культурологічну складову простору, а тому апелює до Дельоза, Фуко, Лакана, Бурдьє. По суті, вона мало чим відрізняється від теоретичної настанови першої частини, однак більше звертає увагу на історичну проблематику феномену. Суттєвим є те, що присутні міркування щодо провідних теоретиків простору міста – Анрі Лефевра і Мішеля де Серто. Втім, вони нічого особливого не відкрили тим, хто читав їх раніше, але детально і системно описали ідеї вищезгаданих теоретиків.
Завершує книгу розділ Refiguring spaces in the present. Як вже зрозуміло, автори пробують нащупати контури сучасного дискурсу про простір, а тому звертаються до Едварда Саїда, Бруно Лятора, Мішеля Серра, Поля Віріліо. Суттєво, що в статті про Мішеля Серра і Бруно Лятура звертається увага на розуміння часу, аналіз якого невідємним від аналізу простору. Ось як розуміють час дослідники: Час не подібний до лінії...так само як не подібний до певного плану, але швидше подібний до екстенсивної комплексної мікстури...час як погода – турбулентний, складений і скручений, такий пістрявий як танок вогню в жаровні. Дивно, що в цьому розділі відсутній Марк Оже - провідний постмодерний теоретик простору, зокрема аналітик так званих non-places. Він би органічно вписався в загнальний комплекс дослідників, переважно із Франції. В будь-якому разі, книга є відмінним посібником для гуманітарних студій, в основі яких є проблематика простору і просторів.