Ця збірка вибраних оповідань та новел В. Домонтовича (Віктора Петрова, одного з найзагадковіших українських письменників) складається з 13 творів.
Я й мої черевики Курортна пригода Дивна історія Князі Чемність Відьма Емальована миска Без назви Трипільська трагедія Професор висловлює свої міркування Професор і Іван Закутній діють Передвеликоднє Мої Великодні
Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) - Ukrainian ethnographer-archeologist and fiction writer.
For his scientific works as ethnographer-archeologist written in Ukrainian and printed under the real name Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) please use this author-profile: Віктор Петров)
For his fiction works as a fiction writer written in Ukrainian and printed under pseudonym V. Domontovych (ukr. В. Домонтович) please use this author-profile: В. Домонтович)
трошки фальшануло від останнього оповідання "мої велИкодні" (коли такий цинік щось говорить про духовитість і чистий четвер, - трохи не віриться). всі інші - дуже окей. такі побутово-психологічні замальовки про неп, про заслання і такі типажі, як тов. Портянко або професор.
останні сторінки я дочитувала у повному трансі. востаннє зі мною такий запійний читун траплявся років у 9. це було з роулінг.
дочитавши, я мріяла, як зайду на гудрідз і дізнаюся, що інші думають, а тут... мертва (майже) тиша.
як?? як на умовного кідруховича сотні відгуків, а тут — 2 (два)???
окей єбать, я це скажу: лише наглухо добра людина може бути настільки іронічною, всі інші скоцюрбляться до сарказму.
домонтович ніби не має опції ненавидіти. навіть якщо це т. портянко. навіть, якщо це табір.
тому й остання новела мені, людині, що ненавидить будь-яку церкву/релігію як концепт, видалася цілком щирою. НЕ вподобана, але щира. втім, щира як і все, що він написав (принаймні у цій збірці)
ще тільки лютий, але явно претензія на мою особисту книжку року ☼
Гарна збірка, швидко й зі смаком читається. Історії доволі прості, проте з характером. Майже всі мені сподобались.
В цих оповіданнях автор досить сміливо дозволяє собі висвітлювати незручні й слизькі для більшовицького режиму теми. Деякі пасажі дивують своєю відвертою критикою тоталітарної системи з її бездушним свавіллям.
Цікаво, як в Домонтовичі настільки суперечливо поєднувалось оце - несумісне - служіння режиму й одночасно його засудження (принаймні в літературній творчості). І як ці його ідеологічно не витримані тексти вижили в умовах тотальної цензури. Та й взагалі, вся його біографія викликає безліч питань.
Це таки геніальний письменник, попри неоднозначну біографію, який дуже стисло і влучно створює психологічні портрети своїх персонажів.
Ці твори - це стислі замальовки з життя українців в першій третині періоду радянського панування, себто: часткова легкість буття одного певного класу громадян, нова мораль, неосвіченість нових лідерів, біль селян й інтелігенції, заслання, втрата сталих орієнтирів - все це є тут в цій збірці.