Терпляче чекала на "львівську" новинку, але серед усіх видань ця книга сподобалась чи не найменше, хоча вона і якнайкраще передає мій внутрішній стан та світовідчуття зараз.
Холод літніх (за віком) кам'яниць, гіркий присмак ароматного шоколаду і, звичайно ж, любий серцю Львів… Загадковість, магічність, життєві перипетії, архітектура, мистецтво... Це те, чим наповнена збірка.
Увазі читачів представлено десять творів десяти мисткинь. Отже, кілька слів про кожну оповідку.
Відкриває книгу перлина Тетяни Белімової, яку інтригуюче назвала "Якось у серпні". Тут ідеться про однолітка України - сироту жінку-ревізора, яка досягла всього власними силами, яких би, можливо, й не мала, якби не виховання у дитбудинках. Нещасний випадок привів жінку до розгадки, яку шукала чи не все життя. Ліза знаходить маму, котра вважала доньку мертвою (тут взагалі цікава, але дуже сумна родинна історія), і кохання - Тараса Григоровича, який і допоміг сироті знайти рідних.
Наступна історія захоплива, трохи моторошна та ще більш інтригуюча за попередню. Назва говорить сама за себе і натякає на потойбічність. "День усіх святих" - ця оповідка Анни Хоми не тільки про кохання, розплату та правду, але чомусь саме це запам'яталось найбільше.
Наталя Лапіна пропонує увазі реципієнтів заглибитись в історію про катову доньку. Доля, невипадкові випадковості, долезмінювані зустрічі у потрібному місці в потрібний час… Кохання, приреченість, впертість, смерть. Після прочитання залишаються неоднозначні відчуття.
"Межа без тіней" Наталки Ліщинської насичена поетичними образами. Початок історії є близьким, а далі читати не дуже приємно. Зради, потвори, прокльони… Страшнувато і гидко. Після всіх подій фінал здається дещо збляклим та швидким. Хотілося б якусь ще прив'язку до каплиці вкінці.
Сюжет наступного тексту дещо перегукується із романом "Ключ" Василя Шкляра. Йдеться про "Ротації" Алли Рогашко. Цю оповідку можу охарактеризувати такими словами: дівчинка з повітряними кульками, ключ, піаніно, музика, ноти, сон, картини, загадки. Це магічна розповідь, сповнена мистецтва.
Поетичну назву отримало творіння Любові Долик - "Схованка для мрії". Тут ідеться про потяг, перон, таємницю, зраду?, самогубство?, дитячу мрію. Це тепла родинна історія, яка змушує співчувати, хвилюватись та задуматись.
Уже перші абзаци-роздуми "Таємниці палацу" Світлани Горбань чарують. Текст складається із трьох розділів, у яких мовиться про картини, душу між світами, літаки та кохання, яке не дає спокою.
Солодка, смачна та ароматна… Саме такою є історія Тали Владмирової під назвою "Казка про мармуляду (Палац "Мармулядова фабрика")". Авторка розповідає про дитячі обіцянки й щоденникові записи, показує магію приготування дивовижного варення, говорить про вигадки, в які хочеться вірити. Тут ми знову переконуємося в тому, що зустрічі випадковими не бувають. Місцями асоціюю себе із головною героїнею Таїсією. Її образ мені близький.
"Чоколядова драма давно минулих зим" Олени Чернінької є дуже затишною та теплою, надихає на творчість. Авторка тут розповідає про лагідну жінку, яку майже всі вважають скандалісткою. Їй не щастило з коханням. Вона відкриває цукерню і знаходить нову симпатію (?).
Остання історія залишається в спогадах найдовше. І не тому, що вона є фінальною у збірці, а тому, що найбільше вражає. У Івана є цікава ідея створити Музей приватних колекцій. У будинку, де він має розміститись, юнак, на відміну від інших, бачить привида і намагається допомогти йому. За вікном 2050 рік. Перед хлопцем стоїть вибір: власна мрія чи чиєсь життя? Слова привида обурюють мене. Хіба речі цінніші за людей? Фінал є різким, несподіваним та вражаючим, довго не відпускає. Такі враження після прочитання "Вілли на Хресті" Ніки Нікалео.
251 сторінка, 10 історій, надрукованих синім шрифтом, тепла та візуально смачна обкладинка…