Käsiraamatu kaante vahele on koondatud Ülo Vooglaiu käsitlus inimesest ja ühiskonnast. Teisalt peegeldab see ka autorit ennast, tema maailmavaadet, leppimatust rumaluse ja harimatusega. Tegemist on teosega, mille autor peab rahuldavaks vaid süsteemset inimesekeskset elukäsitlust.
Eri vaatenurkadest on avatud see, kuidas luua elamise ja edu eeldusi endale ja teistele, kuidas kujuneda elanikust kodanikuks, kes oskab asjatundlikult osaleda ühiskonna- ja kultuurielus.
Raamat algab inimesest ja inimese elust, seejärel leiavad käsitlust keskkond, ühiskond ja kultuur, siis suhtlemine, haridus, töö, juhtimine, tegevus- ja tunnetussüsteem jne.
Дуже дивна книга, написана як підручних для школи. Врешті автор пише виключно про одну модель громадянина - освіченого інтелектуала, який максимально цікавиться усіма аспектами суспільного життя держави. Але чи можна допустити наявність хорошого громадянина, який не є настільки обізнаним, як цього хоче автор видання? Питання залишається відкритим.
Книгу яку я читала з олівцем. Стільки усього хотілось запам'ятати ,тому обводила та підкреслювала. Громадянином стають, а не мимохіть отримують громадянство. Для цього треба працювати над собою!
See on vist algusest lõpuni oma peaga mõeldud. Ühtegi viidet igatahes pole. Huvitav mõttemäng, aga selle rakenduslikkust pole seni näinud ja õigupoolest ei oska ka ette kujutada.
Tugevad põhimõtted, palju häid märkmeid. Samas mitmeid vastuolusid, üldistamist ja sildistamist. Puuduvad viited uurimistöödele, mis väiteid ja teooriat toetaksid. Raamat inspiratsiooniks isemõtlejale.
Книга, що повинна стати біблією для політиків і діячів держави, що розвивається. Тут "Я" - це завжди частина "МИ". Бо від дій і позиції кожного з нас залежить розвиток держави. Книга читається важко. Багато понять, визначень. Схеми і таблиці дуже добре підсумовують текст і є хорошим конспектом для детального розуміння.
Якщо коротко, то книга - це переливання з пустого в порожнє. Не можна назвати це демагогією, але і корисним, необхідним текстом - теж. Кожен розділ нам розповідає, що люди повинні бути добрі і усвідомлені, колектив повинен бути сформований зі схожих цілями людей, шахраї не повинні керувати. Це все прекрасно і з цим я беззаперечно згодна, та в окрему книгу я би це не виділяла. Тільки закінчуються ці очевидні речення і я сподіваюсь, що нарешті розпочнеться якийсь суспільно-політичний аналіз - а, ні, оповідь продовжується загальними фразами: забезпечити необхідні умови, опрацювати можливі ризики тощо. З книги я би викинула все і залишила хіба що розділи 11 і 12 - тільки там справді описується щось конкретне і по темі. Як-от розповсюджені прийоми демагогії, коли впроваджувати інновацію, кілька прикладів методів пошуку рішення (в роботі), приведено навіть дослідження про різні типи організації робочого процесу. Все інше - як я і писала вище, набір порожніх загальних і красивих фраз, які хоч і розкривають поняття, про які говорить автор, проте є емпірично зрозумілими всім, хто придбав собі цю книжку, і не потребують розгорнутого пояснення.
Ставлю 2/5 цій книжці за прикольні малюнки і таблиці, які так саме багато місця займають і так само не несуть жадаємого читачем наукового навантаження, як і 90% контенту книги.