Премила до неможливого рівня кавайності маленька мальована історія про впевненого в собі аксолотлика, котрий допомагає друзям готуватися до, умовно кажучи, місцевого Дня здоров'я. К. О'Нілл дуже просто, переконливо та яскраво пояснює, що подобатись всім неможливо, що треба взоруватися на "I'll do my best", що часом треба розслабитися і відпустити, тішучись процесом, а не результатом - і тоді все вийде не обов'язково якнайкраще, але в усякому разі - найприємніше.
Герої тут дуже няшні, ставочкова атмосфера чарівна й на душі від читання дуже хороше стає. Окрім одного мом��нту. Я все ж таки людина старого ґарту і цей... competitive не трохи, тому з мотивом: "Єдина людина, з якою ти змагаєшся - це ти" - коли йдеться про безпосередні змагання (а не ті, що в твоїй голові відбуваютьс��), складно погодитися. Ні, діти, часом бувають об'єктивно слабкі суперники, часом - об'єктивно сильні, але якщо головне участь, досвід і фан - то й нехай.