What do you think?
Rate this book
Small Run Books #05
Перформування спільного міста. На перетині мистецтва, політики й громадського життя
«Перформування спільного міста. На перетині мистецтва, політики й громадського життя» Паскаля Ґілена є збіркою статей під номером п’ять у серії книжок Small Run Books.
Місто, спільнота та музей — головні теми, з якими працює провідний соціолог культури нашої сучасності Паскаль Ґілен у трьох текстах цієї збірки.
Автор визначає головні принципи існування у спільному міському просторі та ставить питання: чи можливе спільне місто сьогодні і якщо так, то які шляхи його створення?
«Місто завжди перебуває в русі, й будь-яка типологія, що намагається його зафіксувати, не бере до уваги складнощів реального життя», — пише Ґілен, наголошуючи на співучасті та співіснуванні в безладі міського життя.
До інших ключових питань книжки також належать: сучасне становище культурних інституцій у світі, майбутня роль музеїв, художніх академій та виклики, на які доводиться відповідати інституціям у спільному місті.
Місто, спільнота та музей — головні теми, з якими працює провідний соціолог культури нашої сучасності Паскаль Ґілен у трьох текстах цієї збірки.
Автор визначає головні принципи існування у спільному міському просторі та ставить питання: чи можливе спільне місто сьогодні і якщо так, то які шляхи його створення?
«Місто завжди перебуває в русі, й будь-яка типологія, що намагається його зафіксувати, не бере до уваги складнощів реального життя», — пише Ґілен, наголошуючи на співучасті та співіснуванні в безладі міського життя.
До інших ключових питань книжки також належать: сучасне становище культурних інституцій у світі, майбутня роль музеїв, художніх академій та виклики, на які доводиться відповідати інституціям у спільному місті.
- GenresNonfiction
120 pages, Paperback
First published May 1, 2019
1 person is currently reading
39 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
December 21, 2019
Ця книжка включає три есе доволі різних за змістом, але схожих за методологією дослідження. Паскаль Ґілен концентрується скоріше не на тому, що відбувається, а на тому як воно відбувається.
Перший есей говорить про міста відносно осей стратегія-тактики та місце-простір і розставляє такі міста в хронологічній послідовності (хоча Паскаль додає, що монументальне, ситуативне, креативне та спільне міста можуть співіснувати в одному місті).
Другий есей фокусується на деінституціалізації мистецтва (спойлер: інстутиції були не дуже класні, але принаймні захищали мистецтво й ми_сткинь від держави, ринку та релігії, більше не захищають). Паскаль висловлює сподівання, що третя хвиля критики мистецьких інституцій матиме ціль, а не просто критикуватиме інституції в пустоту, цим самим позбавляючи мистецькі практики глибини, а ми_сткинь опори (метафора плаского слизького простору дуже влучна й лякає).
Третій есей звертається до способу дослідження музеїв і тих, хто їх відвідує. Паскаль Ґілен пропонує нам звертати увагу не тільки на те, що презентують музеї, а й на те, як вони це роблять. Для цього Паскаль звертається до типів хронотопів (локальний, глобальний і глокальний) і пропонує читач_кам приклади дослідження музеїв.
Раджу прочитати цю книжку всім, хто цікавиться урбаністикою, мистецтвом і музейною справою, а також тим, як ці речі вписуються в сучасний світ (його економіку, політику, державу).
Перший есей говорить про міста відносно осей стратегія-тактики та місце-простір і розставляє такі міста в хронологічній послідовності (хоча Паскаль додає, що монументальне, ситуативне, креативне та спільне міста можуть співіснувати в одному місті).
Другий есей фокусується на деінституціалізації мистецтва (спойлер: інстутиції були не дуже класні, але принаймні захищали мистецтво й ми_сткинь від держави, ринку та релігії, більше не захищають). Паскаль висловлює сподівання, що третя хвиля критики мистецьких інституцій матиме ціль, а не просто критикуватиме інституції в пустоту, цим самим позбавляючи мистецькі практики глибини, а ми_сткинь опори (метафора плаского слизького простору дуже влучна й лякає).
Третій есей звертається до способу дослідження музеїв і тих, хто їх відвідує. Паскаль Ґілен пропонує нам звертати увагу не тільки на те, що презентують музеї, а й на те, як вони це роблять. Для цього Паскаль звертається до типів хронотопів (локальний, глобальний і глокальний) і пропонує читач_кам приклади дослідження музеїв.
Раджу прочитати цю книжку всім, хто цікавиться урбаністикою, мистецтвом і музейною справою, а також тим, як ці речі вписуються в сучасний світ (його економіку, політику, державу).
Displaying 1 of 1 review