What do you think?
Rate this book
Місто з химерами
Роман Олеся Ільченка «Місто з химерами» дозволяє повернутись в часі і зануритись у життя Києва початку ХХ століття: зазирнути за лаштунки театру Соловцова, зустріти Ларису Косач в Музеї старожитностей, випити гарячого шоколаду в кафе «Семадені», поспостерігати за будівництвом Миколаївського костелу і навіть політати аеропланом разом із Ігорем Сікорським.
Уважні читачі й читачки дізнаються про загадки життя відомого будівничого Владислава Городецького і разом з героями роману отримають можливість розкрити головну таємницю Києва. Що означає «зловісний трикутник»? Чому його було створено? Що знаходиться в центрі цього трикутника? Чому небезпека чатує над старим містом і чи справді вона вже в минулому?
Уважні читачі й читачки дізнаються про загадки життя відомого будівничого Владислава Городецького і разом з героями роману отримають можливість розкрити головну таємницю Києва. Що означає «зловісний трикутник»? Чому його було створено? Що знаходиться в центрі цього трикутника? Чому небезпека чатує над старим містом і чи справді вона вже в минулому?
264 pages, Hardcover
First published January 1, 2009
7 people are currently reading
150 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 24 of 24 reviews
January 4, 2021
Після цієї книги треба повернутися до Києва та уважніше роздивитися всі будинки з химерами 🙂
October 17, 2017
Прочитавши цю книжку, я вирішила пройтися вказаним маршрутом і довідатися, чи направду існує цей містичний трикутник. Вкотре обдивилася будинок із химерами на Банковій, завбачивши плазуючого змія, побувала на Великій Житомирській, аби подивитись на диявольську посмішку гаргуйля, і вгорі, на зеленому, як очі котів будинку на Гоголівській, роздивлялась жахливу нечисть. І хоча з вуст автора ця розповідь звучить дещо буденніше, та текст книги все ж вселяє віру, що у першій третині минулого століття Київ ще не втратив своєї таємничої привабливості.
Усі ми знаємо легенду про Микиту Кожум’яку і змія, через якого виникли «Змієві вали». На правому березі Дніпра, на Київських горах у печерах, за переказами, жив змій. Але, напевно, він настільки змалів, що не може вибратися на поверхню, тому здатен лише проникати у людську свідомість. І якщо ще про творіння Городецького на Банковій ми можемо сказати, що це завдяки подорожі до Африки виникли такі химерні видива, то про решту зодчих, які свідомо увінчали свої архітектурні витвори чудовиськами, сказати нічого.
Олесь Ільченко зумів добре поєднати документалістику з художньою прозою, адже, читаючи роман, і справді віриш, що все було саме так, а не інакше. Авжеж, автором опрацьована ціла купа архівних документів щодо життя і праці Владислава Городецького. І небезпечна закономірність, що криється у всіх разом узятих архітектурних видумках неординарного, дещо ексцентричного зодчого, можливо, зовсім не вигадка. Городецький будує, Городецькому сняться сни (змій спокушає/змій наказує), тут і починається справжня детективна історія. А у сьогоденні київський хлопчина Влад також намагається дошукатися істини власним способом. І версію появи скульптурного зоопарку від Городецького автор не нав’язує, лиш підказує, наводить не від себе, а від своїх персонажів-підлітків, на підставі архівних документів.
Тож, досліджуючи старий Київ, читач теж робить свій екзистенційний вибір між Добром і Злом, вибирає, чи вірити йому у достовірні факти, чи піддатися містичним незрозумілим знакам, і все ж – відкрити для себе Городецького.
«Місто, замкнене стінами, високо, як самотній острів, піднеслося над безоднею. Червоні язики полум’я, здіймаючись із безодні, охопили довкола гору. Вони досягли стін, і камені міського муру полум’яніють од відблиску пекельного вогню. Внизу в прірві змій огорнув гору кільцем огидного тулуба. Він підняв голову, роззявив пащу, ладний поглинути світ-місто. А вгорі над містом янголи сурмлять у сурму, провіщаючи кінець світу, й поволі згортають звиток неба».
Усі ми знаємо легенду про Микиту Кожум’яку і змія, через якого виникли «Змієві вали». На правому березі Дніпра, на Київських горах у печерах, за переказами, жив змій. Але, напевно, він настільки змалів, що не може вибратися на поверхню, тому здатен лише проникати у людську свідомість. І якщо ще про творіння Городецького на Банковій ми можемо сказати, що це завдяки подорожі до Африки виникли такі химерні видива, то про решту зодчих, які свідомо увінчали свої архітектурні витвори чудовиськами, сказати нічого.
Олесь Ільченко зумів добре поєднати документалістику з художньою прозою, адже, читаючи роман, і справді віриш, що все було саме так, а не інакше. Авжеж, автором опрацьована ціла купа архівних документів щодо життя і праці Владислава Городецького. І небезпечна закономірність, що криється у всіх разом узятих архітектурних видумках неординарного, дещо ексцентричного зодчого, можливо, зовсім не вигадка. Городецький будує, Городецькому сняться сни (змій спокушає/змій наказує), тут і починається справжня детективна історія. А у сьогоденні київський хлопчина Влад також намагається дошукатися істини власним способом. І версію появи скульптурного зоопарку від Городецького автор не нав’язує, лиш підказує, наводить не від себе, а від своїх персонажів-підлітків, на підставі архівних документів.
Тож, досліджуючи старий Київ, читач теж робить свій екзистенційний вибір між Добром і Злом, вибирає, чи вірити йому у достовірні факти, чи піддатися містичним незрозумілим знакам, і все ж – відкрити для себе Городецького.
«Місто, замкнене стінами, високо, як самотній острів, піднеслося над безоднею. Червоні язики полум’я, здіймаючись із безодні, охопили довкола гору. Вони досягли стін, і камені міського муру полум’яніють од відблиску пекельного вогню. Внизу в прірві змій огорнув гору кільцем огидного тулуба. Він підняв голову, роззявив пащу, ладний поглинути світ-місто. А вгорі над містом янголи сурмлять у сурму, провіщаючи кінець світу, й поволі згортають звиток неба».
Read
November 7, 2025dnf.
занадто нецікаво, щоб витрачати на це час.
занадто нецікаво, щоб витрачати на це час.
December 14, 2022
Збірка статей з Вікіпедії, нарізаних у слабкий сюжетець, на який автор з середини книги взагалі забив.
September 17, 2022
Обожнюю свій рідний Київ, його загадковий шарм, затишні старовинні вулички, атмосферні будівлі, перлинами яких є шедеври Владислава Городецького. Неодноразово проходила я містичним трикутником Києва, спостерігала, намагалася розгадати. І тут - як знак долі роман Олеся Ільченка "Місто з химерами".
⠀
Ця книга зачарувала мене, полонила, надихнула, відкрила друге дихання. Переді мною постав улюблений зодчий - неординарний, харизматичний, сповнений дивних ідей, причетний до розбудови рідного міста. Геніальний творець, якого надихали... темні сили. І не лише його.
⠀
Три визначні архітектори початку ХХ ст. - Владислав Городецький, Володимир Безсмертний, Михайло Бобрусов - бачать дивні сни і зводять у центрі міста не менш дивні будинки, що викликають острах у киян - дім з химерами, дім з котами і дім з горгулією. У центрі цього трикутника - Софія Київська. Лише у наш час двом підліткам вдається відкрити завісу таємничості, що упродовж багатьох років огортає химерне місто над Дніпром.
⠀
Це роман-знайомство, роман-одкровення, роман-пригода. Він подарує кожному читачу цікаву прогулянку і незабутні враження.
⠀
Ця книга зачарувала мене, полонила, надихнула, відкрила друге дихання. Переді мною постав улюблений зодчий - неординарний, харизматичний, сповнений дивних ідей, причетний до розбудови рідного міста. Геніальний творець, якого надихали... темні сили. І не лише його.
⠀
Три визначні архітектори початку ХХ ст. - Владислав Городецький, Володимир Безсмертний, Михайло Бобрусов - бачать дивні сни і зводять у центрі міста не менш дивні будинки, що викликають острах у киян - дім з химерами, дім з котами і дім з горгулією. У центрі цього трикутника - Софія Київська. Лише у наш час двом підліткам вдається відкрити завісу таємничості, що упродовж багатьох років огортає химерне місто над Дніпром.
⠀
Це роман-знайомство, роман-одкровення, роман-пригода. Він подарує кожному читачу цікаву прогулянку і незабутні враження.
May 29, 2025
2.5 ⭐️
Очікувала на захопливу книгу про історичний Київ, а прочитала великий шкільний твір про Київ, написаний старанним учнем не без фантазії. Такоє.
Очікувала на захопливу книгу про історичний Київ, а прочитала великий шкільний твір про Київ, написаний старанним учнем не без фантазії. Такоє.
February 4, 2021
Якось мені випадала історія з підлітками з цієї всієї канви, хоча вони наче й шукають розгадку. +за історію архітектора.
April 2, 2020
Писали, що «Місто з химерами» - це прям, як «Код да Вінчі», «Янголи і Демони» Дена Брауна, тільки по-українськи))
Можливо, можливо…
Тут є містика, є загадка, є історія і неперевершена атмосфера Києва, початку XX століття.
⠀Владислав Городецький – один з найдивакуватіших українських архітекторів.
Чому він побудував будинок з химерами, і чи дійсно є зв’язок з іншими будівлями й іншими архітекторами?
Чи є той загадковий трикутник?
І що то за «ССК»?))
В якісь моменти, починаєш вірити, що весь той містицизм, зовсім не вигадка і не легенда.
Після прочитання цієї книги, вам точно захочеться погуляти Києвом і відшукати всі будівлі, про які написано. Після карантину, звичайно ж))
⠀
Книга спонукає до прогулянок містом.
Саме містом, а не «від кафешки до кафешки».
Звернути увагу на старі будинки, позаглядати у дворики, погуляти вулицями, на яких ніколи не бував.
Можливо, можливо…
Тут є містика, є загадка, є історія і неперевершена атмосфера Києва, початку XX століття.
⠀Владислав Городецький – один з найдивакуватіших українських архітекторів.
Чому він побудував будинок з химерами, і чи дійсно є зв’язок з іншими будівлями й іншими архітекторами?
Чи є той загадковий трикутник?
І що то за «ССК»?))
В якісь моменти, починаєш вірити, що весь той містицизм, зовсім не вигадка і не легенда.
Після прочитання цієї книги, вам точно захочеться погуляти Києвом і відшукати всі будівлі, про які написано. Після карантину, звичайно ж))
⠀
Книга спонукає до прогулянок містом.
Саме містом, а не «від кафешки до кафешки».
Звернути увагу на старі будинки, позаглядати у дворики, погуляти вулицями, на яких ніколи не бував.
October 31, 2022
«Місто з химерами» Олеся Ільченка потрібно читати у Києві. Звісно, подумки ти все одно никаєш його вуличками, але в романі так закручено містичний сюжет разом зі згадками про реальні події київської історії, що п’ятки вже чухаються піти і перевірити все на власні очі.
Ця історія – легенда про містичний трикутник міста: будинки з чортами, що поглядами ув‘язнили сакральне серце міста, Софію Київську. Це оповідь про київську старовину з її скарбами і таємницями, про місто, пронизане норами, підземними ходами та загадковими галереями, де міг жити міфічний змій. А може живе і зараз, принаймні архітектора Городецького це навряд чи здивувало б.
В цей час Вікентій Хвойка розкопує поганські кургани, пан Раковський закликає у своє фотоательє поважних знайомих, в музейних залах походжає родина Косачів, з кав’ярень та ресторанів долинають пахощі гарячого шоколаду з мигдалем і корицею і жюльєна з грибами та фазаном, науковці обговорюють відкриті у Європі дивовижні ікс-промені, а над містом збираються хмари.
Городецький опирається незримому впливу прибульця з печер, господаря темряви, він вивчає проекти колег-арзітекторів і з жахом усвідомлює, що усі ці химери на будинках невипадкові. Коротше, куди там вашому «Коду да Вінчі»)
І постійно відкладаєш книгу, щоб перевірити, чи справді така смерть відбулась на будівництві костелу, чи справді плавуча дача «Сафарі» була в Городецького, а що це за газета така, а ну роздивлюсь ближче будинок з котами. Коротше, я би хотіла прочитати цю книгу у підлітковий час і закохатись у Київ знову. У місто, де «гомінкий Хрещатик, невпинно розмовляючи, шумить, шурхотить, цокає підборами, струмує повз Пасаж, спрямовуючи іноді когось із перехожих до вузького сірого простору цього невликого кварталу магазинів і кафе», а «фіолетові сутінки скрадаються між будинками, чіпляються за дерева, розливаючись довкруж, викликаючи відчуття світлої печалі»
І зненацька ловлю себе на думці: «Як же мені пощастило вирости у цьому загадковому красивому місті!»
Як нам усім пощастило, що цей вразливий коштовний камінь вистояв під час двох світових воєн, хоч і сильно втративши. Хоч і постраждавши від сучасних забудовників-живодерів. Як же хочеться захистити Київ зараз від варварських російських бомбардувань, щоб його сакральне серце, оповите тихими легендами, билося ще багато сторіч.
#нашібукі
Ця історія – легенда про містичний трикутник міста: будинки з чортами, що поглядами ув‘язнили сакральне серце міста, Софію Київську. Це оповідь про київську старовину з її скарбами і таємницями, про місто, пронизане норами, підземними ходами та загадковими галереями, де міг жити міфічний змій. А може живе і зараз, принаймні архітектора Городецького це навряд чи здивувало б.
В цей час Вікентій Хвойка розкопує поганські кургани, пан Раковський закликає у своє фотоательє поважних знайомих, в музейних залах походжає родина Косачів, з кав’ярень та ресторанів долинають пахощі гарячого шоколаду з мигдалем і корицею і жюльєна з грибами та фазаном, науковці обговорюють відкриті у Європі дивовижні ікс-промені, а над містом збираються хмари.
Городецький опирається незримому впливу прибульця з печер, господаря темряви, він вивчає проекти колег-арзітекторів і з жахом усвідомлює, що усі ці химери на будинках невипадкові. Коротше, куди там вашому «Коду да Вінчі»)
І постійно відкладаєш книгу, щоб перевірити, чи справді така смерть відбулась на будівництві костелу, чи справді плавуча дача «Сафарі» була в Городецького, а що це за газета така, а ну роздивлюсь ближче будинок з котами. Коротше, я би хотіла прочитати цю книгу у підлітковий час і закохатись у Київ знову. У місто, де «гомінкий Хрещатик, невпинно розмовляючи, шумить, шурхотить, цокає підборами, струмує повз Пасаж, спрямовуючи іноді когось із перехожих до вузького сірого простору цього невликого кварталу магазинів і кафе», а «фіолетові сутінки скрадаються між будинками, чіпляються за дерева, розливаючись довкруж, викликаючи відчуття світлої печалі»
І зненацька ловлю себе на думці: «Як же мені пощастило вирости у цьому загадковому красивому місті!»
Як нам усім пощастило, що цей вразливий коштовний камінь вистояв під час двох світових воєн, хоч і сильно втративши. Хоч і постраждавши від сучасних забудовників-живодерів. Як же хочеться захистити Київ зараз від варварських російських бомбардувань, щоб його сакральне серце, оповите тихими легендами, билося ще багато сторіч.
#нашібукі
October 28, 2023
Гарна, добра книжка про Київ. Для тих, хто мало знає про історію Міста, буде багато цікаво і нових імен (можливо хтось навіть зрозуміє чому на честь цих людей називають київські вулиці). Для мене "новою інформацією" були лише елементи художнього вимислу. :) ну і трохи дратувало просування ідеї, що боротьба Церкви/Віри зі Змієм/Дияволом це головний сенс людської цивілізації.
Загалом, непоганий твір для шкільної програми 7-8 класу.
Загалом, непоганий твір для шкільної програми 7-8 класу.
January 3, 2026
#книговідгук_історика
Мені приємно, що ім’я архітектора Городецького з’явилось в сюжетах художньої літератури.
Ім’я В’ячеслава Городецького незаслужено маловідоме широкому загалу, хоча його Будинок з Химерами та Костел св. Миколая в Києві – безперечно, шедеври української архітектури.
Як написати роман про архітектора та архітектуру, щоб це було цікаво?
Звісно, є приклад епічного роману «Стовпи землі» Кена Фолетта, але «Місто з химерами» ні за об’ємом, ні за задумом не тягне на Grand-роман.
Що тоді? Автор пішов шляхом закладання в сюжет містичної загадки, яка впливає на життя архітектора Городецького, і яку вже в сучасності намагаються розгадати два підлітки.ґ
В цій історії є всі атрибути пригодницького роману – таємниця, загадкові шифри, зниклі документи, агенти поліції, несподівані смерті, коханки, пророчі сни – все за каноном.
Я б навіть сказав, що це більше підлітковий роман, ніж дорослий, бо для дорослого роману він занадто картонний і «покроковий», тут все присвячено сюжету і рухається виключно для сюжету.
Знаєте, як така собі покрокова стратегія, де в тебе є наступний хід на певну кількість клітинок і ти не можеш звернути не туди.
З плюсів роману – однозначно його динамічність. Тут постійно щось відбувається, якісь таємниці та інтриги, нема якихось складних героїв чи довгих роздумів, мінімум характерів та зайвих описів.
Ще плюсом виділю саму постать Городецького, яка прописана досить цікаво, яка для «покрокового» роману, принаймні його можна відчути, на відміну від інших героїв, які тут в більшості декоративні.
Також сподобалась деталізація Київських локацій початку ХХ століття. Вулиці, будинки, хто де живе і по якій вулиці йде – я таке люблю.
З мінусів роману – я так і не зрозумів, на яку аудиторію він розрахований.
Для дорослого читання він занадто авантюрний, особисто мені цей роман краще «зайшов» би класі в 10, він дійсно може допомогти закохатись в історію та Київ. Але кілька сюжетних особливостей дають сумніви, що це підлітковий роман, але а дорослий він трохи примітивний, як на мене.
Ще один мінус – персонажі. Їх багато, і більшість з них існують лише для обслуговування сюжету, їх неможливо відчути, полюбити чи навпаки, зненавидіти.
Деякі з них з’являються лиш епізодично і невідомо куди зникають – як, наприклад, родини Косачів чи Лисенків, та ж Леся Українка.
Я розумію благородну мотивацію автора – показати наш, український Київ початку ХХ століття, але виглядало це занадто очевидним і неприродним в сюжеті.
Два героя сучасності – друзі Влад і Артем – такі собі вундеркінди сучасності, які за два слова розгадують всі загадки, легко знаходять на старих картах все, що їх цікавить і загалом ідуть по сюжетній таємниці дуже впевнено.
Одним словом – є в мене питання до роману.
Може я вже занадто дорослий і «в темі», щоб читати такі романи, цілком можливо, людині, що тільки знайомиться з історію, ця історія «зайде» більше.
Я навіть впевнений, що в свої 15 я закохався б у детективу історію з таємничим трикутником В’ячеслава Городецького, але в 30, на жаль, зробити цього вже не зміг.
Мені приємно, що ім’я архітектора Городецького з’явилось в сюжетах художньої літератури.
Ім’я В’ячеслава Городецького незаслужено маловідоме широкому загалу, хоча його Будинок з Химерами та Костел св. Миколая в Києві – безперечно, шедеври української архітектури.
Як написати роман про архітектора та архітектуру, щоб це було цікаво?
Звісно, є приклад епічного роману «Стовпи землі» Кена Фолетта, але «Місто з химерами» ні за об’ємом, ні за задумом не тягне на Grand-роман.
Що тоді? Автор пішов шляхом закладання в сюжет містичної загадки, яка впливає на життя архітектора Городецького, і яку вже в сучасності намагаються розгадати два підлітки.ґ
В цій історії є всі атрибути пригодницького роману – таємниця, загадкові шифри, зниклі документи, агенти поліції, несподівані смерті, коханки, пророчі сни – все за каноном.
Я б навіть сказав, що це більше підлітковий роман, ніж дорослий, бо для дорослого роману він занадто картонний і «покроковий», тут все присвячено сюжету і рухається виключно для сюжету.
Знаєте, як така собі покрокова стратегія, де в тебе є наступний хід на певну кількість клітинок і ти не можеш звернути не туди.
З плюсів роману – однозначно його динамічність. Тут постійно щось відбувається, якісь таємниці та інтриги, нема якихось складних героїв чи довгих роздумів, мінімум характерів та зайвих описів.
Ще плюсом виділю саму постать Городецького, яка прописана досить цікаво, яка для «покрокового» роману, принаймні його можна відчути, на відміну від інших героїв, які тут в більшості декоративні.
Також сподобалась деталізація Київських локацій початку ХХ століття. Вулиці, будинки, хто де живе і по якій вулиці йде – я таке люблю.
З мінусів роману – я так і не зрозумів, на яку аудиторію він розрахований.
Для дорослого читання він занадто авантюрний, особисто мені цей роман краще «зайшов» би класі в 10, він дійсно може допомогти закохатись в історію та Київ. Але кілька сюжетних особливостей дають сумніви, що це підлітковий роман, але а дорослий він трохи примітивний, як на мене.
Ще один мінус – персонажі. Їх багато, і більшість з них існують лише для обслуговування сюжету, їх неможливо відчути, полюбити чи навпаки, зненавидіти.
Деякі з них з’являються лиш епізодично і невідомо куди зникають – як, наприклад, родини Косачів чи Лисенків, та ж Леся Українка.
Я розумію благородну мотивацію автора – показати наш, український Київ початку ХХ століття, але виглядало це занадто очевидним і неприродним в сюжеті.
Два героя сучасності – друзі Влад і Артем – такі собі вундеркінди сучасності, які за два слова розгадують всі загадки, легко знаходять на старих картах все, що їх цікавить і загалом ідуть по сюжетній таємниці дуже впевнено.
Одним словом – є в мене питання до роману.
Може я вже занадто дорослий і «в темі», щоб читати такі романи, цілком можливо, людині, що тільки знайомиться з історію, ця історія «зайде» більше.
Я навіть впевнений, що в свої 15 я закохався б у детективу історію з таємничим трикутником В’ячеслава Городецького, але в 30, на жаль, зробити цього вже не зміг.
August 29, 2024
Ви не замислювалися над тим, що деякі будинки, як і деякі книжки, не можна зводити чи писати-читати безкарно? Можливо, сама природа опирається зведенню цієї споруди?
Київ, початок 20 століття… До чого не докотився б Київ, але життя триває всупереч усьому. Театри дають вистави. Йти неодмінно треба, але револьвер з собою взяти треба. Декадентство й символізм вийшли з моди. Метерлінк змінив цілком манеру писати, Реньє кинувся в класицизм, Верхарн у демократичний ідеалізм, а решта не знає, на яку ступить. А пан Городецький про щось таки добре відає. Він не хитається, а пручається. Біжить від думки своєї ж… Але що чи хто його переслідує? І чому? Мудрий той, хто не змагається з неминучим, а утилізує його.
Владислав Городецький — архітектор, який має скоритися й виконувати накази. Побудувати Головну Споруду, яка уславить його і стане престолом Змія над цим Містом. Треба спробувати пограти з нічними потворами, хоч би які вони були — уявні чи справжні. Боротися — і перемогти! Життя смакує тому, хто на цьому смаку знається.
Один філософ казав, що світ утратив колишні впорядкованість та обжитість, тому що зник той сакральний вимір, та явленість божественного, яка й перетворює просто житло на Дім.
Багато міст ще від самого виникнення позбавлені необхідної сакральної таємниці. Насамперед це штучно створені радянські міста — у тайзі, тундрі, як додатки до заводів і фабрик, у місцях, де жодних міст і не має бути. Загалом усі такі зрушення, процеси — це просто частина велетенського перетворення світу, що відбувається в сучасних постіндустріальних інформаційних суспільствах.
Руйнація й закриття храмів, які пережила Україна й Київ зокрема у XX столітті, призвели до знецінення, знелюднення й просто зникнення особливих місць. Врешті-решт через різні обставини маємо Київ, який стрімко перетворюється на місто “третього світу”: величезне, незатишне, хаотично забудоване, непридатне для життя.
Київ, початок 20 століття… До чого не докотився б Київ, але життя триває всупереч усьому. Театри дають вистави. Йти неодмінно треба, але револьвер з собою взяти треба. Декадентство й символізм вийшли з моди. Метерлінк змінив цілком манеру писати, Реньє кинувся в класицизм, Верхарн у демократичний ідеалізм, а решта не знає, на яку ступить. А пан Городецький про щось таки добре відає. Він не хитається, а пручається. Біжить від думки своєї ж… Але що чи хто його переслідує? І чому? Мудрий той, хто не змагається з неминучим, а утилізує його.
Владислав Городецький — архітектор, який має скоритися й виконувати накази. Побудувати Головну Споруду, яка уславить його і стане престолом Змія над цим Містом. Треба спробувати пограти з нічними потворами, хоч би які вони були — уявні чи справжні. Боротися — і перемогти! Життя смакує тому, хто на цьому смаку знається.
Один філософ казав, що світ утратив колишні впорядкованість та обжитість, тому що зник той сакральний вимір, та явленість божественного, яка й перетворює просто житло на Дім.
Багато міст ще від самого виникнення позбавлені необхідної сакральної таємниці. Насамперед це штучно створені радянські міста — у тайзі, тундрі, як додатки до заводів і фабрик, у місцях, де жодних міст і не має бути. Загалом усі такі зрушення, процеси — це просто частина велетенського перетворення світу, що відбувається в сучасних постіндустріальних інформаційних суспільствах.
Руйнація й закриття храмів, які пережила Україна й Київ зокрема у XX столітті, призвели до знецінення, знелюднення й просто зникнення особливих місць. Врешті-решт через різні обставини маємо Київ, який стрімко перетворюється на місто “третього світу”: величезне, незатишне, хаотично забудоване, непридатне для життя.
December 23, 2025
Легенди про архітекторів, які в той чи інший спосіб взаємодіяли з нечистою силою, зустрічаються по всьому світу. Дім (а тим більше – храм) – сакральне місце, і, однак, його зведення часто супроводжується моторошними речами. Іноді йдеться про нещасні випадки на будівництві, і а часом – про навмисні жертви, принесені заради стійкості споруди або власних амбіцій.
Таких історій чимало; для прикладу можна навести, скажімо, баладу про «Міст Арти», в якій майстер замурував в опори моста власну дружину. Або ж історію про будівничого найвищого на той час храму – церкви святого Олафа у Таллінні – який, за легендою, був одержимий дияволом. Навіть Соломонові закидають зв’язки з демонами – він буцімто отримав матеріал для різки каменю від Асмодея.
Було б дивно, якби про київського архітектора Владислава Городецького не ходили чутки – від звинувачення у безумстві до підозр в одержимості. Мало того, що сам Городецький був доволі ексцентричним персонажем (чого варта лише його ручна мавпочка! :), так іще й дозволив собі побудувати абсолютно унікальну споруду, яка і досі викликає зачудування туристів.
Словом, життя та творчість такої особи – чудова тема для історичного роману. Дуже добре, що взявся за цю тему саме Олесь Ільченко, автор, відомий не лише прозою для дітей та дорослих, але й любов’ю до мистецтва, історії та подорожей. Цей останній мотив поєднує автора і героя, і, можливо, дає відповідь на одну з загадок «Дому з химерами», прикрашеного численними скульптурами екзотичних тварин.
Весь відгук – у мене на сайті:
https://sokolyan.com/faust-of-kyiv/
Таких історій чимало; для прикладу можна навести, скажімо, баладу про «Міст Арти», в якій майстер замурував в опори моста власну дружину. Або ж історію про будівничого найвищого на той час храму – церкви святого Олафа у Таллінні – який, за легендою, був одержимий дияволом. Навіть Соломонові закидають зв’язки з демонами – він буцімто отримав матеріал для різки каменю від Асмодея.
Було б дивно, якби про київського архітектора Владислава Городецького не ходили чутки – від звинувачення у безумстві до підозр в одержимості. Мало того, що сам Городецький був доволі ексцентричним персонажем (чого варта лише його ручна мавпочка! :), так іще й дозволив собі побудувати абсолютно унікальну споруду, яка і досі викликає зачудування туристів.
Словом, життя та творчість такої особи – чудова тема для історичного роману. Дуже добре, що взявся за цю тему саме Олесь Ільченко, автор, відомий не лише прозою для дітей та дорослих, але й любов’ю до мистецтва, історії та подорожей. Цей останній мотив поєднує автора і героя, і, можливо, дає відповідь на одну з загадок «Дому з химерами», прикрашеного численними скульптурами екзотичних тварин.
Весь відгук – у мене на сайті:
https://sokolyan.com/faust-of-kyiv/
March 3, 2023
Не сподобалося. Взагалі не сподобалося.
І ось чому.
Це художній твір у класичному його розумінні, де я змушена (а примус для мене неприйнятний) перегортати сторінки. Я змогла перевернути першу сотню сторінок. Не дочитала книгу. Вирішила не переводити свій час, бо не люблю іти за уявою чи фантазією автора.
Так, багато відгуків говорять, що книга переносить читача на 100 років назад, на початок ХХ ст. і дозволяє зануритися в атмосферу тогочасного Києва та познайомитися з тогочасною елітою українського народу.
Так, з атмосферою Києва початку ХХ ст. згодна лише відсотків на 10-15, бо мені як людині, яка не дуже добре знає архітектурну історію міста, було мегаскладно слідкувати за переміщенням головного героя Києвом. Або треба постійно просити про допомогу в Google. Звичайно, основні об’єкти і вулиці я знала, але то не дуже мені допомогла для цілісного сприйняття твору. Допоміг би «словничок – помічничок», в якому можна було помістити об’єкти, про які мова йде в романі, з одночасним зазначенням їх колишньої та сучасної назв. Але такого не було(((
Щодо відомих людей на сторінках роману – дочитала лише про випадкову зустріч сім’ї Лесі України з Владиславом Городецьким у Міському музеї. І якось так ця зустріч примітивно і поверхнево описана, що нічого, крім «шито білими нитками» в голову не приходить….
Думаю, що проблема не в книзі, а в мені. Я зацікавилася натхненними відгуками, а бажаного результату не отримала, бо я хочу читати інформативнішу літературу, викладену більш соковитою мовою.
Мені не сподобалося. Мену було нудно. Не дочитала.
І ось чому.
Це художній твір у класичному його розумінні, де я змушена (а примус для мене неприйнятний) перегортати сторінки. Я змогла перевернути першу сотню сторінок. Не дочитала книгу. Вирішила не переводити свій час, бо не люблю іти за уявою чи фантазією автора.
Так, багато відгуків говорять, що книга переносить читача на 100 років назад, на початок ХХ ст. і дозволяє зануритися в атмосферу тогочасного Києва та познайомитися з тогочасною елітою українського народу.
Так, з атмосферою Києва початку ХХ ст. згодна лише відсотків на 10-15, бо мені як людині, яка не дуже добре знає архітектурну історію міста, було мегаскладно слідкувати за переміщенням головного героя Києвом. Або треба постійно просити про допомогу в Google. Звичайно, основні об’єкти і вулиці я знала, але то не дуже мені допомогла для цілісного сприйняття твору. Допоміг би «словничок – помічничок», в якому можна було помістити об’єкти, про які мова йде в романі, з одночасним зазначенням їх колишньої та сучасної назв. Але такого не було(((
Щодо відомих людей на сторінках роману – дочитала лише про випадкову зустріч сім’ї Лесі України з Владиславом Городецьким у Міському музеї. І якось так ця зустріч примітивно і поверхнево описана, що нічого, крім «шито білими нитками» в голову не приходить….
Думаю, що проблема не в книзі, а в мені. Я зацікавилася натхненними відгуками, а бажаного результату не отримала, бо я хочу читати інформативнішу літературу, викладену більш соковитою мовою.
Мені не сподобалося. Мену було нудно. Не дочитала.
April 25, 2020
Я очень люблю исторические романы о Киеве прошлого - чтобы действие происходило в знакомых местах, чтобы среди героев были исторические личности и чтобы страницы переносили читателя в совсем другую эпоху, хоть и в хорошо известных декорациях.
«Місто з химерами» - отличный пример именно такой книги, и я безумно рада, что такие истории у нас есть.
Среди однозначных плюсов: приятный стиль, необычное прочтение жизни архитектора Городецкого и его работ, почти кинематографические описания Киева начала 20-го века и глубокие исследования, которые явно провел автор.
Что, как по мне, могло быть лучше: нечеткая сюжетная линия с двумя тинейджерами в современном Киеве (ну камон, миленниалы не общаются таким языком :) и не совсем понятное использование исторических персонажей вроде Леси Украинки или Игоря Сикорского , которые не несут для истории особой смысловой нагрузки и служат скорее для привлечения внимания.
Но в целом это очень приятная и в хорошем смысле странная книга о любимом городе.
«Місто з химерами» - отличный пример именно такой книги, и я безумно рада, что такие истории у нас есть.
Среди однозначных плюсов: приятный стиль, необычное прочтение жизни архитектора Городецкого и его работ, почти кинематографические описания Киева начала 20-го века и глубокие исследования, которые явно провел автор.
Что, как по мне, могло быть лучше: нечеткая сюжетная линия с двумя тинейджерами в современном Киеве (ну камон, миленниалы не общаются таким языком :) и не совсем понятное использование исторических персонажей вроде Леси Украинки или Игоря Сикорского , которые не несут для истории особой смысловой нагрузки и служат скорее для привлечения внимания.
Но в целом это очень приятная и в хорошем смысле странная книга о любимом городе.
March 9, 2021
Надзвичайно приємно знайомитися з історією улюблених місць, вулиць, будинків саме через художню літературу. Тепер кожне з них відкрилося для мене по новому, звернула увагу на певні деталі, які раніше не помічала і взагалі стали з ними неначе ближчими. Також цікаво було дізнатися про ряд споруд, які були певними культурними та соціальними центрами Києва у довоєнні роки, побачити їх на знімках, які приведені у виданні, віднайти будівлі, які зараз розташовані на тих місцях.
Сюжетна лінія, яка вразила мене найбільше, - це звісно історія життя Владислава Городецького, яка розгортається на тлі тогочасного Києва з усіма його буремними подіями, культурними зрушеннями та активною розбудовою міста загалом.
Якщо цікавитесь історією Києва, особистістю Городецького - однозначно рекомендую!
Сюжетна лінія, яка вразила мене найбільше, - це звісно історія життя Владислава Городецького, яка розгортається на тлі тогочасного Києва з усіма його буремними подіями, культурними зрушеннями та активною розбудовою міста загалом.
Якщо цікавитесь історією Києва, особистістю Городецького - однозначно рекомендую!
July 26, 2023
Чесно кажучи, рівень художньо написано путівника. До самостійного літературного твору трохи не дотягує. Усі ті зустрічі, що заявлені вам в анотації - епізодичні та поверхневі. Якщо у вас є базові енциклопедичні знання з історії Києва та України - ви ці персоналії впізнаєте, але нічого нового про них не дізнаєтесь. Якщо ж таких знань у вас немає, то й зустрічі будуть не дуже інформативні. Глибина образів десь на рівні книжок для "старшого шкільного віку", хоч теми і досить дорослі. Зі стереотипних підлітків у сучасній лінії просто дуже посміялася) Сподобався опис Києва початку 20го століття із його побутом, кафе та магазинами, але, знову ж таки, це лише антураж, рамка, а от головної "картини" не вистачило.
November 30, 2023
Під кінець книжки вже наче звикла до того, як ведеться розповідь, але одна зірочка з трьох там виключно за оформлення. Інші дві - це фактична моя оцінка, бо і наче є про кого і що розповісти, але воно слабенько і з ароматом вікіпедії. Двоє підлітків намагаються розгадати загадку у Києві, та загадка пов'язана з Городецьким, вони трохи шниряють містом, у іншій часовій лінії в Городецького стаються негаразди на будівництві, він ще трохи поїздив повідволікався на полювання у Африку, де зловив інсайт, а десь між цим зустрівся з Лесею Українкою.
Картонні якісь персонажі, не знайду іншого слова. Багатющий матеріал для будь-якого жанру, але спроба у велику літературу його збіднила сильно.
Картонні якісь персонажі, не знайду іншого слова. Багатющий матеріал для будь-якого жанру, але спроба у велику літературу його збіднила сильно.
March 28, 2022
Тепер дуже хочу у Київ, у будинок з химерами.
Загадкова, цікава історія)
Загадкова, цікава історія)
March 16, 2024
Ледве домучила цю книгу. Нудний сюжет, примітивна мова. Описи якісь незавершені. Не хочеться ображати автора, але книга не сподобалася.
December 31, 2016
В целом интересная история о Киеве и архитекторе Городецком.
January 7, 2016
Надзвичайно цікава книга про Київ і його загадки. У творі яскраво і дуже вичерпно описується дореволюційна епоха у Києві, життя, таємниці та шедеври архітектора Городецького. Читач буде захоплений різними легендами, загадковими і непомітними місцями Києва та інтригою щодо таємниці про містичний трикутник.
August 19, 2025
Дуже багато очікувала від цієї книги, але розчарувалася. Такий собі твір, в якому багато вигадано, а я розраховувала на якусь реалістичну картину історіїї ( в тому числі й архітектурної) тогочасного Києва. Ну, так собі, на трієчку.
June 30, 2024
Твір насправді дуже "київський". Є в ньому щось таке, що кидає в контекст тих часів. Круто, що автор здатен пов'язати так багато різних діячів, подій.
Displaying 1 - 24 of 24 reviews