What do you think?
Rate this book
Факультет
Що чекає на натхненну викладачку, поціновувачку Селінджера і «Товариства мертвих поетів», у стінах українського пересічного вишу? Який він – «дружній педагогічний колектив»? Яка вона – визнана колегами» норма, у яку катастрофічно не вписується новенька Аліса, або, як називають її студенти, Alice of Wonderland? Та кафедральний світ, на відміну від світу Керола, – реальний. Як і закони, за якими він функціонує. Як і його персонажі – хоч які комічні чи абсурдні. Вони знайомі вам з університетських років, і, можливо, ви так само намагалися їм протистояти.
...Хіба ви не мріяли про велике (і дотепне!) викриття?
...Хіба ви не мріяли про велике (і дотепне!) викриття?
240 pages, Hardcover
First published September 12, 2017
1 person is currently reading
36 people want to read
About the author
Дарина Березіна
31 books26 followersУкраїнська письменниця, драматургиня, перекладачка.
Авторка книги поезій та прози «Камера схову» (Київ: Гопак, 2004) збірки поезій «Всього лише серпень» (Львів: Каменяр, 2007), збірки новел «Мимо жанру» (Миколаїв: Видавництво Ірини Гудим, 2010), соціально-психологічного роману «Факультет» (Київ: Смолоскип, 2017), роману «#БЕЗЛЮБОВІ: Дівчинка на гойдалці» (Київ: Ліра-К, 2024 рік).
Авторка книги поезій та прози «Камера схову» (Київ: Гопак, 2004) збірки поезій «Всього лише серпень» (Львів: Каменяр, 2007), збірки новел «Мимо жанру» (Миколаїв: Видавництво Ірини Гудим, 2010), соціально-психологічного роману «Факультет» (Київ: Смолоскип, 2017), роману «#БЕЗЛЮБОВІ: Дівчинка на гойдалці» (Київ: Ліра-К, 2024 рік).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
May 9, 2018
Університетський роман по-українському в одній цитаті звучатиме приблизно так:
Willkommen, пардон, Welcome до “Факультету” Дарини Березіної – книжки, зо забрала прозовий “Смолоскип” у 2017 році і успішно обживається в ніші отого самого університетського роману, де у нас, скажемо прямо, не затісно.
З “однією цитатою” я майже не перебільшила. “Факультет” – це двісті з хвостичком сторінок розповіді про те, як талановиту молоду викладачку англійської категорично відторгає кафедральне середовище. Двісті з хвостичком сторінок епічного батлу: чай vs бухло, “Шерлок” та Селінджер vs застарілі методи й неадекватні контрольні, завоювання симпатій студентів vs регулярні подарунки завкафедри, світле майбутнє столичної аспірантури vs імітація наукового процесу в провінційному університеті, гачечки прохіпстерської симпатії vs подразники з арсеналу “Рагулів”. Саме так, “Факультет” – це нечастий птах університетської сатири. І, ні, з “романом” трохи погарячкували.
Як текст про страшні університетські будні “Факультет” направду крутий, бо від змальованого в книжці волосся на голові спочатку ворушиться, потім стає дибки, смикається в усі боки без допомоги електрики, аж зрештою делікатно стукає в череп і питає: “Слухай, може, ми пішли?”. Я б на його місці теж пішла, бо які волосячі нерви витримають таке концентроване жахіття. Кхм-кхм /відкашлялася і включила найкращий _рекламний голос_/ Пані та панове, тільки сьогодні і тільки у нас за однією ціною ви отримаєте хабарництво в асортименті, рагульство, жлобство, послідовний плагіат, непослідовний плагіат, інституціалізований плагіат, пародію на наукову діяльність, здирництво, шахрайство, адюльтер, примушення до сексу, нехтування принципами, падіння всіх наративів… /захлинулася, трохи помовчала, віддихалася/ Коротше кажучи, все, що тільки можете собі уявити з найгіршого про університетське життя, – те й отримаєте. З таким ефемерним критерієм як почуття міри сюди краще не заходити, бо сатира тут бароково багата, розцяцькована, позолочена – така, щоб уже всі помітили і могли скласти тест на розуміння тексту.
Оце от тріал-версія, повну можна подивитися за посиланьком (там трохи спойлерів є, але є й ще одна веселенька цитатка і жмуток зауважень).
“Аліса цмулить чай, гортає конспект і думає про те, що після Селінджера з філологами на Home reading можна буде взяти “Політ над зозулиним гніздом“, а нового сезону “Шерлока” чекати вже менше року. Бузок пахне ніжно й солодко, й кафедра, з її плітками, інтригами, нескінченними пиятиками з приводу й без і завідувачкою, яка впродовж останнього часу займається лише тим, що перетворює Алісине життя на пекло, здається далекою і зовсім неважливою”.
Willkommen, пардон, Welcome до “Факультету” Дарини Березіної – книжки, зо забрала прозовий “Смолоскип” у 2017 році і успішно обживається в ніші отого самого університетського роману, де у нас, скажемо прямо, не затісно.
З “однією цитатою” я майже не перебільшила. “Факультет” – це двісті з хвостичком сторінок розповіді про те, як талановиту молоду викладачку англійської категорично відторгає кафедральне середовище. Двісті з хвостичком сторінок епічного батлу: чай vs бухло, “Шерлок” та Селінджер vs застарілі методи й неадекватні контрольні, завоювання симпатій студентів vs регулярні подарунки завкафедри, світле майбутнє столичної аспірантури vs імітація наукового процесу в провінційному університеті, гачечки прохіпстерської симпатії vs подразники з арсеналу “Рагулів”. Саме так, “Факультет” – це нечастий птах університетської сатири. І, ні, з “романом” трохи погарячкували.
Як текст про страшні університетські будні “Факультет” направду крутий, бо від змальованого в книжці волосся на голові спочатку ворушиться, потім стає дибки, смикається в усі боки без допомоги електрики, аж зрештою делікатно стукає в череп і питає: “Слухай, може, ми пішли?”. Я б на його місці теж пішла, бо які волосячі нерви витримають таке концентроване жахіття. Кхм-кхм /відкашлялася і включила найкращий _рекламний голос_/ Пані та панове, тільки сьогодні і тільки у нас за однією ціною ви отримаєте хабарництво в асортименті, рагульство, жлобство, послідовний плагіат, непослідовний плагіат, інституціалізований плагіат, пародію на наукову діяльність, здирництво, шахрайство, адюльтер, примушення до сексу, нехтування принципами, падіння всіх наративів… /захлинулася, трохи помовчала, віддихалася/ Коротше кажучи, все, що тільки можете собі уявити з найгіршого про університетське життя, – те й отримаєте. З таким ефемерним критерієм як почуття міри сюди краще не заходити, бо сатира тут бароково багата, розцяцькована, позолочена – така, щоб уже всі помітили і могли скласти тест на розуміння тексту.
Оце от тріал-версія, повну можна подивитися за посиланьком (там трохи спойлерів є, але є й ще одна веселенька цитатка і жмуток зауважень).
December 14, 2017
Хороша книжка. З лауреатської смолоскипівської прози, очевидно, найсильніша за останні кілька років. Хоча це все-таки не зовсім роман, а швидше добірка оповідань, добре склеєних докупи тими ж самими героями, місцем дії і так далі. Тобто, все-таки роман... :))
Герої - викладачі, переважно жінки, ну і декан зверху, бо на гуманітарних спеціальностях все так: купа жінок на кафедрі, а декан - мужик. Женщіни ці безумовно прекрасні. Типажі такі, що ох! (ох бідна ж наша вища освіта, і не тільки вища, судячи з усього).
Словом сатира, а, може, навіть помста, бо хоч авторка і каже, що не мала на меті, але певно, що таки мала. Ну, в будь-якому разі, це файна помста, гиги
Взагалі цікаво, що тема української освіти так стала приваблювати сучукрліт, то була "Баборня" Лаюка, тепер ось "Факультет" Березіної... Пора чекати роману про Аспірантуру від якого-небудь Коцарева)))
Рекомендую. І ще мамі дам почитати 😉
Герої - викладачі, переважно жінки, ну і декан зверху, бо на гуманітарних спеціальностях все так: купа жінок на кафедрі, а декан - мужик. Женщіни ці безумовно прекрасні. Типажі такі, що ох! (ох бідна ж наша вища освіта, і не тільки вища, судячи з усього).
Словом сатира, а, може, навіть помста, бо хоч авторка і каже, що не мала на меті, але певно, що таки мала. Ну, в будь-якому разі, це файна помста, гиги
Взагалі цікаво, що тема української освіти так стала приваблювати сучукрліт, то була "Баборня" Лаюка, тепер ось "Факультет" Березіної... Пора чекати роману про Аспірантуру від якого-небудь Коцарева)))
Рекомендую. І ще мамі дам почитати 😉
June 30, 2022
До цієї книги єдина претензія: її злочинно мало піарили.
Глибока сатира, гірка іронія на сучасну систему освіти. Психологізм, який нині рідко зустрінеш. Майстерне володіння стилізацією: для кожної з чільних персонажів новел авторка створює свій власний "голос".
На жаль, паперовий наклад, схоже, вже розкупили. Я читала електронку, але хочу мати "Факультет" у власній бібліотеці. Коли буде додрук?
Глибока сатира, гірка іронія на сучасну систему освіти. Психологізм, який нині рідко зустрінеш. Майстерне володіння стилізацією: для кожної з чільних персонажів новел авторка створює свій власний "голос".
На жаль, паперовий наклад, схоже, вже розкупили. Я читала електронку, але хочу мати "Факультет" у власній бібліотеці. Коли буде додрук?
Read
December 10, 2022Продовжуючи традицію піклування про свій емоційний стан, я не стала дочитувати до кінця, тому не ставлю оцінку. Не тому, шо книжка погана — написана вона якраз занадто добре 🙂
Чи це роман в класичному розумінні, чи ні, але що соціально-психологічний — це факт. Книжка описує різношерсте наповнення мовної кафедри універу, починаючи з Аліси, педагогині з талантом і бажанням вчити, і продовжуючи зміями і мишами, по одній на розділ. Слово "тераріум", яке є в передмові, в його найзлішому переносному значенні, вельми пасує. Я прочитала пролог, осилила дві історії з десяти, перескочила до епілогу, втішилася за головну персонажку і закрила книжку. Написано так, що лаборантку Свєтіка хочеться задушити ше з другої сторінки про неї, а далі тільки фоново вигадуєш вузли, а Юлі хочеться організувати амнезію і психотерапевта. Я могла б прискіпатись до кучерявих слів — давно не бачила "вільготно" і "маринарка" в одному тексті, але а) це не у вустах персонажів, б) це тільки підливає олії в емоційний вогонь. Я не витримала, бо й так мусила робити перерви в розділах — а книжка ж невеличкого формату зовсім. Бурхлива безвихідь, так би я це описала. Я не настільки сильна, щоб могти дивитися на неї збоку двісті сторінок поспіль.
Хочеться тільки запевнити наостанок — себе і всіх, — що вихід зазвичай є. Сподіваюсь, що всі юлі й аліси його знайдуть.
Чи це роман в класичному розумінні, чи ні, але що соціально-психологічний — це факт. Книжка описує різношерсте наповнення мовної кафедри універу, починаючи з Аліси, педагогині з талантом і бажанням вчити, і продовжуючи зміями і мишами, по одній на розділ. Слово "тераріум", яке є в передмові, в його найзлішому переносному значенні, вельми пасує. Я прочитала пролог, осилила дві історії з десяти, перескочила до епілогу, втішилася за головну персонажку і закрила книжку. Написано так, що лаборантку Свєтіка хочеться задушити ше з другої сторінки про неї, а далі тільки фоново вигадуєш вузли, а Юлі хочеться організувати амнезію і психотерапевта. Я могла б прискіпатись до кучерявих слів — давно не бачила "вільготно" і "маринарка" в одному тексті, але а) це не у вустах персонажів, б) це тільки підливає олії в емоційний вогонь. Я не витримала, бо й так мусила робити перерви в розділах — а книжка ж невеличкого формату зовсім. Бурхлива безвихідь, так би я це описала. Я не настільки сильна, щоб могти дивитися на неї збоку двісті сторінок поспіль.
Хочеться тільки запевнити наостанок — себе і всіх, — що вихід зазвичай є. Сподіваюсь, що всі юлі й аліси його знайдуть.
February 21, 2018
По-перше, книжка добре написана. Там нема нічого зайвого, а кожна фраза має сенс. Це, на жаль, не часто трапляється не тільки у сучукрліті, а й у англо-, франко- і іншомовних романах. Сюжет динамічний, нема жодного нудного параграфа.
По-друге, персонажі добре прописані. Люди навіть не просто «схожі на людей», а показані à profondeur. Напевно, Мопассан показав би їх глибше, але то Мопассан.
По-третє, сильна тема — дисфункціональна організація, вид зсередини. У цьому, книжка нагадує блискучу «Los últimos días de La Prensa» (https://www.goodreads.com/book/show/8...) Jaime Bayly. Але якщо у «Пренсі» уся концентрація на головному герої, то тут — на працівникахгазетикафедри. Ми досить мало знаємо про Алісу, але дуже багато знаємо про її колег.
Вже цих трьох пунктів достатньо, щоб зацікавитися книжкою.
Інший важливий аспект: «Los últimos días» — насамперед комедія, тоді як «Факультет» — насамперед соціальний маніфест. У першому випадку йдеться про окрему перуанську газету, у другому — про систему вищої освіти у цілій країні. Сама авторка стверджує, що усі історії, описані у книзі, цілком реальні. А якщо так, треба з цим щось робити.
По-друге, персонажі добре прописані. Люди навіть не просто «схожі на людей», а показані à profondeur. Напевно, Мопассан показав би їх глибше, але то Мопассан.
По-третє, сильна тема — дисфункціональна організація, вид зсередини. У цьому, книжка нагадує блискучу «Los últimos días de La Prensa» (https://www.goodreads.com/book/show/8...) Jaime Bayly. Але якщо у «Пренсі» уся концентрація на головному герої, то тут — на працівниках
Вже цих трьох пунктів достатньо, щоб зацікавитися книжкою.
Інший важливий аспект: «Los últimos días» — насамперед комедія, тоді як «Факультет» — насамперед соціальний маніфест. У першому випадку йдеться про окрему перуанську газету, у другому — про систему вищої освіти у цілій країні. Сама авторка стверджує, що усі історії, описані у книзі, цілком реальні. А якщо так, треба з цим щось робити.
November 9, 2022
Про книгу почула випадково, але від першого до останнього речення читалося з захопленням. Протягом усієї історії увесь час знаходилися паралелі з також, на жаль, нерозпіареною книгою Петра Білоуса "Імітація". І не тільки з книгою. Маючи досвід роботи в університеті, можу підтвердити, що все, що описано у обох книжках, є гіркою правдою.
January 4, 2023
На одному подиху, дотепно:) нажаль на злобу дня
August 10, 2022
Дарину Березіну я запримітила як украй талановиту авторку ще за студентських часів. Виписувала вірші та деякі прозові знахідки в окремий зошит своїх (тоді ще зелених) письменницьких амбіцій. Тож без вагань купила #Факультет щойно знов замайоріло знайоме ім‘я в читацьких пабліках.
Книга миколаївської поетеси, перекладачки, письменниці, драматургині, членкині НСПУ розповідає не так про студентське, як саме про викладацьке життя. Ох, воно нелегке! Численні інтриги, заздрощі та незносний жіночий «пєдагогічєскій калєктів» - той ще коктейль, коли ти просто хочеш якісно виконувати свою роботу з користю людям та насолодою собі, еге ж?
Історія про «білу ворону»? Так. Змальовано вкрай різні норовливі характери яскравих представниць кафедри? Так! Саркастично вкатано в асфальт кофтинки у стразах, леопардові штани, лабутени та повний несмак головних викладачок престижних ВУЗів країни? Так…
Цей соціально-психологічний роман зсередини демонструє - як не втрапити на дешеві маніпуляції та не стати здобиччю викладача чи безпосередньо колеги - втратити даремно кошти, високу оцінку в семестрі, або й честь у чужому ліжку…
🤔Особисто я у своєму улюбленому універі не зустрічала таких, але чи вірю я змальованим залаштункам авторки? О, так! Це майстерний твір професійного філолога. Але мушу наголосити, поезія Дарини заслуговує окремої кафедри у вашому серці, пошукайте. Це сучасний геній, без перебільшень.
Книга миколаївської поетеси, перекладачки, письменниці, драматургині, членкині НСПУ розповідає не так про студентське, як саме про викладацьке життя. Ох, воно нелегке! Численні інтриги, заздрощі та незносний жіночий «пєдагогічєскій калєктів» - той ще коктейль, коли ти просто хочеш якісно виконувати свою роботу з користю людям та насолодою собі, еге ж?
Історія про «білу ворону»? Так. Змальовано вкрай різні норовливі характери яскравих представниць кафедри? Так! Саркастично вкатано в асфальт кофтинки у стразах, леопардові штани, лабутени та повний несмак головних викладачок престижних ВУЗів країни? Так…
Цей соціально-психологічний роман зсередини демонструє - як не втрапити на дешеві маніпуляції та не стати здобиччю викладача чи безпосередньо колеги - втратити даремно кошти, високу оцінку в семестрі, або й честь у чужому ліжку…
🤔Особисто я у своєму улюбленому універі не зустрічала таких, але чи вірю я змальованим залаштункам авторки? О, так! Це майстерний твір професійного філолога. Але мушу наголосити, поезія Дарини заслуговує окремої кафедри у вашому серці, пошукайте. Це сучасний геній, без перебільшень.
June 11, 2020
Книгу прочитала після коментаря на фейсбуці самої авторки, щодо того, як класно вона пише. Стало цікаво. Скажу чесно, чекала більшого. Книга непогано написана, іноді дотепно. Композиційно збудована у вигляді новел про різних викладачів однієї кафедри, загальна картина складається вже після прочитання. Книга не моя. Мені нецікава тема дрібних стосунків і їх детальна пророботка. Авторці хотілося сатирично зобразити систему пострадянського совкізма в освіті, здається, вона це зробила, але на рівні якихось іноді надуманих суб'єктивних спостережень або пліток і містечкових проявів. Я весь час думала, що таким чином авторка мститься своїм колишнім колегам за щось. Образа на них вилилася в однолінійні образи: позитивні, негативні. Відповідно і вчинки у них такі самі.
March 11, 2020
Геніальна сатира на українську освіту!
August 9, 2024
Гротескно, пафосно і не надто правдоподібно. Очікувала від книги більшого. Розчарована
Displaying 1 - 11 of 11 reviews