What do you think?
Rate this book
Покоління
Ніхто не каже, що ця книга сколихне ваш світ, пройме вас до глибини душі чи зробить іще щось, що зазвичай обіцяють в анотаціях до поетичних збірок. "Покоління" Ніколассона - це просто доза віршів (і зовсім трохи - оповідань) чергового веб-поета, який наважився дати їм більш матеріальний притулок, ніж сайт чи сторінка у соцмережі. Чому? Тому, що це більш корисно для ваших очей. Серйозно, не пересиджуйте за комп'ютером. Краще візьміть цю книгу і покатайтеся з нею в автобусі під клауд-реп чи пост-рок. Тоді ви точно знайдете спільну мову з "Поколінням".
181 pages, Unknown Binding
Published January 1, 2016
4 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
November 17, 2022
Перечитала поки не було світла і я знову в захваті!
March 9, 2022
Трішки прекрасного — книга, котру я повільно читала, смакуючи, півроку. Я поезію, звісно, люблю, але рідко і неінтенсивно Мені однаково складно читати як про постійні нескінченні страждання стосовного чергового хлопчика (привіт, Полозкова!), так і щось надто богемне і з вищих сфер.
З поезією Ніколассона сталася ж магія. І те, як я з нею познайомилася, і читання, і навіть цілковито несподівана з'ява збірки на моїй поличці. Зовсім різні вірші, про красу і любов, про біль і творчість, про зиму і літо, але всі такі... справжні. Щирі. Слова, що входять у резонанс із чимось всередині, і ти звучиш. Це прекрасно.
Перше тепло, як ліки, помірними дозами,
мляво вливається в вітер нерівним почерком...
З поезією Ніколассона сталася ж магія. І те, як я з нею познайомилася, і читання, і навіть цілковито несподівана з'ява збірки на моїй поличці. Зовсім різні вірші, про красу і любов, про біль і творчість, про зиму і літо, але всі такі... справжні. Щирі. Слова, що входять у резонанс із чимось всередині, і ти звучиш. Це прекрасно.
Перше тепло, як ліки, помірними дозами,
мляво вливається в вітер нерівним почерком...
Весну можна любити лише за грози.
Весну можна любити лише за ночі.
Сонце червня на спаді нагадує бога,
що помирає, аби відродитися з праху...
Літо можна любити лише за спогади.
Літо можна любити лише за заходи.
Шлях під дощем, за спиною усе залишивши;
мокрі дороги горять ліхтарями і фарами...
Осінь можна любити лише за тишу.
Осінь можна любити лише за хмари.
Синява снігу в плеядах слідів заплутаних,
пізні світанки, коронами інею вінчані...
Зиму можна любити лише за сутінки,
сонні міста і гірке розуміння вічності.
<.blockquote>
Справжні чари.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews