What do you think?
Rate this book
Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн
Захопливий нон-фікшн Олександра Михеда – це результат багаторічного дослідження і пошуку відповіді на питання – чим є сучасна реальність? Із чого починалося шоу «Прихована камера»? Чому кожен із нас сам став Великим Братом? Як красуні завойовують чергового «Холостяка», а телебачення – мільйони глядацьких сердець? Чи багато телемагії у «Битві екстрасенсів»? Як реаліті-шоу впливають на суспільство, на літературу та мистецтво? І чи вплинуло реальне телебачення на стрім-трансляції з Майдану?
Через десятки кейсів, особистих історій та інтерв’ю з тими, хто відчув на собі, що таке реаліті, книжка розповідає історію реального телебачення і реаліті-шоу з 1948 року до 2010-х. Друга частина – науково-популярна розвідка про феномен реаліті-роману – літературне явище, сформоване під впливом реаліті-шоу. Третя частина – інтерв’ю зі стрімерами Майдану, а також пошук відповіді на питання: чим для них був стрім, чи відчували вони себе ведучими передачі для мільйонів глядачів? Яку небезпеку приховує стрім, що може і наблизити реальність, і маніпулювати нею?
Це спроба зрозуміти, наскільки правдиве твердження: «Реальність – це не те, що відбулося. Це те, що показали».
Через десятки кейсів, особистих історій та інтерв’ю з тими, хто відчув на собі, що таке реаліті, книжка розповідає історію реального телебачення і реаліті-шоу з 1948 року до 2010-х. Друга частина – науково-популярна розвідка про феномен реаліті-роману – літературне явище, сформоване під впливом реаліті-шоу. Третя частина – інтерв’ю зі стрімерами Майдану, а також пошук відповіді на питання: чим для них був стрім, чи відчували вони себе ведучими передачі для мільйонів глядачів? Яку небезпеку приховує стрім, що може і наблизити реальність, і маніпулювати нею?
Це спроба зрозуміти, наскільки правдиве твердження: «Реальність – це не те, що відбулося. Це те, що показали».
- GenresNonfiction
344 pages, Paperback
Published January 1, 2016
2 people are currently reading
129 people want to read
About the author
Олександр Михед
25 books112 followersОлександр Михед (нар. 1988) – культуролог, літературознавець, куратор мистецьких проектів. Співробітник відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.
Закінчив Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук.
Автор понад 150 публікацій у провідних українських ЗМІ та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, США та Білорусі. Вибрані есеї перекладено англійською, польською, сербською, російською мовами.
Куратор “АмнезіЯ project: відкрита платформа” – літературно-мистецького мультимедійного проекту, підґрунтям для якого стала художня книга «АмнезіЯ», що вийшла друком 2013 р. у видавництві “Електрокнига”. Уривки книжки перекладено англійською, італійською, німецькою, польською та фінською мовами. Проект увійшов в сімку найкращих проектів світу, за версією фестивалю “SOUNDOUT!” (м. Берлін).
Автор збірки оповідань “Понтиїзм“, що вийшла друком 2014 р. у “Видавництві Кальварія”. Оповідання друкувалися в “Кур’єрі Кривбасу” та на сайті “Українська правда. Життя“. Книга ввійшла в довгі списки премій “Книга року Бібісі-2014″ та “ЛітАкцент року”.
Автор психотрилера “Астра”, що з’явився друком 2015 р. у “Видавництві Анетти Антоненко”.
Ввійшов до списку “Молоді письменники, з якими варто познайомитись”, складеного виданням “Українська правда”.
Гостьовий редактор спеціальної української теми он-лайн журналу світової літератури Words Without Borders (м. Нью-Йорк, США).
Переклав українською романи Бориса Акуніна “Сокіл і Ластівка” та “Турецький гамбіт” (видавництво “Клуб сімейного дозвілля”, 2012).
Спільно з Богданою Матіяш переклав українською вірші американської художниці Дженні Хольцер («Есеї підбурення», редактор Антоніна Ящук, 2010). Також здійснив переклад кількох інформаційних видань PinchukArtCentre (2010-2012).
Куратор персональної виставки білоруського митця Алєксєя Шинкаренка (“Білоруська фактографія. Частина І”, галерея “Квартира 57″, 27 травня – 9 червня 2013 р.), польсько-української групової фотовиставки “EURO: дві країни – одна історія” (Музей історії міста Києва, 12-30 червня 2013 р.), арт-прогулянки “depARTments” в рамках міжнародного фестивалю “Транскавказія” (14-16 червня 2013 р.). Співкуратор виставки “АмнезіЯ project: відкрита платформа” (Leteraturhaus Lettretage, Берлін, Німеччина, 28-29 травня 2014 р.) .
Організатор, модератор і учасник численних літературно-мистецьких і освітніх заходів та міжнародних наукових конференцій. В якості куратора Літературної програми PinchukArtCentre (2010-2012) виступив куратором трьох літературних ночей в PinchukArtCentre: «Новітнє мистецтво і література: територія контакту» (17.12.2010), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 2» (18.03.2011), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 3» (24.06.2011), літературного марафону “7 про 20″ (24.12.2011), а також спеціальних проектів «Чути, щоб бути почутим» (25.11.2011), «Долі окремих людей» (02.03.2012) та «Кровні зв’язки: вечір запитань до ”Тисячі та однієї ночі”» (18.08.2012).
Експерт Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2011», учасник «Кураторської платформи» PinchukArtCentre та «Школи кінокритиків» у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю 2012 року, ментор Школи літературної критики і книжкової журналістики “Контекст-2″, куратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2013, співкуратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2014, учасник літературних резиденцій у Фінляндії та Латвії.
У своїй мультивекторній роботі за допомогою комплексного підходу ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література – кінематограф – мистецтво.
(Source: www.mykhed.com)
Закінчив Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук.
Автор понад 150 публікацій у провідних українських ЗМІ та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, США та Білорусі. Вибрані есеї перекладено англійською, польською, сербською, російською мовами.
Куратор “АмнезіЯ project: відкрита платформа” – літературно-мистецького мультимедійного проекту, підґрунтям для якого стала художня книга «АмнезіЯ», що вийшла друком 2013 р. у видавництві “Електрокнига”. Уривки книжки перекладено англійською, італійською, німецькою, польською та фінською мовами. Проект увійшов в сімку найкращих проектів світу, за версією фестивалю “SOUNDOUT!” (м. Берлін).
Автор збірки оповідань “Понтиїзм“, що вийшла друком 2014 р. у “Видавництві Кальварія”. Оповідання друкувалися в “Кур’єрі Кривбасу” та на сайті “Українська правда. Життя“. Книга ввійшла в довгі списки премій “Книга року Бібісі-2014″ та “ЛітАкцент року”.
Автор психотрилера “Астра”, що з’явився друком 2015 р. у “Видавництві Анетти Антоненко”.
Ввійшов до списку “Молоді письменники, з якими варто познайомитись”, складеного виданням “Українська правда”.
Гостьовий редактор спеціальної української теми он-лайн журналу світової літератури Words Without Borders (м. Нью-Йорк, США).
Переклав українською романи Бориса Акуніна “Сокіл і Ластівка” та “Турецький гамбіт” (видавництво “Клуб сімейного дозвілля”, 2012).
Спільно з Богданою Матіяш переклав українською вірші американської художниці Дженні Хольцер («Есеї підбурення», редактор Антоніна Ящук, 2010). Також здійснив переклад кількох інформаційних видань PinchukArtCentre (2010-2012).
Куратор персональної виставки білоруського митця Алєксєя Шинкаренка (“Білоруська фактографія. Частина І”, галерея “Квартира 57″, 27 травня – 9 червня 2013 р.), польсько-української групової фотовиставки “EURO: дві країни – одна історія” (Музей історії міста Києва, 12-30 червня 2013 р.), арт-прогулянки “depARTments” в рамках міжнародного фестивалю “Транскавказія” (14-16 червня 2013 р.). Співкуратор виставки “АмнезіЯ project: відкрита платформа” (Leteraturhaus Lettretage, Берлін, Німеччина, 28-29 травня 2014 р.) .
Організатор, модератор і учасник численних літературно-мистецьких і освітніх заходів та міжнародних наукових конференцій. В якості куратора Літературної програми PinchukArtCentre (2010-2012) виступив куратором трьох літературних ночей в PinchukArtCentre: «Новітнє мистецтво і література: територія контакту» (17.12.2010), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 2» (18.03.2011), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 3» (24.06.2011), літературного марафону “7 про 20″ (24.12.2011), а також спеціальних проектів «Чути, щоб бути почутим» (25.11.2011), «Долі окремих людей» (02.03.2012) та «Кровні зв’язки: вечір запитань до ”Тисячі та однієї ночі”» (18.08.2012).
Експерт Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2011», учасник «Кураторської платформи» PinchukArtCentre та «Школи кінокритиків» у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю 2012 року, ментор Школи літературної критики і книжкової журналістики “Контекст-2″, куратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2013, співкуратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2014, учасник літературних резиденцій у Фінляндії та Латвії.
У своїй мультивекторній роботі за допомогою комплексного підходу ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література – кінематограф – мистецтво.
(Source: www.mykhed.com)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
September 5, 2017
Пам'ятаєте серіал 'Unreal' про процес зйомок "Холостяка" чи серію "Чорного дзеркала" про інстаграм? А "Стенфордський експеримент"? Михед пояснює природу реаліті - реаліті-шоу, реаліті-літератури та чому нам так подобаються усі ці половинки, пацанки та супермоделі.
Насправді нікого не цікавить повсякденність, їй потрібен монтаж. Не вірите - згадайте свій інстаграм, який точно показує кращу версію вас ;)
За зарплатню 300 доларів на тиждень учасник погоджується, приміром, із тим, що його можуть зображувати "у неправильному світлі", його "життєва історія" належить продюсеру, який розпоряджається нею за власним бажанням, його приватне листування можуть моніторити під час зйомок, він обіцяє не ухилятися від камер емтіві там, де його не зможуть знімати. Продюсер отримує повний доступ до шкільних оцінок, урядових форм і кредитної історії, знімальна команда має доступ до житла у будь-який час і може брати все, що потрібно.
Нормальні щасливі люди не йдуть зніматися у реаліті-шоу.
От він - сучасний український нон-фікшн, от!
Насправді нікого не цікавить повсякденність, їй потрібен монтаж. Не вірите - згадайте свій інстаграм, який точно показує кращу версію вас ;)
За зарплатню 300 доларів на тиждень учасник погоджується, приміром, із тим, що його можуть зображувати "у неправильному світлі", його "життєва історія" належить продюсеру, який розпоряджається нею за власним бажанням, його приватне листування можуть моніторити під час зйомок, він обіцяє не ухилятися від камер емтіві там, де його не зможуть знімати. Продюсер отримує повний доступ до шкільних оцінок, урядових форм і кредитної історії, знімальна команда має доступ до житла у будь-який час і може брати все, що потрібно.
Нормальні щасливі люди не йдуть зніматися у реаліті-шоу.
От він - сучасний український нон-фікшн, от!
April 22, 2020
Сьогодні збіглись зірки: дочитана книга про реаліті, вибори з нав’язаним нам телебаченням президентом та день народження автора. Отже, відгуку бути.
Що я вам скажу. Це не одна книга - це три книги в одній. І в кожній книзі достобіса всього, над чим можна подумати, і що стосується кожного з нас, адже ми все ж застрягли з вами в цій дивній штуці під назвою «реальність».
1. Реаліті-шоу.
Від перших «вас знімає прихована камера», до Великого Брата, який, відбираючи собі право на життя учасників і маніпулюючи глядачами, бере контроль над реальністю. Ви дізнаєтесь про медіа прийоми, якими вас дурять, про те, як сама присутність камери заставляє рухатися маріонеток. Тут інтерв`ю учасниці Холостяка і сценариста Битви Екстрасенсів, тут вауйєризм, брехливість, аматорство, тут реальність-монстр, зшита з різних клаптів, яку, зрештою, всі ми теж створюємо із наших життів у соц мережах, адже завжди є хтось, хто дивиться.
2. Реаліті-роман
Так, виявляється є така штука. Які механізми працюють в ньому? Яким боком тут з’являється новий журналізм? Всі ваші улюблені антиутопії як передтеча, з їхніми відкритими просторами, тиском, спонуканням активності, а також сповідальнею-віддушиною, де можна вилити справжні емоції (або ні).
3. Революція он-лайн
Як стріми творили нашу історію, давали людям те, чого вони прагнули найбільше - неупереджений погляд на події Майдану. Стрім vs репортаж. Історії відважних людей, які йшли в саме пекло, щоб ми могли бачити все. Стрімінг - як та шпаринка, в яку можна побачити реальність.
art.huss вкотре робить якісну роботу, а Михед вкотре чаклує, а я вкотре в захваті. І це зовсім не маніпуляція вами, щоб ви пішли і купили цю книгу (або так).
Що я вам скажу. Це не одна книга - це три книги в одній. І в кожній книзі достобіса всього, над чим можна подумати, і що стосується кожного з нас, адже ми все ж застрягли з вами в цій дивній штуці під назвою «реальність».
1. Реаліті-шоу.
Від перших «вас знімає прихована камера», до Великого Брата, який, відбираючи собі право на життя учасників і маніпулюючи глядачами, бере контроль над реальністю. Ви дізнаєтесь про медіа прийоми, якими вас дурять, про те, як сама присутність камери заставляє рухатися маріонеток. Тут інтерв`ю учасниці Холостяка і сценариста Битви Екстрасенсів, тут вауйєризм, брехливість, аматорство, тут реальність-монстр, зшита з різних клаптів, яку, зрештою, всі ми теж створюємо із наших життів у соц мережах, адже завжди є хтось, хто дивиться.
2. Реаліті-роман
Так, виявляється є така штука. Які механізми працюють в ньому? Яким боком тут з’являється новий журналізм? Всі ваші улюблені антиутопії як передтеча, з їхніми відкритими просторами, тиском, спонуканням активності, а також сповідальнею-віддушиною, де можна вилити справжні емоції (або ні).
3. Революція он-лайн
Як стріми творили нашу історію, давали людям те, чого вони прагнули найбільше - неупереджений погляд на події Майдану. Стрім vs репортаж. Історії відважних людей, які йшли в саме пекло, щоб ми могли бачити все. Стрімінг - як та шпаринка, в яку можна побачити реальність.
art.huss вкотре робить якісну роботу, а Михед вкотре чаклує, а я вкотре в захваті. І це зовсім не маніпуляція вами, щоб ви пішли і купили цю книгу (або так).
May 7, 2020
Мушу зізнатися, що книгу читав неповністю, лише перший розділ. І потреба в тому, щоб закрити особисті гештальти з реаліті-шоу, цілком виконана.
Михед пише, наче журналіст, якому довелося перелопатити чимало лайна в пошуках Золотого руна. Тому багато цікавих фактів про "Великого брата", "Холостяка" та "Битви екстрасенсів" вже вартують того, щоби взяти книгу до рук. Ймовірно, навіть не випустити.
Доречним є і світовий контекст, що дозволяє ставити етичні питання до тб-контенту ще з перших сторінок. Я попросив дозволу в Олександра Михеда для написання матеріалу про "Дау". Він здивувався, але погодився. І ось при читанні та переказі окремих шматків друзям, усвідомив, з яким сумом Хржановський потенційно може згадувати свій проєкт згодом. Або не зможе.
Ну і найбільш крута частина цієї книги полягає в тому, що автор не засуджує перегляди реаліті-шоу. Така позиція крізь текст мені здається неймовірно чесною. Є ще безліч тем та інструментів, які можна в них досліджувати. "Бачити, щоб бути побаченим" – перша цеглинка в цій великій системі аналізів.
Михед пише, наче журналіст, якому довелося перелопатити чимало лайна в пошуках Золотого руна. Тому багато цікавих фактів про "Великого брата", "Холостяка" та "Битви екстрасенсів" вже вартують того, щоби взяти книгу до рук. Ймовірно, навіть не випустити.
Доречним є і світовий контекст, що дозволяє ставити етичні питання до тб-контенту ще з перших сторінок. Я попросив дозволу в Олександра Михеда для написання матеріалу про "Дау". Він здивувався, але погодився. І ось при читанні та переказі окремих шматків друзям, усвідомив, з яким сумом Хржановський потенційно може згадувати свій проєкт згодом. Або не зможе.
Ну і найбільш крута частина цієї книги полягає в тому, що автор не засуджує перегляди реаліті-шоу. Така позиція крізь текст мені здається неймовірно чесною. Є ще безліч тем та інструментів, які можна в них досліджувати. "Бачити, щоб бути побаченим" – перша цеглинка в цій великій системі аналізів.
August 23, 2023
пан Михед зробив досить скрупульозний розбір феномену популярності реаліті-шоу у різних форматах - телебачення, література, мистецтво і поступовий перехід до нашого життя 24/7 в онлайні.
було багато цікавого про те, як все починалося та розвивалося, чому нам так цікаво спостерігати за життями інших і як це влаштовано зсередини. частину про книги можна навіть використовувати як ґайд, якщо вам раптом хотілося написати роман, події якого розгортатимуться у реаліті-шоу.
не сподобалися чисельні згадки росіян і - господи прости - сєргацкової. та, розумію, книга видана 2016го, але але
було багато цікавого про те, як все починалося та розвивалося, чому нам так цікаво спостерігати за життями інших і як це влаштовано зсередини. частину про книги можна навіть використовувати як ґайд, якщо вам раптом хотілося написати роман, події якого розгортатимуться у реаліті-шоу.
не сподобалися чисельні згадки росіян і - господи прости - сєргацкової. та, розумію, книга видана 2016го, але але
October 9, 2023
нарешті, нарешті я її дочитала)
було місцями цікаво (розділ про стріми та факти щодо створення реаліті-шоу), місцями дуже нудно (наприклад, розділ другий 🥲).
сама собі уявляла все в стилі розділу якраз третього, більше щодо українського контексту з вкрапленнями теорії. тому три зірочки.
ну і, думаю, зараз би наповнення було трошки іншим, бо книжці 7 років, та і контекст уже не той
було місцями цікаво (розділ про стріми та факти щодо створення реаліті-шоу), місцями дуже нудно (наприклад, розділ другий 🥲).
сама собі уявляла все в стилі розділу якраз третього, більше щодо українського контексту з вкрапленнями теорії. тому три зірочки.
ну і, думаю, зараз би наповнення було трошки іншим, бо книжці 7 років, та і контекст уже не той
December 4, 2017
“Кожен користувач має доступ до зображень повсякденного життя зірок, може коментувати і писати повідомлення.
Однак разом із тим тепер кожен має власне реаліті-шоу. Хроніку свого повсякденного, мабуть, непересічного життя, яку щодня записує у профілях соціальних мереж.
І часом може мати більше підписників, ніж «зіркові» акаунти.
Часом пересічний користувач перетворюється на селебріті.
Завдяки власному реаліті-існуванню в медійному полі.
Завдяки власному повсякчасному перформансу.”
Кожна людина, яка працює у сфері медіа, знає: є три «С», які приваблюють аудиторію у новинах. Смерть, скандал і секс. Саме тому різноманітні реаліті-шоу так приваблюють глядачів по всьому світу, а сторіз популярних користувачів Instagram стають ранковим ритуалом їх підписників. .
Книга Олександра Міхеда «Бачити, щоб бути побаченим» - чудовий нон-фікшн для кожного, хто пов‘язаний зі сферою журналістики, соцілогії та психології мас. Це крутий посібник для тих, хто обожнює реаліті-шоу і хотів би знати більше про особливості їх створення (звісно, не на рівні журналу «Всі зірки»). Як журналіст і людина, яка працює в сфері медіа, я цілком занурилась у книгу на кілька вечорів. Матеріалу для роздумів отримала стільки, що попереду ще не один вечір у пошуку згаданих прізвищ, явищ і експериментів.
Однак разом із тим тепер кожен має власне реаліті-шоу. Хроніку свого повсякденного, мабуть, непересічного життя, яку щодня записує у профілях соціальних мереж.
І часом може мати більше підписників, ніж «зіркові» акаунти.
Часом пересічний користувач перетворюється на селебріті.
Завдяки власному реаліті-існуванню в медійному полі.
Завдяки власному повсякчасному перформансу.”
Кожна людина, яка працює у сфері медіа, знає: є три «С», які приваблюють аудиторію у новинах. Смерть, скандал і секс. Саме тому різноманітні реаліті-шоу так приваблюють глядачів по всьому світу, а сторіз популярних користувачів Instagram стають ранковим ритуалом їх підписників. .
Книга Олександра Міхеда «Бачити, щоб бути побаченим» - чудовий нон-фікшн для кожного, хто пов‘язаний зі сферою журналістики, соцілогії та психології мас. Це крутий посібник для тих, хто обожнює реаліті-шоу і хотів би знати більше про особливості їх створення (звісно, не на рівні журналу «Всі зірки»). Як журналіст і людина, яка працює в сфері медіа, я цілком занурилась у книгу на кілька вечорів. Матеріалу для роздумів отримала стільки, що попереду ще не один вечір у пошуку згаданих прізвищ, явищ і експериментів.
July 2, 2018
поки автор писав книжку про реаліті-шоу на тб, вони вже перебралися в соцмережі, тож міркування про них цікавіші, хоч їх і менше. трошки по-снобськи написано, стиль дисертації заважав, але загалом гарне дослідження
February 9, 2022
🎬Непогана книга для того аби розібратися в механізмах створення та впливу реаліті-шоу. Трошки хотілось більше про блогерство чи загалом про соцмережі, аніж про телебачення, яке мені не надто цікаве. Але думаю, що засадничі принципи подібні
⠀
Зрештою, я в дитинстві любила деякі українські реаліті-шоу, такі як “Шанс”, “Танці з зірками”, згодом “Х-фактор” та “Голос країни”, які вже дивилась менше. Думаю, що тим, хто дивиться багато різних реаліті-шоу буде цікавіше читати цю книгу, бо я особисто часто випадала з контексту й було лінь заглиблюватися аби зрозуміти, про що йде мова.
⠀
Щоб ви правильно зрозуміли - автор не описує різні шоу типу “Холостячки”, а аналізує як вони творились, як відбирались герої, як працювали сценаристи, чому такий тип передач настільки популярний на телебаченні.
🎬Цікаво, що багато в чому реаліті-шоу перегукуються із антиутопіями, на приклад 1984 Орвела, де за героєм стежить “Великий Брат”. Новий тип телепередач, який колись збурив телеіндустрію, заснував Аллен Фант у 1947 році, вигадавши спочатку радіопередачі “прихований мікрофон”, а потім телепередачі “Прихована камера”. З часом це переросло ось в те, про що написана книга. А завершується спробою аналізу важливості та механіки стріму, зокрема для української Революції Гідності.
February 27, 2021
Книга - исследование и фиксация
Первый раздел фиксирует развитие реалити-шоу и реального телевидения. И удивляет то, что я даже не замечала, насколько эфиры заполнены этой подстроенной «реальностью». Именно фиксирует, так как автор нигде не навязывает своё мнение и не гнёт личную линию, от чего я, как читатель, с одной стороны - в полном комфорте и всё прочитанное - пища для размышлений и создания собственного мнения, а с другой стороны - немного растеряна.
Для меня этот раздел даже не столько о реалити, сколько о концепции приватности, её трансформации, а ещё возможной цены и утилизации.
Это скорее история продюсеров и сценаристов реалити, чем её участников. Так как в ней не хватает таких вещей, как например, что стало с участниками после? Как они оправились? Этот фрагмент есть только в случае с Американской Семьей.
Второй раздел о реалити-романах прошёл мимо меня, его большую часть я пролистала.
Третья часть о стримах на Майдане - интересна, но довольно кратка (не по страницам, а по идеям).
Это одновременно и хорошее исследование с объективной подачей и книга, которую я прочла не всю, потому что глава 2 не показалась мне ни интересной, ни практичной, ни чем-то образовующим.
Первый раздел фиксирует развитие реалити-шоу и реального телевидения. И удивляет то, что я даже не замечала, насколько эфиры заполнены этой подстроенной «реальностью». Именно фиксирует, так как автор нигде не навязывает своё мнение и не гнёт личную линию, от чего я, как читатель, с одной стороны - в полном комфорте и всё прочитанное - пища для размышлений и создания собственного мнения, а с другой стороны - немного растеряна.
Для меня этот раздел даже не столько о реалити, сколько о концепции приватности, её трансформации, а ещё возможной цены и утилизации.
Это скорее история продюсеров и сценаристов реалити, чем её участников. Так как в ней не хватает таких вещей, как например, что стало с участниками после? Как они оправились? Этот фрагмент есть только в случае с Американской Семьей.
Второй раздел о реалити-романах прошёл мимо меня, его большую часть я пролистала.
Третья часть о стримах на Майдане - интересна, но довольно кратка (не по страницам, а по идеям).
Это одновременно и хорошее исследование с объективной подачей и книга, которую я прочла не всю, потому что глава 2 не показалась мне ни интересной, ни практичной, ни чем-то образовующим.
February 25, 2020
Перша частина книжки надихнула на дослідження реальності й впливу на неї. Є цікаві тези, над якими хочеться подумати та виписати, щоб повертатися до них. Також приємно було читати листи та інтерв'ю з митцями та журналістами.
Displaying 1 - 10 of 10 reviews