Панна квітів

by Валерій Шевчук

До книжки відомого українського письменника Валерія Шевчука увійшли вісім казок, написані для дітей.
Дивовижні герої, витворені уявою автора, не залишать байдужим жодного з вас. Отож поспішайте на зустріч із ними.

Genres: Childrens

256 pages, Kindle Edition

Published April 18, 2015

About the author

Валерій Олександрович Шевчук — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного барокко.


Літературна премія Валерія Шевчука:
https://www.goodreads.com/award/show/...

Reviews

[Inna · Rating 4 out of 5]

Мені здається, такі українські казки заслуговують на гарні ілюстровані перевидання!

[Lethe Persephone · Rating 5 out of 5]

Прослухала аудіокнигу із натхненням, адже це зовсім не банальна казочка! Шевчук - найобдарованіший з письменників шістдесятників, я ним дуже захоплююсь.

[Julka · Rating 5 out of 5]

просто неймовірні казки, непередбачувані незвичні сюжети, цікаві герої і стільки любові і тепла в кожній казці...
одна з улюблених книг дитинства:)

[Iryna Slavych · Rating 5 out of 5]

Беззаперечно, що для кожного письменника завжди залишаються відчуття потрібності, а найкращим дарунком - небайдужість читачів до його творчості. Тож до дня народження ювіляра я обрала почитати книгу "Панна квітів" - казки, які пан Валерій написав для своїх доньок у їхньому дитинстві.

Досить оригінальна книга, дуже лірична і навіть філософська, переповнена батьківською любов'ю до своїх дітей, кожен рядок сповнений виховувати в дитині бажання творити добро, любов до життя, до батьків, до природи.

У сучасному світі соцмереж, запитання, які викликаються в процесі читання, ще більше стають доречними: Чи потрібно хвалити людину, що творить добро, адже її справи й так говорять за неї? Чи робить постійне вихваляння доброти будь-якої людини її справді доброю?

А як давно кожен з нас збавляв свій ритм життя, призупинявся аби просто насолодитися миттю? Ми, дорослі, дивимося на світ під кутом буденності, і зачасту не помічаємо тих речей, які бачать діти. І ця книга прекрасно це демонстує. Одна із героїнь книги Зеленоочка, дівчинка-сирота, яка блукає по світі, знаходить щастя в спогляданні, за тим, що для дорослих здається банальними речами: як пливуть хмаринки по небу, як бджілка збирає мед...А щастя виявляється у тому, щоб помічати, який же довершений світ природи.

"Збудіть цих людей... і знову вони стали людьми, знову могли радіти сонцю"

Та й взагалі у кожній казці В.Шевчук звертається до сновидінь, але мене найбільше збентежила - "Дівчинка, котра шукала маму". Мабуть тому, що цього літа я стала дівчинкою, котра втратила маму. І єдине місце, де ми можемо зустрітися - це сни.

"Не зникай, мамо, не зникай, - шепотіла дівчинка крізь сон. - Я знаю, що це все мені сниться! Знаю, що прокинувшись, я знову виглядатиму стежку до тебе і знову буду тебе шукати, але трохи ще біля мене побудь, мамо, не зникай!" Як же ніжно, і проникливо...

Думаю, кожен у тексті знайде своє місце для порятунку змореної буденністю душі.

[Arafel · Rating 5 out of 5]

У мене дитяча травма від цієї книжки.
Було цікаво перечитати її зараз.