МІСТОрія однієї дружби

by Ірина Цілик, Марися Рудська (Illustrator)

Кожен пізнає рідне місто по-своєму. Можна читати історичні розвідки, можна дозволити гіду розповідати тобі про давнє й минуле. А можна самому вирушити в мандри містом, прислухатися до його таємничого голосу і вивчати знаки, які воно тобі подає. Саме так і зробила десятирічна Таня – героїня повісті письменниці та кінорежисера Ірини Цілик. Таня знайомиться з Києвом і дізнається чимало його таємниць, адже її гід – голос самого міста. Справді кінематографічну та містерійну «МІСТОрію» намалювала Марися Рудська.

Genres: Ukrainian Literature

128 pages, Hardcover

First published April 1, 2016

Reviews

[Ksenia (vaenn) · Rating 2 out of 5]

У книжок теж буває bad timing. Три дні тому до першої ночі дочитувала добре написану британську дитячу книжку. Два дні тому весь вечір мурижила українську дитячу книжку, що мала вельми перспективний вигляд, але написана так, що робила мені недобре. Але, боюся, проблема не в контрасті. А в тому, що дитячі книжки із солідним пізнавальним компонентом можна писати добре або... ну ой.

За ідеєю "МІСТОрія однієї дружби" - це белетризований путівник з історичними екскурсами для середнього шкільного віку. Школярка Таня лишається в місті на все літо, навколо нікого, жити сумно й нудно, аж тут дівчинка випадково товаришує з Містом, і те тягає малу еее... собою, показуючи й розказуючи різні цікавинки. Локація - Київ, цікавинок багатенько, фабула простенька, атмосфера густенька, що жи могло піти не так? Приблизно все інше.

От власне через концентроване "ой" мені цей текст і не зайшов. Герої для пташечки, сюжет грає в "бутилочку" - ніби куди горлечко вказало, туди і прямуємо (зрозуміло, що хотілося показати якомога більше локацій, ну але!), дидактизму трохи з верхом, причому він такого формату, що десятирічна героїня уже здається too old for this, моделі промовляння _правильного_ якісь надміру буквальні (ну, і іноді трохи незатишно-маніпулятивні. Увага питання: чи може не подобатися дитяча книжка, де є щемкий момент з поясненням, чим є Бабин Яр? Я червоніла від ніяковості і так нервово совалася, що ледь не впала з ліжка, але таки може), а ще воно стилістично дивно. З одного боку, фірмовий кінематографізм - для того, щоб побачити картинку, необов'язково зазирати в ілюстрації. З іншого - мовні кліше юрмляться в таких кількостях, наче у них в цій книжці щорічний симпозіум проходить. У той момент коли "німецько-фашистські загарбники" покликали на допомогу давню подружку "ворожу кулю", мені вже постмодернізм засвербів, але щось на те не дуже схоже. Зате ілюстрації направду гарні, хоч у чомусь радість.

[Iryna Khomchuk · Rating 3 out of 5]

Містична історія — нібито так можна розшифрувати слово "місторія", винесене в заголовок. Хоча мені подобається його оригінальне трактування, яке прочитується, коли заголовок написаний не суцільним капсом: "МІСТОрія однієї дружби". Бо одним із головних героїв книги є Місто, в якому легко впізнається Київ.

Саме з ним — дивною невидимою сутністю — подружилася дівчинка Таня Хорошун, і тому її літо не минуло за нудним тинянням двором. Місто переносило її в цікаві місця, розповідало різні історії, цебто і Таня, і читачі отримали своєрідну екскурсію Києвом. Згадуються тут і репресії початку ХХ століття, і жертви Бабиного Яру, і сучасна забудова, яка часто знищує історичне обличчя міста. Тобто до цієї частини оповіді у мене претензій немає.

Зате є претензії до родини Хорошунів, які навіть не помітили, що їхня дитина десь днями пропадає. І не тому, що це все були містичні блукання, а тому, що всі вони: мама, тато, дідусь та бабуся, і навіть старша сестра — живуть своїм життям. У них робота, навчання, купа інших справ, важливіших за дитячі канікули. Не вийшло відправити дитину в табір — от і тиняйся двором сама. Ні, не все так погано: наприкінці книги мама вирішила винагородити доньку і взяти її на екскурсію до редакції журналу, де вона працює. Але, аби ви не сумнівалися, нічого доброго з цієї затії не вийшло, бо ж і їй, і таткові, і бабусі провести час із дитиною завадила робота... Лишень дід зрозумів дівчинку, бо, як виявилося, і сам дитиною мандрував містом із Містом у якості друга. Але це лише такий собі промінчик світла, який блимнув і згас. Ну, ви зрозуміли: мені Таню просто стало шкода (сказала мама Ірина і відправила сина на дачу з дідом і бабусею, бо ж у неї — робота)))))

[Юля Вандзак · Rating 5 out of 5]

Пам'ятаю час коли з нетерпіння чекаєш настання літніх канікул. Фініш навчання, ти в очікуванні пригод і супер відпочинку. Всі друзі роз'їжджаються на відпочинок, на канікули в село до бабусі, а ти лишаєшся сам у великому місті. Зранку батьки розходяться на роботу, не забуваючи дати вказівки що можна, а що ні. Приходить нудьга і ти починаєш фантазувати. Гуляти по вулиці і уявляти друга. В даній книзі в ролі уявного друга екскурсовода - Місто.
З перших сторінок книги чітко видно, що авторка обожнює своє місто Київ. Читаючи, милуєшся містом, пірнаєш в потаємні куточки маленьких вуличок, знайомишся з архітектурою.
Книга хоч і для підлітків, але і я мама двох синочків отримала величезне задоволення після прочитаної книги.   

[Vira · Rating 3 out of 5]

«Високий рівень осадів». Це називається опади.
«Іпохондрія — пригнічений стан, туга» (прим. автора). Це називається хандра, блін. Вікіпедію почитайте про те, що таке іпохондрія, перш ніж дітям казати.

[Nadiya Bilous · Rating 5 out of 5]

Enjoyed it!

[Anna Azarenko · Rating 3 out of 5]

тако собі. Історія нецілісна, ну, зато подивилась як там Марися книжки ілюструє

[Oksamytka · Rating 5 out of 5]

чудова пізнавальна художня книжка про Київ. прекрасні малюнки Марисі Рудської дозволяють зануритися в історію, і як і Таня Хорошун, завести дружбу з Містом. уявний друг - Місто - неперевершений оповідач, майже невловимий, але такий класний. цю книжку можна читати у київських парках, поблизу різних пам"яток і відчути магію Міста. отака "МІСТОрія однієї дружби" - незвичайна історія Тані Хорошун і Міста Києва:)