What do you think?
Rate this book
Нашествие монголов #3
به سوی آخرین قلزم
Vasili Grigoryevich Yantchevetski (Vasili Yan), nacido en Kiev y fallecido en Moscú, fue periodista, corresponsal en la I Guerra Mundial, profesor, orientalista experto, viajero y escritor. Autor de una veintena de novelas históricas, destaca entre su producción literaria el ciclo de tres obras que dedicó al imperio e invasiones Gengis-Kan (1939), sobre el surgimiento del poder militar mongol y su embestida contra el imperio joresmio, con capital en la mítica Samarcanda, Batú (1942), que se ocupa de la ascensión de Batú, el kan que capitaneará la expansión de los mongoles hacia Europa (números 19 y 22 de la colección Valdemar/Histórica), y Hasta el último mar (1955), que hoy presentamos, que se ocupa de la creación del kanato conocido como «La Horda de Oro» y su conquista de los territorios rusos y ucranianos.
Hasta el último mar sigue las peripecias vitales y militares de Batú, nieto de Gengis-Kan, al que se confía la tarea de afianzar el poder mongol en el noroeste del imperio (el territorio que siglos después se convertiría en la Unión Soviética). Batú acaudilla un ejército de 130.000 jinetes, con sus pertrechos, esclavos, caballos de remonta y siervos. La Horda de Oro avanza sin freno en condiciones ríos helados, inmensos pantanos, desiertos inhóspitos y cordilleras infranqueables. Vasili Yan da voz a santones islámicos, a los valerosos guerreros kipchakos, a jinetes mongoles, al heroico príncipe de Riazán o a la bella cautiva Yulduz-Jatún, que llegó a ser la favorita de Batú Kan, ofreciendo al lector una diversidad de puntos de vista que conforma un rico tapiz lleno de nombres exóticos, rituales chamánicos y extrañas costumbres de culturas muy distintas, un fresco histórico que adopta un tono épico y un aire de leyenda.
Hasta el último mar sigue las peripecias vitales y militares de Batú, nieto de Gengis-Kan, al que se confía la tarea de afianzar el poder mongol en el noroeste del imperio (el territorio que siglos después se convertiría en la Unión Soviética). Batú acaudilla un ejército de 130.000 jinetes, con sus pertrechos, esclavos, caballos de remonta y siervos. La Horda de Oro avanza sin freno en condiciones ríos helados, inmensos pantanos, desiertos inhóspitos y cordilleras infranqueables. Vasili Yan da voz a santones islámicos, a los valerosos guerreros kipchakos, a jinetes mongoles, al heroico príncipe de Riazán o a la bella cautiva Yulduz-Jatún, que llegó a ser la favorita de Batú Kan, ofreciendo al lector una diversidad de puntos de vista que conforma un rico tapiz lleno de nombres exóticos, rituales chamánicos y extrañas costumbres de culturas muy distintas, un fresco histórico que adopta un tono épico y un aire de leyenda.
394 pages, Hardcover
First published January 1, 1955
7 people are currently reading
93 people want to read
About the author
Vasily Yan
41 books15 followersVasily Yan. (Russian:
Василий Ян
; 23 December 1874 (4 January 1875), Kiev - August 5, 1954, Zvenigorod Moscow Region) was a Russian writer. Also spelled "Vassily Yan" (or "Ian") or just "V. Yan", this is the pen name of Vassily Grigoryevich Yanchevetsky (Васи́лий Григо́рьевич Янчеве́цкий).
Born to a family of teachers, his father was from a Volynskih priests family, who graduated from seminary and taught Latin and Greek at the University Gymnasium.
In 1897, Yan graduated from the historical and philological faculty of St. Petersburg University. Impressions of a two-year tour of Russia form the backbone of his book Notes of a Pedestrian (1901). In 1901–1904 he served as inspector of wells in Turkestan, where he studied Oriental languages and lives of local people. During the Russian-Japanese war, he was a military correspondent for the St. Petersburg News Agency (SPA). In 1906–1913, he taught Latin at the first Petersburg Gymnasium. As an organizer of the scouts he met with Colonel Robert Baden-Powell, who came to Russia in 1910.
In the autumn of 1910 Vasily Yan introduced the magazine Pupil. In 1913, he worked as a correspondent in Turkey SPA. In 1914, with the beginning of the First World War - he became SPA military correspondent in Romania. In 1918–1919 he worked in the Kolchak printing shop army camp in Siberia. After the restoration of Soviet power in Achinsk he worked as a teacher, correspondent and director of schools in Uryanhae (Tuva). He then became the editor of the leading newspaper The Power of labour in Minusinske. That was when he first adopted the pseudonym Yan. In 1923, he moved to Moscow.
Born to a family of teachers, his father was from a Volynskih priests family, who graduated from seminary and taught Latin and Greek at the University Gymnasium.
In 1897, Yan graduated from the historical and philological faculty of St. Petersburg University. Impressions of a two-year tour of Russia form the backbone of his book Notes of a Pedestrian (1901). In 1901–1904 he served as inspector of wells in Turkestan, where he studied Oriental languages and lives of local people. During the Russian-Japanese war, he was a military correspondent for the St. Petersburg News Agency (SPA). In 1906–1913, he taught Latin at the first Petersburg Gymnasium. As an organizer of the scouts he met with Colonel Robert Baden-Powell, who came to Russia in 1910.
In the autumn of 1910 Vasily Yan introduced the magazine Pupil. In 1913, he worked as a correspondent in Turkey SPA. In 1914, with the beginning of the First World War - he became SPA military correspondent in Romania. In 1918–1919 he worked in the Kolchak printing shop army camp in Siberia. After the restoration of Soviet power in Achinsk he worked as a teacher, correspondent and director of schools in Uryanhae (Tuva). He then became the editor of the leading newspaper The Power of labour in Minusinske. That was when he first adopted the pseudonym Yan. In 1923, he moved to Moscow.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
September 16, 2025
Una novela peculiar, a medio camino entre la crónica y la narrativa. Llama la atención cómo Batú es claramente el protagonista, pero el libro oscila entre la simpatía y el rechazo hacia él, lo que desequilibra el conjunto. La parte central, centrada en la conquista de Kiev, parece no encajar del todo con el resto. Supongo que esto se debe, en parte, a que en la época en que se escribió, el autor se vio obligado a dejar claras sus simpatías rusas.
Al margen de eso, es una buena novela en la que Batú se presenta como un personaje trágico: la consecución de sus metas termina siendo una derrota vital. Me recuerda, en cierto modo, al Morgan de La taza de oro , pues ambos personajes encarnan la paradoja de triunfar en lo externo mientras fracasan en lo esencial.
Esta dualidad entre el éxito y el fracaso existencial convierte a Batú en un personaje profundamente humano, cuya complejidad trasciende el mero relato histórico. La novela, aunque desigual, logra transmitir esa tensión entre el destino y la voluntad, algo que siempre atrae a los lectores de historias con personajes trágicos y ambiguos.
Al margen de eso, es una buena novela en la que Batú se presenta como un personaje trágico: la consecución de sus metas termina siendo una derrota vital. Me recuerda, en cierto modo, al Morgan de La taza de oro , pues ambos personajes encarnan la paradoja de triunfar en lo externo mientras fracasan en lo esencial.
Esta dualidad entre el éxito y el fracaso existencial convierte a Batú en un personaje profundamente humano, cuya complejidad trasciende el mero relato histórico. La novela, aunque desigual, logra transmitir esa tensión entre el destino y la voluntad, algo que siempre atrae a los lectores de historias con personajes trágicos y ambiguos.
October 29, 2021
Змарнований час.
Ян знову розривається між справжньою історією, аж до цитат з реальних документів, і художнім обрамленням.
Варто було б зосередитись на чомусь одному. Бо історичності у книжці не так і багато, а вся художність втрачається в процесі.
Жоден із персонажів не відіграє важливої ролі. І навіть ті, що протрималися з попередньої частини, виводяться з сюжету десь за кадром.
Задоволений, що ця трилогія більше Наді мною не нависатиме, але більше нічим.
Ян знову розривається між справжньою історією, аж до цитат з реальних документів, і художнім обрамленням.
Варто було б зосередитись на чомусь одному. Бо історичності у книжці не так і багато, а вся художність втрачається в процесі.
Жоден із персонажів не відіграє важливої ролі. І навіть ті, що протрималися з попередньої частини, виводяться з сюжету десь за кадром.
Задоволений, що ця трилогія більше Наді мною не нависатиме, але більше нічим.
January 27, 2025
Viimane osa triloogiast "Batu-khaani rada". Selles osas paistab eriti välja venelaste ("urussuutide") erilisena kujutada püüdmine, sealjuures korduvalt ajaloolise tõe vastu eksides. Kiievit ei süüdanud meeleheitlikud elanikud ise viimase vastuhaku aktina, et mongolid-tatarlased võimalikult vähe sõjasaaki saaksid ning nende vastupanu ei rinenud kuidagi teiste linnade omadest. Mongolid (tegelikult küll peamiselt kiptšakid ja igasugused muud peamiselt turgi päritoluga alistatud hõimud) vallutasid linna ja lõid kõik elanikud maha. Autor üritab Aleksander Nevskit võimsa tõusva kangelasena näidata, keda Batu-khaan olevat juba ette niipalju peljanud, et katkestanud Aadria mere ääres oma sõjaretke, et Nevski oma "kaotusi mittetundva družiinaga" tema Volga deltas asuvat pealinna Saraid ohustama ei hakkaks. Tegelikus ajaloos oli Aleksander Nevski mongolite truu ja ustav vasall, kes ilma nende loata ei julgenud ilmselt kõhutuultki lasta, Batu pealinna ohustamisest rääkimata. Kui vaadata kaardilt kus asub Novgorod ja kus Volga delta, siis muutub juba kogu see idee naeruväärseks. Nagu ka urussuutide eriti kangelaslikena kujutamine. Aga eks see ole ajastule lõivu maksmise katse autori poolt, raamat on kirjutatud 1941-1951 ja kas mitte Stalini ajal ei hakatud Aleksander Nevski kultust tasapisi arendama, muutes kohaliku paarisaja osalejaga lumises võsas toimunud madina kahe erineva tsivilisatsiooni kokkupõrkeks ja germaani/teutooni Venemaa vallutamiskatse purustamiseks Jäälahingu nime all.
Kogu triloogia on veidi ajale jalgu jäänud, kui aga on huvi mongolite Venemaale tungimise ajaloo vastu, siis eks ta lugeda kõlbab. Mongoleid on kujutatud fanaatiliste-primitiivsete barbaarsete tapamasinatena, venelased seevastu on õilsad, üllad, märterlikud ja pühad. Raamatu lõpuosas tabasin kerge toonimuutuse - kui mongolid jõudsid Ida-Euroopasse Poola, Tšehhi ja Ungari aladele, tundus autori sümpaatia kalduvat juba nende poolele, olles just äsja pühalik-paatoslike ridadega mananud neid Venemaa põrmupaiskamise eest. Nagu öeldud kajastab raamat ilmselt kirjutamise aegseid olusid (II Maailmasõda ja sellejärgne Stalini kultuslik diktatuur)).
Kogu triloogia on veidi ajale jalgu jäänud, kui aga on huvi mongolite Venemaale tungimise ajaloo vastu, siis eks ta lugeda kõlbab. Mongoleid on kujutatud fanaatiliste-primitiivsete barbaarsete tapamasinatena, venelased seevastu on õilsad, üllad, märterlikud ja pühad. Raamatu lõpuosas tabasin kerge toonimuutuse - kui mongolid jõudsid Ida-Euroopasse Poola, Tšehhi ja Ungari aladele, tundus autori sümpaatia kalduvat juba nende poolele, olles just äsja pühalik-paatoslike ridadega mananud neid Venemaa põrmupaiskamise eest. Nagu öeldud kajastab raamat ilmselt kirjutamise aegseid olusid (II Maailmasõda ja sellejärgne Stalini kultuslik diktatuur)).
May 1, 2020
Цікавий історичний роман. Він охоплює періоди завоювань Чингісхана і Батия.
⠀
Чингісхан - геніальний полководець. Зумів зібрати всіх монголів під своїм керівництвом, навів жорстку дисципліну і повів захоплювати країни. Чингісхану вдалося покорити Азію.
Батий, його внук, повів війська на Русь і Європу.
⠀
Монголи були жорстокими воїнами. У них була ціль - завоювати всі землі, як в свій час це робив Олександр Македонський. Але на відміну від нього, чингісіди вирізали всі захоплені народи. І тих, що здавалися без бою, і тих, що намагалися захищатися.
⠀
Особливо сумно читати, як орда пройшла через Київську Русь, знищивши дорогою всі великі міста разом з населенням.
⠀
Всі вірили, що з монголами можна домовитися, відкупитися. Вони не розуміли, що у Батия та Чингісхана зовсім інші цілі, мир їм зовсім не потрібен. Монголи обіцяли помилування, тим хто здасться, а потім щоразу влаштовували криваву різню.
⠀
Прикро, що воїни Русі нічим не поступалися монголам. Чи не найголовніша причина кривавих перемог монголів криється в їхній єдності. Русь так і не змогла організуватися. Князі не спішили на допомогу один одному, навіть більше, вони раділи, коли їхніх суперників розгромлювали і щиро вірили, що до них монголи не дійдуть. Деякі взагалі втікали в інші країни, залишаючи міста напризволяще.
⠀
Битва на річці Калка - яскравий приклад цього. Більше 10 князів повели свої загони окремо один від одного і зазнали нищівної поразки. На ще живих князів татари накидали дошок і святкували на них свою перемогу...
⠀
Європейські королі висловлювали занепокоєння і лише спостерігали, як орда знищує Польщу, Чехію, Угорщину...
⠀
Європейцям пощастило. Через смерть верховного кагана збирався курултай для вибору нового, тому монгольська орда в один день просто розвернула коней і повернулася в свої степи. Думаю, що в іншому випадку вся Європа опинилася би під монголо-татарським ігом.
⠀
Книжка гарно написана, читати легко і цікаво. Щоправда вона досить об’ємна 😉. Якщо вас цікавить цей період історії, то вона саме для вас.
⠀
Чингісхан - геніальний полководець. Зумів зібрати всіх монголів під своїм керівництвом, навів жорстку дисципліну і повів захоплювати країни. Чингісхану вдалося покорити Азію.
Батий, його внук, повів війська на Русь і Європу.
⠀
Монголи були жорстокими воїнами. У них була ціль - завоювати всі землі, як в свій час це робив Олександр Македонський. Але на відміну від нього, чингісіди вирізали всі захоплені народи. І тих, що здавалися без бою, і тих, що намагалися захищатися.
⠀
Особливо сумно читати, як орда пройшла через Київську Русь, знищивши дорогою всі великі міста разом з населенням.
⠀
Всі вірили, що з монголами можна домовитися, відкупитися. Вони не розуміли, що у Батия та Чингісхана зовсім інші цілі, мир їм зовсім не потрібен. Монголи обіцяли помилування, тим хто здасться, а потім щоразу влаштовували криваву різню.
⠀
Прикро, що воїни Русі нічим не поступалися монголам. Чи не найголовніша причина кривавих перемог монголів криється в їхній єдності. Русь так і не змогла організуватися. Князі не спішили на допомогу один одному, навіть більше, вони раділи, коли їхніх суперників розгромлювали і щиро вірили, що до них монголи не дійдуть. Деякі взагалі втікали в інші країни, залишаючи міста напризволяще.
⠀
Битва на річці Калка - яскравий приклад цього. Більше 10 князів повели свої загони окремо один від одного і зазнали нищівної поразки. На ще живих князів татари накидали дошок і святкували на них свою перемогу...
⠀
Європейські королі висловлювали занепокоєння і лише спостерігали, як орда знищує Польщу, Чехію, Угорщину...
⠀
Європейцям пощастило. Через смерть верховного кагана збирався курултай для вибору нового, тому монгольська орда в один день просто розвернула коней і повернулася в свої степи. Думаю, що в іншому випадку вся Європа опинилася би під монголо-татарським ігом.
⠀
Книжка гарно написана, читати легко і цікаво. Щоправда вона досить об’ємна 😉. Якщо вас цікавить цей період історії, то вона саме для вас.
March 23, 2024
Tea, kas ajalooliste, juba juhtunud sündmuste kohta võib ka öelda "spoiler alert"?
Igal juhul räägib triloogia lõpp Batu-khaani retke lõpust, mil võetakse ära Kõjuv (Kiiev) ning jäetakse rahule Novgorod ja Pihkva, kuna saavutatakse kokkulepe ohtrate kingituste ja läbirääkimiste tõttu, mida autor siin eriti ei maini, kuna see ei läheks ühtse Vene vabadusvõitluse narratiiviga kokku, tõenäoliselt.
Lühidalt mainitakse ka, et kõige läänepoolsemad vallutused saavad olema Poola ja Ungari. Jõutakse ka Aadria mereni, kusagile Trigestum (Trieste) ja Spalato (Spliti) kanti. Siinkohal lugejale tuleb tõenäoliselt üllatusena, kuid ajalugu tundvatele pigem mitte, et selle triloogia peategelane Batu pole üldsegi mitte mongolite kõige suurem juht, aga autor on seda senimaani justkui saladuses hoidnud. Batu seltskond kutsub end Siniseks Hordiks ning mongolite üldjuht suurkagaan või suur-khaan, et mitte öelda suurim-khaan on senimaani olnud Ugudei. Triloogia lõpus ta sureb ning kuigi autor on meile seni rääkinud, et mongolid lugeda ei mõista ja kirju ei saada, siis nüüd saadab Batu tädi talle kirja, et suur khaan on surnud. Kõik tšingisiidid (Tšingis-khaani järeltulijad) peavad viivitamatult koju tagasi pöörduma kurultaile Kara-Korumisse, et valida uus suur-khaan-kagaan.
Ehk siis mongolite impeeriumi lugu jääb niimoodi pooleli.
Igal juhul räägib triloogia lõpp Batu-khaani retke lõpust, mil võetakse ära Kõjuv (Kiiev) ning jäetakse rahule Novgorod ja Pihkva, kuna saavutatakse kokkulepe ohtrate kingituste ja läbirääkimiste tõttu, mida autor siin eriti ei maini, kuna see ei läheks ühtse Vene vabadusvõitluse narratiiviga kokku, tõenäoliselt.
Lühidalt mainitakse ka, et kõige läänepoolsemad vallutused saavad olema Poola ja Ungari. Jõutakse ka Aadria mereni, kusagile Trigestum (Trieste) ja Spalato (Spliti) kanti. Siinkohal lugejale tuleb tõenäoliselt üllatusena, kuid ajalugu tundvatele pigem mitte, et selle triloogia peategelane Batu pole üldsegi mitte mongolite kõige suurem juht, aga autor on seda senimaani justkui saladuses hoidnud. Batu seltskond kutsub end Siniseks Hordiks ning mongolite üldjuht suurkagaan või suur-khaan, et mitte öelda suurim-khaan on senimaani olnud Ugudei. Triloogia lõpus ta sureb ning kuigi autor on meile seni rääkinud, et mongolid lugeda ei mõista ja kirju ei saada, siis nüüd saadab Batu tädi talle kirja, et suur khaan on surnud. Kõik tšingisiidid (Tšingis-khaani järeltulijad) peavad viivitamatult koju tagasi pöörduma kurultaile Kara-Korumisse, et valida uus suur-khaan-kagaan.
Ehk siis mongolite impeeriumi lugu jääb niimoodi pooleli.
Nimetus "tatarlased" ("tatares" ladina keeles) on lähedane kreeka sõnale "tartarus" (põrgu) ja seetõttu peeti tatarlasi põrgusididikeks.
December 28, 2018
Формат: Аудиокнига Язык: Русский
Окончание серии раскрывающее стадию монгольского нашествия, на которую русские уже мало обращают внимание т.к. она ушла за пределы русского государства (после разрабления Киева). В целом книга понравилась, даже не как художественное произведение, а как книга описывающая реперные точки послерусского нашествия монголов.
К перечтению - возможно, в рамках перечтения всей серии.
Окончание серии раскрывающее стадию монгольского нашествия, на которую русские уже мало обращают внимание т.к. она ушла за пределы русского государства (после разрабления Киева). В целом книга понравилась, даже не как художественное произведение, а как книга описывающая реперные точки послерусского нашествия монголов.
К перечтению - возможно, в рамках перечтения всей серии.
October 25, 2022
Книга менее интересна и, как следствие, менее популярна, чем две предыдущие части трилогии. Целостность картинки нарушена, автор перескакивает без всякой логики от одного события к другому. Иногда даже переходит из художественной составляющей в хронику.
May 10, 2020
Сколько же я читал будучи школьником...
October 30, 2022
Мне книга понравилась больше, чем прошлая.
December 12, 2023
Объясню столь низкую оценку. Книга в целом интересно изложена и хорошо написана. Однако влияние конъюнктуры в которой она создавалась пропитала ее насквозь запахом пропаганды и затхлого поклонения.
November 23, 2024
Pros:
- ultima parte (#3) din trilogia despre Ginghis-Han si perioada cuceririlor lui;
- interesanta perspectiva asupra mentalitatii si culturii estice.
Cons:
- n/a.
- ultima parte (#3) din trilogia despre Ginghis-Han si perioada cuceririlor lui;
- interesanta perspectiva asupra mentalitatii si culturii estice.
Cons:
- n/a.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews