Чорний замок Ольшанський. Дике полювання короля Стаха.

by Володимир Короткевич

До книги ввійшли гостросюжетні, детективні твори — роман «Чорний замок Ольшанський» та повість «Дике полювання короля Стаха». Твори викликають роздуми про складні проблеми життя, «злочин і кару», зв’язок сьогодення з минулим.

Paperback

First published January 1, 1979

Reviews

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

порівнюючи український переклад "Чорного замку..." з білоруським ориґіналом помітив, що він з купюрами (Київ: Дніпро, 1984). невеликими, але... втрачаються нюанси, або антиросійські конотації автора. загалом, обидва романи дуже симпатичні і національно-свідомі. радянщини майже нема. натомість є така білорусько-литвинська ґотика.
і ще: не дивіться совіцьке кіно 1983 року. там дуже спрощено, не ввійшла навіть 1/20 роману Караткєвіча. глупства, хлусня і прымітыў!
тільки роман на білоруській, тільки гардкор!
Жыве Беларусь!

[Iryna Chernyshova · Rating 4 out of 5]

Ну таке. На диво радянщини було небагато. Прикольне прізвище Дуботовк.

[Adelais · Rating 4 out of 5]

- Молоток! - сказав я з блатним акцентом. - Кувалдою будеш. (с)
Якби Ден Браун писав не вікіпедію, а історичний детектив, то в нього все одно так би не вийшло, але хоч спробував би. Ну, не пощастило чоловікові.
Антон та Мар'ян - два історики в повоєнній Бєларусі, і розгадують вони спочатку справи минулих літ. Але потім виявляється, що ті справи тягнуться й до сьогодні, і копати їх не перекопати, і в замку Ольшанскому насамперед.
Що цікаво - сама розгадка мені не надто сподобалася, бо аж дух Моріарті заширяв над головами героїв, але розслідування, персонажі, атмосфера, історичні екскурси - на п'ятірку. Водночас і затишно, і тривожно, і в кожного свої таємниці і надії. І досі як перечитую, кожного разу сподіваюся, що один з тутешніх героїв таки виживе *витирає непрохану сльозу над ставком*.
Ще мінус півбала за жіночих персонажів, бо з них тільки одна, сестра князя, виглядає живою і потрібною для оповіді, а щодо інших таке враження, ніби партія подивилась мудрим оком і дала рознарядку повтикати жінок, а то якось невдобно. Бо жіночі персонажі Короткевичу переважно не вдаються, ніби він не знає, як вони поводяться і нащо вони взагалі.
А от "Дике полювання короля Стаха" - це для мене класика готичного роману як вона є. Занедбаний маєток посеред боліт, старовинна легенда про винищення роду, малий замірок (тм) в ролі героїні, який розквітає в принцесу (тут оця проблема Короткевича з жінками грає йому на руку, бо страшенно романтично, піднесено і відірвано від життя їх написати - оце діло), старе дворянство, яке конає тихо на гнилій соломі, весь такий столичний головний герой, що вболіває за спадщину та етнографію, а крім того і добре стріляти вміє. А, і привиди теж будуть, як без них, і селяни з вилами, і дике полювання мчатиме вночі по дряговині, сурмлячи до суду здрайців. І навіть буде хепі-енд.