Кохання - вічний дар, життєдайна основа. Палке, пристрасне, лагідно-ніжне, таке, що спопеляє до тла й дарує крила. У книжці "Теплі історії. Він і вона" подано низку оповідань, етюдів і замальовок різних авторок та авторів. Перед читачем розкриється чарівний калейдоскоп емоцій та вражень - від тремкої зав'язі першого знайомства чоловіка і жінки аж до потужної рушійної сили почуття, пронесеного крізь часопростір.
Як запах улюблених квітів, як смак шоколадних цукерок, як зворушливий кінофільм, як п'янкий коктейль - ця книга. Звісно, можна її пити, як імбирний чай і насолоджуватися. І згадувати свої відчуття від кохання. Кадри, замальовки, історії почуттів - ось чим сповнена ця збірка. Про нього і про неї. Спочатку короткі історії, як аперитив, потім довші, а наприкінці - так само короткі з неймовірним післясмаком. Хоча для мене було, звісно, краще чергувати короткі і довгі історії, як шари у торті. Бо короткі історії - здебільшого не сюжетні, просто замальовки з високою концентрацією почуттів, спогадів, думок. Іноді навіть незрозуміло, що відбувається, головне - що відчуваєш. Мої улюблені оповідання з цієї збірки - "Лист без слів" Наталі Степанчук, "Квіти для кохання" Олександри Ковель, "Снігова Королева" Маргарити Шеверноги і "Шепіт різдвяного янгола"Анни Багряної
Я смеялась, переживала, ни разу не прослезилась, правда. И все равно это показатель, что книга хороша, раз вызывает эмоции. В отдельных рассказах повествованиеплавно даже в тех местах, где дыхание готово сбиться от сопереживания. Ожидала худшего, но уверенно могу поставить три с огромным плюсом. Подступаться к этому сборнику не хотела, а зря. Подарили все таки. Ладно, попробуем. Получила немного клише, но обыгранных мастерски. Ну, что уж там – романтично. При стереотипности сюжетов мышление у авторов не стереотипное, а это важно. Много ярких сравнений и неожиданных образов. Как отдых от монументальных романов – очень даже ОК.