Бути педіатром — це оглядати маленьких пацієнтів за лічені секунди між їхніми сльозами та іграми, переконувати схвильованих батьків, що вони добре дбають про свою малечу, а дітей — що боляче не буде. Будні педіатра — це холодна кава, десятки іграшок у кабінеті й сотні сповіщень на телефоні. А ще це дні, наповнені любов'ю до професії та дітей.
Педіатриня Наталія Макодрай з гумором і турботою розказує про найважливіші моменти, з яких складається її робота. Поміж описом свого повсякдення вона дає відповіді на найпоширеніші запитання батьків: чому на грудному вигодовуванні не варто відмовляти собі у філіжанці кави та круасані, чи треба чистити той єдиний найперший зуб і чому варто довіритися медикам, а не народним методам лікування.
Авторка описує лікарські будні й щиро ділиться тим, яким може бути твій день, коли ти працюєш дитячою лікаркою.
Я, здається, не зовсім класична ЦА цієї книжки – не вагітна, не молода мама і не планую дітей найближчим часом. Але я з тих людей, які обожнюють слухати й читати чужі життєві, цікаві історії, особливо якщо вони про роботу, і ця книга – саме така.
Хочеться щиро порадити цю книжку навіть тим, хто, як і я, не бачить себе її основною аудиторією, але любить короткі історії і хоче прочитати щось невелике, тепле і дуже людяне. Відчувається, що авторка дуже любить свою справу і своїх маленьких пацієнтів. Кожна глава – окрема історія-кейс з прийомів дітей або клінічної бюрократії: якісь мене злили, якісь змусили сміятися, а від деяких – здригалось серденько.
Паралельно з історіями Наталія ненав’язливо відповідає на купу базових питань, які, здається, є у всіх батьків: від «чи можна каву на ГВ» до «чи треба чистити той один зуб». І це теж додало книжці якоїсь практичної цінності, навіть якщо мені і не сильно актуально зараз.