Розкішний пансіон у Карпатах, повністю відрізаний від світу через негоду. Мертвий чоловік. І гості, які не можуть покинути будинок, де сталася трагедія. Віра втратила все — кохання, карʼєру, мрії. Єдине, що досі тримає дівчину на цьому світі, — це кіт Кавун. Та один телефонний дзвінок посеред ночі змінює все. І Віра вирішує допомогти жінці з минулого. Так дівчина опиняється в пансіоні, де їй доведеться розслідувати смерть впливового бізнесмена. Жоден з респектабельних гостей ніколи не скоїв би нічого подібного, тим паче на злочин не здатна власниця. Та Віра поволі усвідомлює, що коли двері замкнені, а за вікном — хуртовина, убивця може бути просто в сусідній кімнаті.
Герметичний детектив, що відбувається у засніженому пансіонаті у Карпатах. Спокійні камерні розслідування в стилі Агати Крісті - це не дуже моє, але було цікаво, як же історія розгорнеться в українських реаліях. Думаю, що книга знайде свого читача.
Дуже приємний детектив, спізнилася на роботу навіть, дочитувала його, не могла відірватися. Звісно, дуже традиційні тропи - закритий пансіонат, обмежене коло підозрюваних, драма в житті дівчини, яка розслідує вбивство. Але написано приємно, легко, без бісячих відступів чи описів, але вдало передано атмосферу. Із задоволенням читала про оформлення пансіону. І ще авторці вдалося, на мій погляд, гарно ввести кілька важливих важливі тем в детектив, дуже природньо. Тому також, звичайно, є персонажі, які дратують, і трохи нереалістичні вчинки, але це закони цього жанру. Загалом - чудовий український детектив з нашими рідними сюжетам і у знайомому сеттингу.
Авторка явно надихнулась "Санаторієм" Сари Пірс, початок майже такий самий, та і події - санаторій, дорогу до якого засипало снігом, вбивство, обмежено коло людей (підозрюваних), власна паралельна історія головної героїні і не очікуване розкриття персони вбивці, але все це в рідних Карпатах)
Загалом, легко та цікаво читається, мені сподобалось! Просто Санаторій був першим, що запав у душу)
цілком непоганий детектив, якщо не звертати уваги на умовності жанру і певні нереалістичні елементи, з непоганими типажами і доволі живими діалогами
Є нарікання на темп, бо книга коротка і динамічна, що в цілому є плюсом, але через це останні глави читаються дуже зімʼято, ніби злочинцю сказали, що пора закруглятися, і тому треба робити фінальну промову, де все пояснюється. Через ту ж маленьку кількість сторінок є відчуття, що персонаж мистецтвознавця максимально другорядний (всю сюжетну відповідальність закриває його дружина в одному діалозі), але бог з ним.
Щодо сильних сторін, мені здалося цікавим рішенням поставити історію в якомусь такому часі поза часом, де не згадується ні пандемія, ні війна. Не в кожну книжку обовʼязково вносити елемент привʼязки до певного часу і тут це, як мені здалося, працює. Також на диво похмура атмосфера, особливо під кінець, приємно було побачити історію, що просто бере усю чорнуху свого сюжету і не замітає в куток, а виставляє перед читачем, мовляв, якось потерпіть.
(навіщо в описі книги згадали кота Кавуна, якщо його було так мало, я вимагаю ще кота Кавуна)
«Тінь над Карпатами» — це камерний детектив із дуже впізнаваною атмосферою. Події розгортаються у віддаленому карпатському пансіонаті, куди в критичний момент не може дістатися поліція. Тому розслідування веде головна героїня - дівчина з власними непрожитими історіями. Саме цей людський вимір робить книгу цікавішою за класичний «хто вбив». Паралельно з основною лінією ми поступово дізнаємося минуле героїні та історії мешканців пансіонату - кожен із них має свої тіні, свої мотиви й мовчання. Атмосфера замкненого простору, Карпати, відчуття ізоляції та напруги працюють дуже добре й створюють відчуття присутності. Для мене особливо цінним стало те, що це український детектив— зі знайомими декораціями, культурним контекстом і відчуттям «свого» простору, а не умовно-абстрактної локації. Втім, інтрига виявилася не надто складною: вбивцю я вгадала досить швидко, тому елемент несподіванки для мене трохи зник. Саме через це - не максимальна оцінка. Але загалом книга читається легко, тримає увагу й залишає приємне післясмакове відчуття. «Тінь над Карпатами» точно заслуговує на прочитання - особливо для тих, хто любить атмосферні детективи з психологічною складовою та українським колоритом
Завершую осінь в компанії чудового детектива 🔥 Книга дуже цікава, динамічна та логічна. Стиль авторки - легкий та захопливий, сюжет закручений та майстерно продуманий! Книга невелика, але неймовірно крута 💪👏
Вдова професора продала всі свої статки в Києві та придбала будинок в Карпатах, який переобладнала під люксовий пансіон для богатеньких гостей. Однієї ночі в СПА пансіону трапляється вбивство. Вдова на емоціях телефонує своїй знайомій, дівчині з минулого життя, та просить про допомогу.
Віра приїздить до Карпат, де, знаходячись в компанії Річинської, на неї кожної миті находять спогади про те, які жахливі моменти поєднували її з цією жінкою раніше. Особиста драма, яка боляче ранить її цими спогадами ... Не дивлячись на це, Віра спілкується із усіма постояльцями пансіону та дізнається, що кожного щось тісно пов'язує із вбитим бізнесменом. Але хто так люто ненавидить його, що зважився так холоднокровно вбити? Головна героїня вперто та швидко йде до того, щоб вияснити правду, одночасно переступаючи свою власну біль через найбільшу трагедію її життя.
Мені сподобалося. Гарна й природна мова, класичний сюжет камерного детективу, впізнавані персонажі. Я смакувала деталями й описами людей (лак для нігтів Річинської - той, що в англійської королеви? Треба гуглити й замовляти!) Цікаві були інтер'єри того шикарного панського будинку, страви, які подавали гостям. А герої виписані так, що одразу віриш - звісно, є такі люди, і вони поводилися б якраз отак. Шукатиму ще книжки цієї авторки.
Але як же мене дратувала неправдоподібність: сім'я університетського професора, яка купається в золоті і має 8-кімнатну квартиру в Києві. Серйозно? Головна героїня, яка ледь зводить кінці з кінцями і кілька років не працює, має авто. Деякі деталі ніби запозичені з іноземних кіно чи книг.