«Вона раптом теж знайшла себе у світі. І зрозуміла, що насправді ніколи не губилася».
Жінка без імені, яка вирушила до Таїланду без купальника й жодного плану. Своє ім’я вона залишила вдома разом з розбитим серцем і роботою, яка довела її до повного виснаження. Тож тепер скуповує манго та їздить на рожевому велосипеді. Плаче від гострого соусу й самотності. Товаришує з геконами, знайомиться із чоловіками та заводить нових друзів, кожен з яких випадково повертає їй частинку втраченого.
За тисячі кілометрів від дому жінка має звикнути до себе іншої. До себе справжньої. І познайомитися з цією новою собою.
Марина Манченко — письменниця та науковиця, працює в недержавній організації над проєктами, що досліджують радикалізацію, теорії змови та мову ворожнечі. Авторка роману «Гіркі апельсини», який увійшов до короткого списку Книги року ВВС-2022.
Анотація до книжки ідеально передає очікування та вайб історії. Ця книжка сповільнює, дає відчуття розслаблення. Читалось поступово, по декілька розділів за раз. Тут не буде сильних емоційних сплесків, а більше спостереження за собою та людьми довкола. Чудово передана азійська атмосфера, описані місцеві страви, колорит, звичаї й така тиха повсякденність.
Марина пише натяками, не відкриває, і навіть не прочиняє двері, лише торкається дверної ручки, а читач все сам собі дофантазовує. Входить у написані кімнати, або ні. Вдруге Марині вдається занурити мене в інший світ. Гастрономічно, меланхолійно і намацально. Можна вважати, я побувала в Тайланді. Справжня літературна подорож.
Книга приємно вразила мене. Початок занурив у життя в Таїланді: одяг, страви, погода, архітектура.... Разом з героїнею день за днем, за розмовами, спільними посиденьками я щось дізнавалась про країну. А потім раптом трапитись магія - і ця книга перетворилась на таку суголосну історію про всіх емігрантів, в яких тепер назавжди два доми, в яких усе рідне і в новій країні, і в Україні. Раптові знайомі стали друзями, зв'язки героїні стали більш міцними і тривалими - і мене аж промурашило від цього bittersweet почуття, коли любиш кілька місць, всюди маєш дорогих людей, і не можеш всюди бути одночасно.
Мені сподобалась інша книга Марини «Гіркі апельсини». Ця ж показалась занадто наївною і трохи вимученою. Мені здалось що писалось важко, і глави виходили по пів сторінки інколи.
Мені близькі теми вигорання, пошуків себе, подорожей, але реалізація їх цією книгою мені не зайшла.