What do you think?
Rate this book
Вокзал Перпіньяна
Польський детектив Лешек розслідує смерть українця, який упав зі скелі. Пошук відповідей веде його лабіринтами мистецтва, філософії та новітніх технологій. Як філософ Вітгенштайн пов’язаний із життям цього хлопця? Чому творчість та біографія Сальвадора Далі можуть дати ключ до розгадки обставин смерті юнака?
Уламки власних спогадів супроводжують шлях Лешека. Кожна відповідь, яка відкриває нові таємниці, допомагає йому не лише наблизитися до розкриття загадкової справи, а й прийняти власне минуле.
Книжка «Вокзал Перпіньяна», названа на честь картини Далі «La Gare de Perpignan», — це сміливий роман з елементами сюрреалізму, в якому загадкова історія загибелі юнака нерозривно пов’язана із життям художника.
Уламки власних спогадів супроводжують шлях Лешека. Кожна відповідь, яка відкриває нові таємниці, допомагає йому не лише наблизитися до розкриття загадкової справи, а й прийняти власне минуле.
Книжка «Вокзал Перпіньяна», названа на честь картини Далі «La Gare de Perpignan», — це сміливий роман з елементами сюрреалізму, в якому загадкова історія загибелі юнака нерозривно пов’язана із життям художника.
312 pages, Paperback
Published January 1, 2025
5 people are currently reading
40 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
August 25, 2025
У центрі роману — польський детектив Лешек, який розслідує смерть українця, що зірвався зі скелі. На перший погляд, справа виглядає простою: усе вказує на нещасний випадок. Але інтуїція не дає спокою детективу, і пошуки правди ведуть його не стільки у сферу доказів чи мотивів, скільки в площину філософських ідей Вітгенштайна, роздумів про штучний інтелект, мистецтво Сальвадора Далі та власні спогади. Розслідуючи чужу смерть, герой поступово намагається розібратися із самим собою.
Назва роману напряму відсилає до картини Сальвадора Далі «Вокзал Перпіньяна». Пірпіньян був для художника особливим місцем: він жив неподалік, тож саме звідси найчастіше вирушав у подорожі й сюди повертався додому. Для нього це була найближча точка світу, яка згодом набула символічного значення. Тут він ловив свої осяяння, тут його почали впізнавати, коли прийшла слава. А справжнім потрясінням для митця стало відкриття вченого П’єра Мішана: він визначив стандарт міри землі, і її центр виявився всього за 12 кілометрів від Пірпіньяна. Це збіг так вразив Далі, що він проголосив місце «центром світу» й створив знамениту картину.
Полотно має безліч фрагментів та інтерпретацій, і вони органічно вплетені в сюжет книги. Саме знайомство з картиною допомагає краще відчитати текст: автор ніби підкидає читачеві дрібні деталі, розсипає підказки, які згодом складаються у цілісну мозаїку. Картина стає ключем до розуміння роману — і водночас способом зібрати розпорошені образи в єдине ціле.
Структура книги побудована на трьох часових лініях і трьох «життях»: історія Далі й Гали, доля українського хлопця, який загинув, та особистий досвід детектива Лешека. Вони майже не перетинаються, але поєднані символами й мотивами. Завдання з’єднати ці фрагменти автор залишає читачеві — і саме це стає особливою принадою тексту. У процесі читання доводиться «домальовувати» картину в уяві, складати кілька вимірів у єдину мозаїку.
Перша третина роману вимагає зосередженості: потрібно налаштуватися на стиль і ритм. Але згодом текст захоплює настільки, що відірватися вже важко. Хоча діалоги подекуди звучать трохи неприродно й вибивають із загального звучання, це не применшує загального враження.
Попри ці дрібні недоліки, як для дебютного великого роману «Вокзал Перпіньяна» справляє враження. Це філософсько-драматичне полотно з детективною інтригою, яке змушує сперечатися з автором, ставити запитання й шукати власні відповіді. Книжка не дає готових істин, зате відкриває простір для безлічі інтерпретацій і роздумів. І, мабуть, саме в цьому — її головна цінність.
Більше відгуків https://t.me/knygonos
Назва роману напряму відсилає до картини Сальвадора Далі «Вокзал Перпіньяна». Пірпіньян був для художника особливим місцем: він жив неподалік, тож саме звідси найчастіше вирушав у подорожі й сюди повертався додому. Для нього це була найближча точка світу, яка згодом набула символічного значення. Тут він ловив свої осяяння, тут його почали впізнавати, коли прийшла слава. А справжнім потрясінням для митця стало відкриття вченого П’єра Мішана: він визначив стандарт міри землі, і її центр виявився всього за 12 кілометрів від Пірпіньяна. Це збіг так вразив Далі, що він проголосив місце «центром світу» й створив знамениту картину.
Полотно має безліч фрагментів та інтерпретацій, і вони органічно вплетені в сюжет книги. Саме знайомство з картиною допомагає краще відчитати текст: автор ніби підкидає читачеві дрібні деталі, розсипає підказки, які згодом складаються у цілісну мозаїку. Картина стає ключем до розуміння роману — і водночас способом зібрати розпорошені образи в єдине ціле.
Структура книги побудована на трьох часових лініях і трьох «життях»: історія Далі й Гали, доля українського хлопця, який загинув, та особистий досвід детектива Лешека. Вони майже не перетинаються, але поєднані символами й мотивами. Завдання з’єднати ці фрагменти автор залишає читачеві — і саме це стає особливою принадою тексту. У процесі читання доводиться «домальовувати» картину в уяві, складати кілька вимірів у єдину мозаїку.
Перша третина роману вимагає зосередженості: потрібно налаштуватися на стиль і ритм. Але згодом текст захоплює настільки, що відірватися вже важко. Хоча діалоги подекуди звучать трохи неприродно й вибивають із загального звучання, це не применшує загального враження.
Попри ці дрібні недоліки, як для дебютного великого роману «Вокзал Перпіньяна» справляє враження. Це філософсько-драматичне полотно з детективною інтригою, яке змушує сперечатися з автором, ставити запитання й шукати власні відповіді. Книжка не дає готових істин, зате відкриває простір для безлічі інтерпретацій і роздумів. І, мабуть, саме в цьому — її головна цінність.
Більше відгуків https://t.me/knygonos
June 19, 2025
абсолютний лайк, адже тут є все, що потрібно:
основна детективна лінія. дуже цікава справа з багатьма петлями та невідомими, але розв'язка вражає.
лінія Далі. абсолютний захват! ніби Далі та Гала стали героями історіями, помірно доповнюючи детективну лінію.
лінія Віктора. ніколи не думала, що лінія одного з героїв може так чудово не тільки давати відповіді та розкривати особистість, а й вносити свої акценти.
моя абсолютна рекомендація!!! і всім знайомитись хоча б з картинами Далі.
основна детективна лінія. дуже цікава справа з багатьма петлями та невідомими, але розв'язка вражає.
лінія Далі. абсолютний захват! ніби Далі та Гала стали героями історіями, помірно доповнюючи детективну лінію.
лінія Віктора. ніколи не думала, що лінія одного з героїв може так чудово не тільки давати відповіді та розкривати особистість, а й вносити свої акценти.
моя абсолютна рекомендація!!! і всім знайомитись хоча б з картинами Далі.
July 28, 2025
Не очікувала такого ефекту від українського автора. Суміш детектива, філософії, прози. Трохи містики, трохи. Бо я не люблю коли перебор. Але тут доречно. По настрою нагадало Майстер та Маргарита. Були для мене важкі емоційні моменти, була інтрига. Залишився гарний післясмак і трохи суму.
October 21, 2025
«Вокзал Перпіньяна»
Олексій Геращенко
«Вокзал Перпіньяна» О.Геращенко …не те, що здається на перший погляд.
🍂Детективна історія кохання та смерті українця, яка оповита емоціями, філософією сюрреалізму, логікою програмування та серцебиттям міст; спробами зламати стереотипи та віднайти й скласти прозоре, чітке визначення слів серед гострих уламків двозначностей.
Два детектива невеличкого польського містечка ведуть формальне дізнання причин смерті юнака, що загинув в горах. Лешек і Марек шукають звʼязок між цим нещасним випадком, Галиною, коханою загиблого, Сальвадором Далі, анго-австрійським філософом Людвігом Вітгенштайном та американською IT-компанією.
🍁Але фінальна крапка історії перетворилася на три крапки: моя спроба передбачити кінець провалилась. І тому для мене ця книга опинилася в окремій категорії романів, які спонукають думати й шукати, читати й писати, рухатися й творити…
📚 Можу сказати, що «Вокзал Перпіньяна» легко зайняв місце поряд із улюбленими «Чорними водяними ліліями» М.Бюссі та детективом Ф.Дюрренматта «Суддя та його кат» за свою багатошаровість та напругу, яка бринить у кожному розділі.
🍁 «Вокзал — одне з небагатьох місць, де вибір усе ще залишається.»
🍂« Слова впливають на наш мозок, навіть якщо вони пустопорожні.»
🍁 «Більшість людей за все життя не можуть сформулювати хоч якоїсь нової думки…»
🍂«Ми, теоретики, часто пірнаємо в обмірковування заради краси форм і конструкцій, забуваючи кінцеву мету.»
🍁«…недосконале відтворення деталей може призвести до хибної уява про минулі події.»
🍂 «Вічне життя не дається нікому, але безсмертя дістається обраним.»
🍁«…мистецтво починається там, де слова вже нічого не означають.»
🍁«Зміна ритму життя спочатку схожа на ломку наркомана.»
🍂«Фальшиві спогади нічим не гірші за справжні
Олексій Геращенко
«Вокзал Перпіньяна» О.Геращенко …не те, що здається на перший погляд.
🍂Детективна історія кохання та смерті українця, яка оповита емоціями, філософією сюрреалізму, логікою програмування та серцебиттям міст; спробами зламати стереотипи та віднайти й скласти прозоре, чітке визначення слів серед гострих уламків двозначностей.
Два детектива невеличкого польського містечка ведуть формальне дізнання причин смерті юнака, що загинув в горах. Лешек і Марек шукають звʼязок між цим нещасним випадком, Галиною, коханою загиблого, Сальвадором Далі, анго-австрійським філософом Людвігом Вітгенштайном та американською IT-компанією.
🍁Але фінальна крапка історії перетворилася на три крапки: моя спроба передбачити кінець провалилась. І тому для мене ця книга опинилася в окремій категорії романів, які спонукають думати й шукати, читати й писати, рухатися й творити…
📚 Можу сказати, що «Вокзал Перпіньяна» легко зайняв місце поряд із улюбленими «Чорними водяними ліліями» М.Бюссі та детективом Ф.Дюрренматта «Суддя та його кат» за свою багатошаровість та напругу, яка бринить у кожному розділі.
🍁 «Вокзал — одне з небагатьох місць, де вибір усе ще залишається.»
🍂« Слова впливають на наш мозок, навіть якщо вони пустопорожні.»
🍁 «Більшість людей за все життя не можуть сформулювати хоч якоїсь нової думки…»
🍂«Ми, теоретики, часто пірнаємо в обмірковування заради краси форм і конструкцій, забуваючи кінцеву мету.»
🍁«…недосконале відтворення деталей може призвести до хибної уява про минулі події.»
🍂 «Вічне життя не дається нікому, але безсмертя дістається обраним.»
🍁«…мистецтво починається там, де слова вже нічого не означають.»
🍁«Зміна ритму життя спочатку схожа на ломку наркомана.»
🍂«Фальшиві спогади нічим не гірші за справжні
September 23, 2025
По-перше, я в захваті від автора. У мене завжди мурахи від інтелектуально витончених текстів — і тут це саме той випадок.
По-друге, я в захваті від того, як працює сама книга. Під час читання мене зачіпали дрібниці чи не на кожній сторінці.
Я навіть почала фотографувати їх, щоб нічого не загубилося у пам’яті. І от магія: знімала «другорядні» деталі, а на фото опинялися тексти з глибочезними сенсами.
✨ Сцена: героїня йде на кухню ставити каву в турці, а детектив тим часом відкриває філософський трактат. І ось уже поруч із буденністю — Вітґенштайн, істина, мова, дзеркала реальності. Маленький момент, який раптом стає центром цілого світу. А ще й центром сюжету — хоча я цього не знала, коли робила фото.
✨ Жартівливий діалог: професор здогадується про українське коріння у польського детектива, бо той так добре знає мову. Мене зачепило, що автор так уважно фіксує інтелект, що сам інтелект стає важливою рисою героїв. Здавалося б, дрібниця. Але поруч із нею — розмова про втрату дитини, депресію, біль, відчай. Трагедія, буденність і філософія — в межах кількох речень.
✨ Ще одна «дрібниця» — дискусія про створення штучного інтелекту. У моменті мене цікавили нейромережі й моделі. А пізніше я зрозуміла: ця сторінка про щось значно більше — про нашу схильність наділяти випадковості прихованим сенсом. Чи, може, це й не схильність, а справді так і є?
✨ І зовсім легка нотка: якщо жінка надто розумна, що жінкам не притаманно апріорі — найпростіше вважати її чоловіком. Кумедна репліка, що розряджає напружене питання про ілюзії сприйняття та залежність істини від перспективи.
По-третє, я в захваті від того, скільки всього вдалося побачити. Я просто в захваті від свого захвату.
По-друге, я в захваті від того, як працює сама книга. Під час читання мене зачіпали дрібниці чи не на кожній сторінці.
Я навіть почала фотографувати їх, щоб нічого не загубилося у пам’яті. І от магія: знімала «другорядні» деталі, а на фото опинялися тексти з глибочезними сенсами.
✨ Сцена: героїня йде на кухню ставити каву в турці, а детектив тим часом відкриває філософський трактат. І ось уже поруч із буденністю — Вітґенштайн, істина, мова, дзеркала реальності. Маленький момент, який раптом стає центром цілого світу. А ще й центром сюжету — хоча я цього не знала, коли робила фото.
✨ Жартівливий діалог: професор здогадується про українське коріння у польського детектива, бо той так добре знає мову. Мене зачепило, що автор так уважно фіксує інтелект, що сам інтелект стає важливою рисою героїв. Здавалося б, дрібниця. Але поруч із нею — розмова про втрату дитини, депресію, біль, відчай. Трагедія, буденність і філософія — в межах кількох речень.
✨ Ще одна «дрібниця» — дискусія про створення штучного інтелекту. У моменті мене цікавили нейромережі й моделі. А пізніше я зрозуміла: ця сторінка про щось значно більше — про нашу схильність наділяти випадковості прихованим сенсом. Чи, може, це й не схильність, а справді так і є?
✨ І зовсім легка нотка: якщо жінка надто розумна, що жінкам не притаманно апріорі — найпростіше вважати її чоловіком. Кумедна репліка, що розряджає напружене питання про ілюзії сприйняття та залежність істини від перспективи.
По-третє, я в захваті від того, скільки всього вдалося побачити. Я просто в захваті від свого захвату.
September 22, 2025
«Знаєш, якось подумав собі – ось граєш у якусь гру на компі, де можеш померти через помилку. І якщо так сталося, то трохи злишся, але не дуже, бо точно знаєш, що в тебе є наступна спроба, і можна розпочати все спочатку».
Я читала цю книгу переважно ввечері, коли мені нічого не заважало (привіт, сину) зосередитись на сюжеті, адже для мене книга виявилась непростою. Зрідка ловила себе на думці, що стиль нагадує «Трохи пітьми» Любка Дереша, тільки трохи втомленіший і доросліший.
Сам жанр я не назвала б детективом, а скоріше філософським трилером. У Польщі гине українець, життя якого переплітається з Сальвадором Далі та його картиною «Вокзал Перпіньяна». Поліцейський намагається розкрити справу і їде до Києва, де йому відкривається напівістина.
Відмічу дуже кінематографічний опис сцен. Вони як кадри з фільму, знятого на стару плівку: з розмиттями, паузами, тишею між репліками.
Для мене це історія про «своїх», яких ми шукаємо серед натовпу, і часто — не знаходимо. Про вокзали, де всі чекають, але ніхто не приїздить. Про намагання людини підпорядкувати закони всесвіту. Про любов, яка або ранить і маніпулює, або ж перетворюється на дим.
Цей роман ніби замовлена кава на вокзалі – сповнена надій і гірчинки. Якщо ти у настрої задуматись про високе і велике – ця книга для тебе.
Я читала цю книгу переважно ввечері, коли мені нічого не заважало (привіт, сину) зосередитись на сюжеті, адже для мене книга виявилась непростою. Зрідка ловила себе на думці, що стиль нагадує «Трохи пітьми» Любка Дереша, тільки трохи втомленіший і доросліший.
Сам жанр я не назвала б детективом, а скоріше філософським трилером. У Польщі гине українець, життя якого переплітається з Сальвадором Далі та його картиною «Вокзал Перпіньяна». Поліцейський намагається розкрити справу і їде до Києва, де йому відкривається напівістина.
Відмічу дуже кінематографічний опис сцен. Вони як кадри з фільму, знятого на стару плівку: з розмиттями, паузами, тишею між репліками.
Для мене це історія про «своїх», яких ми шукаємо серед натовпу, і часто — не знаходимо. Про вокзали, де всі чекають, але ніхто не приїздить. Про намагання людини підпорядкувати закони всесвіту. Про любов, яка або ранить і маніпулює, або ж перетворюється на дим.
Цей роман ніби замовлена кава на вокзалі – сповнена надій і гірчинки. Якщо ти у настрої задуматись про високе і велике – ця книга для тебе.
October 30, 2025
До детектива автор чомусь вирішив домішати філософські роздуми про життя-буття та множинні реальності, що у якийсь момент я подумала наче герой божеволіє потроху і я разом із ним втрачаю реальність😅 Але чим далі просувався сюжет тим більше мене інтригує. Автор закладає цікаві думки, що спонукають до роздумів. Розповідає про Польщу та Україну, зачіпає нашу реальність, інколи робить боляче. Мені це зайшло
Рутина Лешека розписана в деталях і вона сповнена густою та в'язкою самотністю. Деякі герої трошки дивні у своїй поведінці, вони можуть давати мовчазну згоду, біс його зна, як то поліцейський розуміє, бо просто розвертаються і йдуть або гмикають і кидають трубку. До чого була історія Далі я теж не зрозуміла. І періодично хотілось кричати автору: зупинись тут, хай це вже буде кінець книжки
Що тут є:
*поліційне розслідування вбивства
*ревнощі мами свого синочка до його жінки, а-ля це стерво у мене його забрала
*самотні немолоді чоловіки
*море філософії
Від мене 3 філософські людини з 5🧔♂️
Рутина Лешека розписана в деталях і вона сповнена густою та в'язкою самотністю. Деякі герої трошки дивні у своїй поведінці, вони можуть давати мовчазну згоду, біс його зна, як то поліцейський розуміє, бо просто розвертаються і йдуть або гмикають і кидають трубку. До чого була історія Далі я теж не зрозуміла. І періодично хотілось кричати автору: зупинись тут, хай це вже буде кінець книжки
Що тут є:
*поліційне розслідування вбивства
*ревнощі мами свого синочка до його жінки, а-ля це стерво у мене його забрала
*самотні немолоді чоловіки
*море філософії
Від мене 3 філософські людини з 5🧔♂️
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 9, 2025
«Можливо, ми створені більшою мірою для того, щоб спостерігати, ніж для того, аби трактувати. Чи варто трактувати захід сонця, що сідає в море, якщо він прекрасний сам по собі?»
Суперновинка! Вже три дні я ходжу і думаю про неї, повертаюся до деяких моментів у тексті, і мені здається, що це дуже класний роман. Чудовий приклад того, як знаний інтелектуал взявся за художню прозу і не прогадав.
🧐 Олексій Геращенко — відомий економіст та фінансист. У художній прозі він пішов непростим шляхом Умберто Еко та Донни Тартт — запакував мистецько-філософський роман у детективну обгортку. Першу половину я все не міг визначитись, до чого все це веде, яку лінію автор обрав основною – розслідування загибелі українського хлопця у Польщі, чи паралельні лінії з життя митців та філософів?
📖 У другій частині розслідування відходить трохи на другий план, щоб повернутися добротним твістом у кінці, але автор нарешті дає собі волю у роздумах про мистецтво, свободу волі, розвиток ШІ, справедливість, музику, сім’ю, прийняття втрати, роль і функцію мови, і ще багато чого. 💪
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Суперновинка! Вже три дні я ходжу і думаю про неї, повертаюся до деяких моментів у тексті, і мені здається, що це дуже класний роман. Чудовий приклад того, як знаний інтелектуал взявся за художню прозу і не прогадав.
🧐 Олексій Геращенко — відомий економіст та фінансист. У художній прозі він пішов непростим шляхом Умберто Еко та Донни Тартт — запакував мистецько-філософський роман у детективну обгортку. Першу половину я все не міг визначитись, до чого все це веде, яку лінію автор обрав основною – розслідування загибелі українського хлопця у Польщі, чи паралельні лінії з життя митців та філософів?
📖 У другій частині розслідування відходить трохи на другий план, щоб повернутися добротним твістом у кінці, але автор нарешті дає собі волю у роздумах про мистецтво, свободу волі, розвиток ШІ, справедливість, музику, сім’ю, прийняття втрати, роль і функцію мови, і ще багато чого. 💪
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
December 10, 2025
Це незвична оповідь, яку важко віднести до конкретного жанру. Тут і детективне розслідування, і реальна (зрозуміло, охудожнена) історія Далі зі своєю коханою Галою, і сучасна Гала-Галина зі своїм коханням і секретами, і однорукий піаніст Пауль та його брат філософ Людвіг Вітгенштайн, і ШІ, корпорація... А найцікавіше - воно органічно сплетено між собою та кожна нібито самостійна лінія доповнює одна одну.
На презентації Олексій розповідав, що перші ідеї роману в нього з'явились ще 15 років. Тому ґрунтовність, з якою він написаний, відчувається протягом усього читання. Тут немає зайвих епізодів, обірваних ліній. Усе дійсно як на картині Далі, що дала назву книжці - розрізнені, на перший погляд, елементи, які складаються в загальну композицію, а кожний із них окремо ще й має свою власну історію.
Нелінійність оповіді спочатку може здатися зайвим заплутуванням, але, насправді, додає ще один шар, бо час для кожного персонажа рухається в своєму напрямку. І це теж цікаво досліджувати.
А ще великий плюс, який я помітила - увесь роман просякнутий любов'ю до жінки. У кожного персонажа вона своя, і ніщо, навіть смерть, не здатне стати їй на заваді. Дуже приємно читати таке в автора-чоловіка. Та й присвята: "З любов'ю. Тій, яка розуміє мене краще, ніж я сам" - ну, це ж прекрасно!
Це не розважальна книжка на вечір, щоб відволіктися й забути. Вона починається зі смерті, та й сумних моментів протягом історії вистачає. Але, незважаючи на це, у фіналі вона примудряється зарядити оптимізмом і надією у щось світле й добре. Принаймні, у мене було так. Те, що треба в нашому буремному житті.
На презентації Олексій розповідав, що перші ідеї роману в нього з'явились ще 15 років. Тому ґрунтовність, з якою він написаний, відчувається протягом усього читання. Тут немає зайвих епізодів, обірваних ліній. Усе дійсно як на картині Далі, що дала назву книжці - розрізнені, на перший погляд, елементи, які складаються в загальну композицію, а кожний із них окремо ще й має свою власну історію.
Нелінійність оповіді спочатку може здатися зайвим заплутуванням, але, насправді, додає ще один шар, бо час для кожного персонажа рухається в своєму напрямку. І це теж цікаво досліджувати.
А ще великий плюс, який я помітила - увесь роман просякнутий любов'ю до жінки. У кожного персонажа вона своя, і ніщо, навіть смерть, не здатне стати їй на заваді. Дуже приємно читати таке в автора-чоловіка. Та й присвята: "З любов'ю. Тій, яка розуміє мене краще, ніж я сам" - ну, це ж прекрасно!
Це не розважальна книжка на вечір, щоб відволіктися й забути. Вона починається зі смерті, та й сумних моментів протягом історії вистачає. Але, незважаючи на це, у фіналі вона примудряється зарядити оптимізмом і надією у щось світле й добре. Принаймні, у мене було так. Те, що треба в нашому буремному житті.
Displaying 1 - 9 of 9 reviews