Час тіней

by Олена Кузьміна, Ірина Грабовська, Анастасія Нікуліна

Чотири історії. Чотири сторони одного світу. Чотири шляхи, сповнені чарів, небезпек, таємниць та сильних почуттів.

Від магічних турнірів і жаских проклять до боротьби з демонами і пошуків правди у світі, де чаклунство зникає. Герої та героїні, що борються за майбутнє рідних, за тих, хто прийшов з минулого, за свій шанс на щастя.

У вирі битв та інтриг, серед проклятих островів і міст, які приховують страхітливі секрети, вони знайдуть не лише ворогів, а й несподіваних союзників… і почуття, що запалять їхні серця.

Genres: Fantasy, Romantasy

480 pages, Hardcover

Published April 1, 2025

About the author

Українська письменниця, авторка антиутопії «Проєкт “Лабіринт”», урбан-фентезі «Морок над містом» та фентезі-трилогії «Змієві діти».

Кураторка проєкту «Своя полиця» на підтримку жанрової української літератури.
Лекторка в Litosvita, Textoria та інших проєктах.

Лауреатка Коронації Слова 2021 у номінації «Вибір видавця». Співведуча подкасту для майбутніх письменників «Пішли писати» .
Менторка в міжнародному письменницькому кемпі “Write in Armenia”.

Reviews

[Dara · Rating 5 out of 5]

це були чотири такі різні романтичні історії, але водночас — це було ідеальне поєднання. наче сама доля захотіла, щоб вони були в одній книзі. найбільш чуттєве для мене — це оповідання Анастасії Нікуліної. я фізично відчувала усі іскорки, які літали між персонажами. найбільш оригінальне — у Олени Кузьміної. обернений троп дами в біді (тобто тепер у нас пан в біді) — це неймовірно. тепер саме він у нас невдаха, який і кроку не може ступити без допомоги. найбільш збалансоване — у Ірини Грабовської. тут були і почуття, і трохи від оповідання пані Олени, де дівчина направляє місцями слабкуватого хлопця. оповідання, яке трошки виймає душу від смутку (але повертає її назад) — це у пані Лесі. деколи меланхолійна історія, яка заворожує. хоча в кінці я знайшла декілька сюжетних дірок 🙈 (вибачте!) — враження саме від романтичної лінії воно не зіпсувало.

після прочитання книжки дуже хочеться писати першим трьом авторкам, що треба продовження або, щонайменше, ще історії у світі. або розширити оповідання в роман. не знаю. хочу ще!

а от пані Лесю хочеться попросити саме про передісторію подій на острові. я впевнена, усі інші погодяться, що нам треба почути оті слова про «через сотню років» — нам треба побачити їх в повноцінній історії. нам треба побачити, як їх сказали вперше.

це було дуже добре. це таке круте роментезі, в якому «фентезі» — не просто пустий звук. це цікаві задумки. а романтика, ох… моє сердечко тріпотіло, коли я читала про КОЖНУ пару.

загалом, дуже раджу. якщо любите роментезі, але не любите оці історії на мільйон томів, де їх розтягують так, що половину серії герої сруться через недомовки, бо треба затягувати «екранний час» — оця книжка для вас. це концентрація романтики та пригод. і плюс, і мінус цих історій — їхній розмір. наче хочеться розтягнути, але найсмачніша джерельна вода в перші хвилини. коли вже нагріється, побуде в пляшці, то буде не те. так і тут. швидкий перебіг подій личить цим творам.

дякую авторкам, це та книжка, якої не вистачало моєму спраглому до романтичних історій серцю. 🩷

[Nata Telentiuk · Rating 4 out of 5]

Не шкодую, що прочитала збірку. Це був цікавий досвід як мінімум. Щось сподобалось менше, щось більше.
Милістю Ерея в саменьке сердешко. Точно ще не раз перечитаю. Аглая й Веслав просто кітики, встигла привʼязатись до персонажів й дуже сумно було прощатись🥲Але неймовірно рада як все склалось, а фінальний плот твіст - це було дуже неочікувано й дуже смішно.
А ще мені неймовірно подобається, що у пані Ірини завше якісь дуже гарні образи повʼязані з релігією у її світах: зіркова релігія в ЗК і ось тут стрічки - знаки дарунків Ерея.

[Svitlana · Rating 5 out of 5]

Обожнюю експерименти, обожнюю, коли автори й авторки збираються разом, щоб спробувати себе у не зовсім звичних для них жанрах, тому не могла пропустити збірку “Час тіней”. Тим більше, що і для мене романтичне фентезі – досить невідомий жанр, знайомство з яким досі було обмежене лише хорні інтерактивними новелами (if you know you know).

Експеримент, вважаю, вдався, не в останню чергу ще й тому, що авторкам – цитуючи одного з персонажів “Вовчої ягоди” – “така магія не властива”, і це відчувається. Не як недолік – як щось свіже і нове, як несподіваний кут погляду на класичну формулу: пригоди➡️клаустрофобічні обставини➡️спалах➡️пристрасть.У авторок вийшли дуже, дуже різні історії. Продовжуючи цю метафору, я б додала, що магія роментезі найбільш органічно лягла до рук Анастасії Нікуліній – мені хочеться чи то згадувати, як колись вивчала індуїстськи концепцію чакр і давати “Хронікам демоноловців” епітети на кшталт “новела для Свадхіштхани”, чи то просто натякнути, що ГГ озброєна чарівним сатісфаєром. Як мені здалось, інтимні сцени у цій історії почуваються найкомфортніше. Нема відчуття, що ти випадково бачиш сусідів у незавішеному вікні, Летта і її кавалер насолоджуються життям на повну, по-сибаритському і безсоромно.

Зате сором нагадує про себе в “Сімейній справі” Олени Кузьміної – і це тема, яку хочу ще глибше подосліджувати в подкасті чи дописі. Сором – одне з найнеприємніших відчуттів як для авторів, так і для читачів, він часто ховається так глибоко (особливо в результаті нарцисичної травми), що людина готова піти багато на що, аби лише його не відчувати. Сором – це залишкове в нашій психіці від тих часів, коли вигнання з колективу дорівнювало неминучій смерті, і саме тому нам так ніяково читати, як у юного принца, мага-невдахи і маминого пиріжечка відбувається непрохана ерекція, спричиняючи глузування пишнотілої красуні-рятівниці. “Це якийсь крінж” зазвичай хочеться написати в таких ситуаціях, скоріше заштовхати власний сором подалі і швиденько перейти до менш важких для відчування емоцій. Коли-небудь понию, що в літературі нечасто зустрічаю дослідження переживання сорому, частіше його підміняють гіперкомпенсацією (“його кинула дружина і він алкоголік, зате ГЕНІАЛЬНИЙ детектив” чи “вона самотня невдаха, зате ОБРАНА”), а поки скажу, що той рівень вразливості, який бачу в творах пані Олени, здається унікальним і дуже цінним. Конкретно “Сімейна справа” дала мені насолодитись оцим щирим переживанням власної неідеальності, власної людськості, і безумовним прийняттям з боку Іншого, і було мало цих кількох десяток сторінок.

Новела “Милістю Ерея” Ірини Грабовської змусила мене сумно усміхатися, бо в ній авторка розповіла, про що насправді пишуть в жіночій еротиці: про чоловіків, які не користуються зі стану інтоксикації жінки поруч. Хлопці із міцним моральним компасом – ось що по-справжньому гаряче. Ця історія змушує додумати собі товсту книгу чи серіал на кілька сезонів, уривком з якого вона здається, при цьому чудово працює і в своєму компактному вигляді.

А “Вовча Ягода” Лесі Яцути підкорила мене сетингом. Північ, суворі моряки, жорстокі легенди мореплавців? Загорніть усі. А ще – порадувала тим, що героїня з чоловіком щиро насолоджуються інтимною практикою, яку в поп-культурі чомусь вважають принизливою для жінок. Взагалі еротика в цій збірці відчувається як свіжий ковток повітря – без глорифікації насилля, без патріархальних стереотипів, просто пари, які закохуються і пізнають одне одного (крізь фем оптику, і з цікавістю до живих чоловіків).

Тому так, раджу тим, хто любить відкривати нових авторів і авторок, хто хоче легкої фентезійної романтики 18+ без альфа сігма вовчиць і босів мафії і кому подобається, коли в одній збірці зустрічаються як комфортні обігрування тропів, так і відхід від них.

[Юлія Бернацька]

Роментезі не мій жанр, бо більше люблю, коли любовна лінія є другорядним сюжетом, а не головним. Тому купувала я цю збірку виключно через те, що тут є повість Ірини Грабовської - знала точно, що мені сподобається і не помилилася 😊
Дуже сподобалося самі герої і як вибудовувалися стосунки між ними.А ще в них було почуття гумору! Це те, чого мені так часто бракує в романтичних історіях, але у Аглаї та Веслава з цим все було в порядку. Також дуже сподобався сетинг оповіді, ніби доволі простий, але тим не менше оригінальний і ідея з магічними стрічками дуже цікава.

Абсолютно несподівано перевідкрила для себе Анастасію Нікуліну. Раніше читала її "Завірюху" і щось мені якось не дуже зайшло. А от її "Хроніки демоноловців" дуже сподобалися, там була прекрасна хімія між героями, плюс сподобалася їхня передісторія.

Інші дві повісті пройшли повз мене, на жаль, бо щось я не прониклася там персонажами.

Загалом враження позитивні, це цікавий експеримент. Я б почитала ще якісь такі тематичні збірки саме з повістями, а не оповіданнями.

[Polina · Rating 5 out of 5]

Чудові чотири історії, кожна, як окреми�� всесвіт. У кожної—свій настрій, своя глибина, свій характер. Це не просто збірка — це чотири повноцінні книги в одній. Читала повільно, зупиняючись, щоб смакувати кожну історію і мати час її пережити. Відчувається, як багато емоцій та роботи вкладено в кожну з них.

До речі, сцени 18+ присутні, але подані зі смаком, вони більше, як частина досвіду героїв, а не заради ефекту. Особливо круто прописані жіночі образи, вони сильні, вразливі, одним словом — живі.

Дякую авторкам за цю подорож. Дуже тішить, що з’являється все більше якісної української прози в різних жанрах і форматах.

[Viktoriia Zaichenko · Rating 5 out of 5]

Фантастичні чотири історії. Чотири сильні і сміливі героїні. Захопливі пригоди. Кохання, зради, боротьба і здобуте щастя.

Я дуже вдячна авторкам, за пережиті емоції. З творчістю Ірини Грабовської я вже була знайома, тому власне і передзамовила цю книгу. А тепер на черзі знайомство з новими для мене талановитими письменницями.

Будь ласка, читайте українське, особливо фентезі!

[Anastasia Lebedieva · Rating 3 out of 5]

Напевно буде краще розписати свої враження по кожному оповіданню.

«Сімейна справа» Олена Кузьміна

Починаючи читати мені сподобався задум, розумію що в оповіданні мало можливостей розкрити все що хотілось би знати, але в цій історії аж забагато питань лишились нерозкриті. Деякі речі описані так, наче читач в курсі про що нам розповідають.

Друге що не сподобалось особисто мені так це головний герой. Хлопчик невідомо якого віку, який боїться всього на світі і на фоні головної героїні виглядає такою собі синочкою-корзіночкою. Він не був мені комфортним, а страшенно бісив. Тут він хоче зберегти свою дупу і сховатися, а тут він дивиться на цицьки головної героїні. Забагато уваги приділено грудям головної героїні. А детального опису героїв я якось і не побачила. Аби не арт перед оповіданням навіть не зрозуміла б що то головні герої.

Герої мені не метчилися взагалі, тому момент де вона почала до нього знаки уваги проявляти, я така думаю 😳 wtf. А сцена 18+ взагалі добила, дуже швидка зміна відносин між героями. Розгін від вилупка до я хочу тебе непереконливий. Романтична лінія як всунута аби було.


«Милістю Ерея» Ірина Грабовська

З другим оповіданням в мене склалася любов.
Мені дуже дуже все сподобалося. Питань до цього всесвіту нема, все зрозуміло, доречно. Все що описувала авторка я змогла уявити. Якось в оповідання вмістилося все що треба було. Світ нагадував часи князів Київської Русі, та ще й з магією. Змагання з магічними завданнями круті.
Герої харизматичні, іскри між ними відчувалися. Поворот у в кінці 🔥
Княгиня, окремий цікавий персонаж. Хотіла б прочитати більше в цьому всесвіті.


«Хроніки демоноловців» Анастасія Нікуліна

Тут напевно я напишу найменше, не можу оцінювати це оповідання бо особисто в мене з ним не стався метч. Герої мене не зачепили, я за них не переживала. Мені було нудно його читати, деякі діалоги здавалися ніякими. І вирішення всіх проблем здалося занадто легким і швидким.


«Вовча ягода» Леся Яцута

4 оповідання стало як ковток свіжого повітря. Тут мені дуже зайшла манера авторки, діалоги між героями настільки колоритні та соковиті. Прочитала на одному диханні. Дуже цікавий світ і ідея з завʼязкою. Головні герої класні. Чого вартує тільки харизма і її лайка😏
Сподобалося що це оповідання перетнулося з іншим оповіданням з цієї збірки. Однозначно раджу до прочитання.

[Alona Salona · Rating 4 out of 5]

Я подумала і поставила 3.5 але округлюю до 4 в більшу сторону як і завжди.

Я залишу тут дві тези. Ви можете з ними погодитися або не погодитися

1. Якщо роментезі не ваш жанр - не читайте. Дива не станеться

2. Найсильніше оповідання в збірці "Милістю Ерея" - Грабовської. Воно стилістично гарне, в ньому продуманий світоустрій, воно легко читається. Тут є не тільки секс а й гарна історія в яку я повірила. Щодо інших творів інших авторок в мене залишилося більше питань ніж відповідей 🥲

Давайте так, я не буду такою категоричною да. Завжди кажу собі що відгук треба писати вже після того як мені відгорить і відпалає.

Люблю всіх, ви сонечка! Щиро радію коли хтось знаходить розслаблення і заспокоєння в такій літературі, це як у мене з трилерами 😘

[Валерія Растет · Rating 4 out of 5]

Якщо робити лонг сторі шорт, то бажання Лесі Яцути, щоб у читачів від прочитаного мокріли труси, цілком справджується 😂 Я дуже кайфанула, особливо на історіях про демоноловців та острові Вовча Ягода, мабуть, тому що вони більші і ти встигаєш зануритися в атмосферу перш ніж твір скінчиться. А, може, ще й тому, що ці історії більше про пари, які знають одне одного досить добре і мають якесь спільне минуле, тому ми одразу опускаємо етап знайомства і спостерігаємо, як герої зіштовхуються в нових умовах.

У кожної історії є сюжет (а не просто отето вот) і унікальний світоустрій, хоча вони всі ніби відбуваються в рамках одного всесвіту. Останнім мені особливо запам'яталася "Сімейна справа", про яку хотілося б дізнатися значно більше, бо там дуже цікавий розподіл світу після катастрофи. "Милістю Ерея" запам'яталася мені магічною системою, де про силу й різноманітність магії, якою володіє одна людина, можна дізнатися по різнокольоровим стрічкам на руках. "Вовча ягода" підкорила мене перш за все мовою (від лайки, до всього, що стосувалося тематики портового містечка), а ще таємницею, яка там розкручувалася. А де ж ті самі 18+, спитаєте ви. І ось тут ми приходимо до "Хронік демоноловців". Ні, ви тільки не подумайте, такі сцени є в кожній історії 😅 Але хімія в "Демоноловцях"... ліпше просто прочитати й переконатися. Язиката й гордовита аристократія і цим все сказано.

[Diana · Rating 5 out of 5]

10/10

[Viktoria Neborikina · Rating 4 out of 5]

Сімейна справа - мене історія захопила, сподобалось як Олена поступово розкриває навколишній світ. Катастрофа, світ де залишки людства намагаються вижити, та ще й магія. Концепція, що дівчина тут сильніша, а хлопець той, кого потрібно рятувати імпонує, а характер то взагалі. Таких би сюжетів побільше

Милістю Ерея - випробовування, персонажі, що стикаються лобами. Мені подобається, цікавість поступово наростає, відірватись від історії доволі важко. Веслав та Аглая імпонують, кожен із якимись своїми приколами та життєвим багажем. Тут незвична магія- силові ланки - стрічки Енея, у кожного свої.

Хроніки Демонодовців не відстають від попередніх. Магічні сили, котрі є не у всіх, демони, влада, статуси, нерівність. Смілива жінка та впливовий харизматичний чоловік. Відчувається напруга між ними, хоча не зрозуміло, як та зародилась і хочеться про це дізнатись

Вовча ягода розкриває події на острові та інший бік магії, доволі обмежений- побутовий. Інтрига тримає майже до кінця. А з персонажами то хіхікаєш, то не розумієш, що відбувається. Щиро та відкрито

У всіх історіях мені сподобався гумор героїв. Вони підтрунюють одне над одним, та наче й заручники ситуації, а поводяться наче все так і має бути. Парочки зовсім різні, з сильними та харизматичними героями

Оформленню окрема похвала - яка ж вона грана!

[daryna_yu_book · Rating 5 out of 5]

Це було дійсно загадково, чуттєво та спокусливо. Ці неймовірні жінки написали у своїх історіях неймовірних, сильних персонажок за якими дуже цікаво спостерігати. Історії різні і такі схожі одночасно. Зразок того, як можна додати еротику в історію без втрати акценту на сюжеті. Дуже сподобалася збірка. Рекомендую 💙

[Alina Kyrychenko · Rating 5 out of 5]

Перша історія взагалі не зайшла. В мене було таке враження, що я зайшла в книжку з середини і закінчила так само. Герої, які без віку і без опису чіткої зовнішності. До одного з моментів, я думала, що головний герой взагалі дитина... А потім шок. Упс. не дитина😅

Інші три історії дуже сподобались і хотілось читати ще, не хотілось щоб так швидко закінчувалась! ❤️

[Kytsia · Rating 5 out of 5]

Чудова збірка. Всі чотири оповідання мені сподобалися, але якщо виділити одне, то найбільше запало в душу "Милістю Ерея" Ірини Грабовської.
У всіх оповіданнях гарно прописані персонажі, як жіночі, так і чоловічі. Цікаво було побачити зміну звичної динаміки в роментезі сюжетах. Деякі чоловіки тут слабкі, так, як це буває в житті. Багато сильних жінок, які теж по своєму слабкі. Романтичні стосунки прописані вдало, чуттєво, майже без крінжу. Також приємно, що майже не було одруківок. Прекрасні ілюстрації лише доповнили враження. Обов'язково буду щось читати ще від всіх цих авторок.

[Hellga · Rating 5 out of 5]

«Час тіней» - збірка з чотирьох історій від чотирьох різних авторок
Я рідко читаю коротку прозу, люблю так, щоб на декілька томів, а тут така динаміка, що аж дах зносить …

Пере оповідання «Сімейна справа» для мене було надто швидким, не встигло щось відбутись і вже кінець. Світ мав би бути дуже цікавим, принаймні все до того йшло, але інформації нам дали майже нічого, а в кінці питань залишилось більше ніж відповідей. Та й «дама (в цьому випадку парубок) в біді», мабуть, зовсім не мій троп. Того синочку-корзиночку хотілось обняти і плакати, а не оте все, що там відбувалося.

Історія «Милістю Ерея» підкорила мене продуманістю до дрібниць світоустрою з вайбом Київської Русі і нетиповою магією. Герої дуже харизматичні, Веслав - моя любов. А кінець історії - просто🔥💣

«Хроніки демоноловців» - спочатку я думала, що це буде історія чергової «обраної», без сил, магііі, ну ви розумієте. І в чомусь воно так, але не так… Тут прекрасно все: детективна складова, магія, історія, хімія між персонажами, сцени 18+, ще й зло віщий культ (все, як я люблю)

«Вовча ягода» - тут я думала, що все зразу зрозуміла - від ненависті до кохання, все по класиці, але я взагалі не вгадала. Історія набагато цікавіша і заплутаніша🤯. Всі і все виявилось не таким, як здавалось… Мені трохи не вистачило передісторії і пояснень, але в оповідання, мабуть, більше не впихнеш.

Мені книга сподобалась, кожна історія по своєму класна і заслуговує на те, щоб бути романом.

[Ganna · Rating 4 out of 5]

Середня температура по лікарні (Збірці) 4 зірки.

"Сімейна Справа" - сподобалася ідея та стиль авторки, дуже цікавий світ, особливо на Долі. Взаємодія героїв мені була непереконлива, Жан-Рік відверто дратував. Кінцівка настала несподівано, ніби обірвала оповідку на середині, занадто багато залишилося відкритих питань.

" Милістю Ерея" - усе сподобалося, герої розумні, емоційні, круті. Хімія між ними відчувається з моменту знайомства. В якості антуражу виступає замок-лабіринт, де наші герої проходять смертельно небезпечні випробування, що не може їх не зблизити. Багато гумору, навіть в пікантних ситуаціях, та постіцні підйобки - Це Я дуже люблю.

"Хроніки демоноловців" - шаблонне роментезі, мені не пішло. Герої, не зважаючи на те, що постійно спалахують від пристрасті, не змогли мене переконати а своїй щірості. Сюжет теж тягнувся доволі нудно, мене не пройняло і не було цікаво чим все закінчиться.

" Вовча ягода" - моя любимка! Тут прекрасно все, і секрети таємничого острова, і взаємодія персонажів, і сюжет, і гумор, і романтичні стосунки, не тільки пристрасні, а ще й переконливо щірі та затишні.

[Shmyakk · Rating 4 out of 5]

Справедливіше оцінювати кожен твір цієї книжки окремо, тож:
«Сімейна справа» - це тверде 4. Цікава ідея світу, можливо десь скомкано, можливо десь підліткові діалоги, але в цілом ти не очікуєш від коротенької історії чогось надзвичайного. Треба глянути що в Кузьміної ще є.
«Милістю Ерея» - тверда 5. Грабовська, як завжди, вміє грати в світи, історія ковтається на одному подиху.
«Хроніки демоноловців» - ближче до 5. Класне підліткове фентезі. Читається одним ковтком. Герої трішки глянцеві, але терпимо. Коротше, розповідь надихнула познайомитись з творчістю Нікуліної пильніше.
«Вовча ягода» - десь між 2 і 3. Враження наче прочитала фанфік дуже талановитої 15тирічної дівчинки, але чомусь замість 20 сторінок розписаний на 150. Можливо треба дати шанс іншим творам Яцути, але в бібліотеку поки бажання долучати нема.

———————
В цілому, збірник історій чудовий. Можливо навіть вартий того, щоб перечитати через пару років)

[Vlada Sydorenko · Rating 4 out of 5]

Ставлю книжці в цілому 4 зірочки, бо є певні нюанси майже по кожному оповіданню:
1 — дуже класна сюжетна задумка (яку хочеться побачити в розширеній версії, бо тут ніби обрубаний сюжет), але занадто пласкі за характером головні персонажі; а ще дуже крінжова сцена сексу
2 — вже краще, у персонажів є чіткі і прості мотивації, але в кінці їхні проблеми вирішуються занадто просто (вплив третьої сторони)
3 — найбільшим недоліком цієї історії я вважаю те, що вже з перших сторінок читачу кидають прямо в лице дуже багато назв незрозуміло чого (лор треба видавати більш дозовано); в головної героїні немає мети, як такої, а сюжет доволі сильно нагадує «Кров і попіл» (Дж. Арментраут)
4 — оце мені найбільше сподобалось, хоча й деякі моменти були доволі очевидні, особливо коли про них не один раз говорили; цікава сюжетна задумка і хороша її реалізація, і фінал нормально закритий

[Anna Dumanska · Rating 4 out of 5]

Це дуже тверда 4. Але лише через те, що деякі оповідання сподобалися значно більше за інші. Дякую авторам за чудову збірку! Тепер я знайома з творчістю аж 4ьох письменниць і точно знаю, кого купуватиму ще! Сімейна справа - найкоротші, найвлучніші і найпотужніші діалоги❤️
Милістю Ерея - найкомфортніший сеттинг і найкраща хімія між героями(пані Іриною, я йду по вашу трилогію)
Хроніки демоноловців- прекрасні описи боїв і чудово закручений сюжет!
А от Вовча ягода - ❤️ прекрасна. Якраз-якраз по об'єму і завершується на чудовій ноті❤️‍🔥. На мою думку на такій ноті має завершуватися 90% роментезі і романів про любов.

[Hey Xrystya · Rating 4 out of 5]

3.75 ⭐
Перша історія і остання історія не зайшли зовсім. Перша відчувала сирою і залишилася без логічного завершення, як ніби обірвалась. А от остання новела аж дратувала отією говіркою героїв, як на мене авторка перетиснула з прокльонами і комедійністю. Останні певне 100 сторінок я вже перегортувала, бо виснажилась від отакого роду зворотів: "та чаврицям під кігті мені його виправдовувати".

А от 2 та 3 історії навіть дуже ❤️ Про Хроніки Демоноловців ще б з радістю почитала)

[Ірина · Rating 4 out of 5]

Дуже сподобалась така збірка. Історії різні, десь краще прописаний сюжет, десь стосунки між персонажами. Історія де мене найбільше влаштував сюжет+стосунки була від Анастасії Нікуліної.