У цьому романі немає другорядних героїв. Як не буває другорядних катастроф, другорядного щастя, другорядних життів... У центрі уваги — доля двох родин, з Києва та села Княжа Криниця. Цим людям судилося жити в непростий час. Їхніми очима ми бачимо Другу світову війну: кожний герой розповідає свою часточку Історії. Це роман-хроніка, роман-світлина, роман-щоденник і роман-спогад — безсторонній і водночас дуже особистий.
Народилася в Києві. У 1999 закінчила філологічний факультет Київського національного університу ім. Т. Шевченка("україністика").
Отримала ІІІ премію Міжнародного конкурсу "Коронація слова-2013" за роман «Київ.ua». Роман "Вільний світ" приніс їй перемогу в цьому ж конкурсі у 2014 році.
Багато історій в одній книзі, яких би вистачило не на один роман, та авторка вмістила все на 300 сторінках. Мова сподобалась, ритмічна, проста, легко читалось, тут немає детальних описів, незвичних порівнянь, але в цьому інколи й плюс твору, бо тоді не губишся в сюжеті. Тема твору не нова - доля двох родин, які пережили Другу світову, і як шукали свій "вільний світ". Схожі розповіді я чула від бабусі й дідуся, які були вивезеними в Німеччину. Багао гіркої правди і враження, що історія завжди повторюється. Закінчення роману патріотичне, та, не вважайте мене зрадницею, але часто свій "вільний світ" легше відшукати за межами Батьківщини. Хоч туга за нею, від того меншою не стане...
От чого не зрозуміла, так це великої кількості розділових знаків, які мене, інколи, дратували.
В загальному мені сподобалося. Я б оцінила десь на 3,5 . Ідея твору цікава,сюжет також. І динаміка присутня. Та було кілька моментів,з якими мені складно змиритися:
1) Якось не повірила я героям. Вони були дуже шаблонні. Мова їх (чи то думки) часом не відповідала їх соціальному стану. Можливо,й дрібниця, але мені це заважало повірити в людину.Я бачила лише автора, який намагався щось сказати.
2)Ніби у кожного є право на свій вільний світ, але якщо прискіпливіше вчитатися, то радості від життя не було, закордон - єресь )) і єдина правда, то померти на своїй землі. Мені ближчі люди, які здатні взяти свою долю у власні руки і спробувати щось змінити. Мені імпонували Жора і Тоня, я якось по-іншому уявляла їх життя у Австралії, а там виявляється,лиш пісок і порепана земля, на відміну від шовкових українських трав) Все у кращих традиціях української класики.
3) Злива розділових знаків.Я до них не могла призвичаїтися до самого завершення.
Попри все, нагадаю, що то лише моя скромна думка, як читача. :) Всім хто читатиме-приємних вражень!
Правдива і щемка історія, у якій авторка показує усі лихоліття, що випали на долю українців у ХХ столітті. Голодомор, Друга світова війна, окупація, концтабори, вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини і подальша еміграція до інших країн, адже на батьківщині вони тепер неблагонадійні. ⠀ У книзі дуже багато персонажів, кожен з яких оповідає свою історію без прикрас. Історії всі болючі трагічні, але сповнені надією на краще. ⠀ Попри весь трагізм у книзі знайшлося місце для романтики, за що я вдячна письменниці. Так, там було і нерозділене кохання, і кохання з обірваними крилами, і те ніжне почуття, яке давало наснагу жити, підійматися після падінь і йти далі. ⠀ Окремо хочу відзначити містичні нотки роману. Поля, яка померла ще на початку книги від хвороби серця, мала екстрасенсорні здібності, допомагала людям і навіть після смерті сповіщала рідних про небезпеку. ⠀ Книга, хоч і невеличка за обсягом, дуже глибока за змістом. Вона однозначно стане однією з найкращих прочитаних у цьому році.