Марія Луїза Фон-Франц
"Архетипові паттерни в чарівних казках"
"Якось до нас приїхав молодий американський викладач, котрий провів один експеримент. На своєму занятті він спепшу прочитав студентам хорошу коротку повість сучасного письменника, а згодом прочитав їм казку. За кілька днів він попросив написати з пам'яті те, що вони запам'ятали з прочитаного. Те, як студенти запам'ятали казку, не йшло ні в яке порівняння з тим, як вони запам'ятали повість, хоча повість була доброю, реалістичною та дуже актуальною.
Це свідчить про те, що в казках існує патерн, який узгоджується з несвідомим кожної людини, а тому казка запам'ятовується набагато краще. Сьогодні ми знаємо, що формування пам'яті тісно пов'язане з емоційною сферою. Чим емоційніший зміст, тим краще він запам'ятовується. Отже, всякі казкові історії, у яких проявляються структури колективної психіки, глибше торкаються наших емоцій і краще зберігаються у пам'яті. Такий самий процес відбувається при індивідуальному переказі; тільки той зміст, в якому виражені спільні людські патерни, залишається у людей у пам'яті і передається далі, тоді як зміст, пов'язаний із особистими людськими проблемами чи комплексами, поширюється лише у тому соціальному прошарку, де існують такі ж проблеми."
Марія Луїза Фон-Франц отримала справжнє визнання і славу завдяки своїм роботам з аналізу казок.
Дана книга є розшифруванням її лекцій з аналізу шести різних казок. Іспанія, Данія, Франція, Китай, Африка, і одна казка братів Грім. Розмах вражає , проте Фон-Франц знаходить паралелі у таких розрізнених культурах і народах.
Перша казка, яку вона аналізує це "Стоптані черевички" (Данія). В контексті цієї історії вона аналізує: мотив священного танцю; значення жезла-невидимки; символіку дванадцятки і важливість образу троля в казках та міфологіях.
Наступна казка це "Три гвоздики"(Іспанія). Тут основними темами будуть: слабкість чоловічої самості та інцестуозні прояви слабких чоловіків; селяни, як головні хоронителі поганської мудрості; важливість плачу і сліз в загоєнні психологічних ран.
Третя казка це "Відкинута принцеса" (Китай). Ця казка суттєво відрізняється від інших особливою логікою та елеґантністю. Фон-Франц взагалі пише, що її можна і не інтерпретувати, адже тут надзвичайно прозорий сюжет. Тим не менш, авторка концентрується на дослідженні головного героя - чоловіка, який не зміг здати екзамен на лікаря, тому змушений повернутись до життя серед глибинного народу. Цікаво, що такий принижений герой часто зустрічаються в казках інших народів світу. Це або обділений молодший син,або солдат дезертир чи каліка. Елеґантніть китайської казки в тому, що тут відкинутим є і герой і принцеса - донька дракона,яку він зустрічає, адже їй зрадив її чоловік. Для долаткової інтерпретації Фон-Франц звертається до символіки "І-Цзін".
Четверта казка "Про дев'ять братів-баранців та їх сестру" (Франція): коронна фраза розділу: "вівцеподібність французької культури". Трохи забагато тут особистої неприязні авторки до французів.
П'ята "Казка про Мріля" (Африка) - квітесенція архетипу Пожираючої Моторошної Великої Матері, яка поглинає і знищує свого сина.
Шоста казка "Соломинка, вуглик і біб" (Брати Грімм). Цю казку авторка порівнює з "Алісою" Керолла через її позірну абсурдність. Врешті Фон-Франц приходить до висновку що це символічне відображення процесу впорядкування свідомістю підсвідомих поривань.
Впродовж тексту авторка покликається і на попередні свої роботи ("Пуер етернус", "Сни і смерть", "Синхронія") так і на роботи Юнґа. Наприклад ось тут порівнює казки і алхімію:
"Алхіміки експериментують із процесом колективного несвідомого, що відбувається у них самих. Тобто за допомогою активної уяви вони експериментують з психічними структурами, що проектуються на алхімічний процес. Можна було б назвати алхімію процесом активної уяви, створеної не художниками та письменниками, а хімічними елементами. Алхіміки мали laboratorium -лабораторію, у якій вони працювали із хімічними речовинами; вони намагалися створити theoria, Weltanschauung - теоретичне пояснення. Вони майже зламали голову, намагаючись зрозуміти та пояснити те, що робили.
Природно, якщо озирнутися назад, з сучасної точки зору їхня теорія є міфологічною, символічною і нам не зовсім зрозумілою. За винятком, можливо, Ґерхарда Дорна та кількох арабських містиків, алхіміки не розуміли, що насправді їх робота була експериментом над їхньою власною психікою, релігійним експериментом, який вони проводили над своєю особистістю. У більшості алхіміків ми цього не бачимо, але у них принаймні була хоч якась теорія і вони ламали голови, як співвіднести цю теорію з християнським світоглядом - вони намагалися щосили!
Витоки природничих наук знаходяться саме в алхімії. У ній є поняття матерії, енергії, енергетичних процесів, частинок. Всі інтуїтивні уявлення або абстрактні моделі, які досі використовуються у сучасній фізиці та хімії, вже існували в алхімії.
Ці моделі були створені алхіміками, щоб пояснити, чим вони займалися, та довести свій досвід до усвідомлення настільки, наскільки могли.
І водночас в алхімії багато індивідуального. Якщо вивчити праці двох сотень алхіміків, можна побачити, що кожен з них має власну теорію, в якій він, наскільки можна, намагається пояснити собі свою роботу.
Ця спроба зрозуміти і вбудувати свій досвід у колективний світогляд, інакше кажучи, узагальнені наукові чи релігійні концепції, котрі, напротивагу, у казках відсутні. Казки схожі на сновидіння, які є природним феноменом колективного несвідомого. Тобто вони дають якесь просвітлення, але потім це просвітлення виснажується і зникає в несвідомому. Як говорив Юнґ, цитуючи «Фауста»: вони справді є «Gestaltung, Umgestaltung des ewigen Sinnes ewige Unterhaltung» - «Оформлення, перетворення, вічного почуття вічна підтримка».
Казки – це гра природи. Вони настільки сповнені сенсу або позбавлені його, наскільки його сповнена або позбавлена сама природа, і коли ми в неї вдивляємось і коли не робимо цього. Вони схожі на продукти несвідомої людини, яка не проходила аналіз.
Тому, хто не проходить аналіз і не звертає уваги на свої сновидіння, сняться найдивніші сни, що повторюються протягом багатьох років, немов у цього процесу немає початку, ні кінця. Це тому, що такі люди не намагаються вступити з ними в діалог, пов'язати їх із свідомістю. "
Цікавою також є цитата про терапевтичну функцію снів та казок:
" Оповідачі казок виконують функцію представництва несвідомого у сфері фольклору. Вони компенсують колективну свідомість. Лікувальна функція казок багато в чому схожа на вплив незрозумілого сну.
Ми точно знаємо, що сни зцілюють навіть якщо залишаються незрозумілими. З експериментів, проведених у лабораторіях сну, відомо: якщо заважати людині бачити сни, її можна довести до смерті. Це підтверджується і результатами досліджень із тваринами. Якщо щораз будити сплячу людину, коли вона знаходиться в REM-фазі, у неї виникають важкі фізіологічні та психічні симптоми. Крім того, відомо, що сни володіють біологічною та психологічною відновлюючою функцією. Вони позитивно впливають на нас навіть якщо ми їх не розуміємо. Коли ми інтерпретуємо свої сни, то посилюємо їх силу.
Цілюща дія, виконує функцію зворотного відображення звуку. Таким чином, відновлюючий вплив сновидіння стає сильнішим, ніж дія сну без інтерпретації."
У висновку маємо чудову, цікаву і наповнену сенсами, цитатами та міфологічними порівняннями роботу.
На сьогодні це вже шоста книжка Марії Луїзи Фон-Франц, як мінімум ще планую в цім році прочитати її "Пуер Етернуса".