• травмований хокеїст та фізтренерка
• лише один раз
• др��зі з перевагами
• реабілітація після ампутації
• вимушена близькість
• він давно закоханий у неї (і сильно)
• вона противниця стосунків
• знайдена родина
• різниця у віці (їй 32, йому 26)
• гарячі моменти
• багато романтики
Так, так, так. Я дуже чекала моменту, коли дійду до історії Райлі й Лексі. І не знаю… у мене від цієї парочки такі приємні, щасливі флюїди, що просто бракує слів. Настільки прекрасно прописаний троп «від друзів до коханців», «від друзів до закоханих». А вайб «золотистого ретривера» й «чорної кішки» переданий неймовірно чуттєво й яскраво.
По-перше, ставлення Райлі до Лексі — це просто божественно. Він її боготворить. І це саме те, як, на мою думку, має поводитися кожен чоловік. Просто 10 із 10. Те, якою є Лексі — впевненою, сильною, позитивно налаштованою, і наскільки вона допомогла Райлі не лише фізично відновитися, а й повернути психічну стійкість, було для нього життєво необхідним.
Вони разом — це поєднання ніжної романтики й пристрасної закоханості. Мені надзвичайно сподобалися описи їхніх побачень, те, як вони робили одне для одного маленькі, але такі важливі речі, як щиро турбувалися й підтримували одне одного. Ця пара максимально гармонійна: їх ніжне розуміння привело до того, що вони почали відчувати одне одного з півслова, приймати, попри страхи, проблеми й власні «таргани» у голові.
Мені неймовірно сподобався Райлі. Це чоловік, який зміг заново віднайти себе після величезної травми. Після такої події, де в реальному житті багато хто здається. Особливо сильно мені це відчувається на тлі війни, коли ми бачимо так багато скалічених хлопців і дівчат. Коли вживу зустрічаєш людей, які продовжують жити повноцінно навіть без кінцівок після важких поранень, починаєш ще глибше усвідомлювати, наскільки сильним був Райлі. Так, у нього була неймовірна підтримка — друзі, батьки, Лексі. Але якби він са�� цього не прагнув, він би не досяг нічого. Тому його власний внесок у повернення себе, свого життя й любові до нього беззаперечний.
Водночас Лексі — неймовірно сильна героїня. Мені дуже сподобалося, як вона розкривалася поруч із Райлі. Попри своє упереджене ставлення до стосунків, вона поступово, ніби квітка, розквітла із ним. Було дуже цінно спостерігати, як ніжна турбота, увага й підтримка партнера створюють для іншого місце спокою. А місце спокою, своєю чергою, дає простір для зростання.
Тому можу точно сказати, що книга неймовірна. Мені дуже сподобалася взаємодія Райлі й Лексі, їхня ніжність і глибина почуттів. У попередній книзі я відчувала, що Маделайн, на мою думку, робила недостатньо для Гадсона. А тут Лексі віддалася на всі 100 %, так само, як і Райлі. Їхня взаємна ніжність просто викликає метеликів у животі.
Це та книга, яку я чекаю прочитати. Та книга, заради якої я взагалі читаю. Вона — джерело саморефлексії, натхнення й світла в моменти, коли здається, що пітьма залила все навколо.