Нічого дотепнішого ви не читали.
Хочеться цитатувати й цитувати.
Наприклад, есе "Мої коти мене не поважають":
"Бо ж коти - це як діти, тільки кращі. Їхню святість не можна піддвати сумнівам... А поваги від кота очікувати - то, на думку професорів котячих наук, узагалі якесь збочення." С. 21
Ця книга, як довгий стендап, про те, що болить кожній жінці і в прямому й переносному сенсах. Допомагає прийняти себе, такою, яка ти є, спочити з миром твоїй внутрішній хорошій дівчинці:
"Сам факт наявності в тебе матки робить тебе відповідальною за все: за демографічну ситуацію в країні, майбутнє пенсійного забезпечення і помилки всіх упядів за останні 30 років; за те, що ти можеш народити, але не хочеш, за те що народила, але замало, і, звісно, за те, що твоїх дітей забагато. Навіть якщо дитина в тебе одна, її може бути комусь забагато. Бо її чути і видно. А ідеальні діти - це такі, що звуків не видають, світла не відбивають, повітря не зрушують і самі не рухаються. І не існують.
Суспільству хотілося би влаштувати все якось так, щоб дітей було якомога більше в статистицв, але якомога менше в громадському просторі." С. 93
Чудовий подарунок подрузі з почуттям гумору, або собі.
Надзвичайно багатий словник.
Не читайте в метро, бо дурнувато гиготітиме. Перевірено.
4, а не 5 зірочок суто за формат видання.
Великі бокові поля, а текст близько до центру іноді було незручно читати.
І чомусь пропуски аркуша між всіма есе.