What do you think?
Rate this book
Journey to the Beyond. Mariupol
Yevhen Shyshatskyi is an editor and journalist. He was born and raised in Mariupol. Now he lives and works in Kyiv since 2014.
On February 24, 2022, Yevhen’s world turned upside down, as it did in case of every Ukrainian. In Mariupol, his mother and friends, with whom he lost any contact, were living under intense shelling. Yevhen decides to go to the occupied eastern part of Ukraine to help evacuate people.
Journey to the Beyond. Mariupol is the confession of a volunteer driver who managed to escape from the Russia-occupied outskirts of Mariupol and to return to the Ukraine-controlled territory. The author describes a real journey to the ”frozen-time land,” as he talks about people whose life choices and fate brought them exactly to that place; as well as about his own choice—so ”not-thought-through, yet conscious.”
It is a journey in search of his own folks. Also, in search of his own self. With a fatalistic willingness to get new experiences. It is a no-frills-story about people living in wartime, whose destinies affect a pattern of life they share in common.
Yevhen Shyshatskyi shaped his writings in a thoughtful and deeply meaningful way. He inserts his young age memories about living his life in the peaceful Mariupol. The book is filled with writer’s reflections on the events in Ukraine back in 2014, which affected his feeling of ownership of his Native Land. Even at the time when the asphalt under his feet is all pierced with holes.
On February 24, 2022, Yevhen’s world turned upside down, as it did in case of every Ukrainian. In Mariupol, his mother and friends, with whom he lost any contact, were living under intense shelling. Yevhen decides to go to the occupied eastern part of Ukraine to help evacuate people.
Journey to the Beyond. Mariupol is the confession of a volunteer driver who managed to escape from the Russia-occupied outskirts of Mariupol and to return to the Ukraine-controlled territory. The author describes a real journey to the ”frozen-time land,” as he talks about people whose life choices and fate brought them exactly to that place; as well as about his own choice—so ”not-thought-through, yet conscious.”
It is a journey in search of his own folks. Also, in search of his own self. With a fatalistic willingness to get new experiences. It is a no-frills-story about people living in wartime, whose destinies affect a pattern of life they share in common.
Yevhen Shyshatskyi shaped his writings in a thoughtful and deeply meaningful way. He inserts his young age memories about living his life in the peaceful Mariupol. The book is filled with writer’s reflections on the events in Ukraine back in 2014, which affected his feeling of ownership of his Native Land. Even at the time when the asphalt under his feet is all pierced with holes.
- GenresNonfictionWarUkraine
221 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
1 person is currently reading
48 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
January 27, 2024
«10:17»
Я слухав звуки притулку і не вірив, що це відбувається зі мною та моїми земляками.
Маріупольці за ґратами райвідділу.
Маріупольці, яких везуть на фільтрацію в Старобешеве.
Маріупольці, які чекають відправлення на Ростов.
Маріупольці, які кашляють підвальною цвіллю в спільне повітря в притулку для біженців.
Маріупольці, в яких залишились лише острівці валіз і сумок, що лежать поруч із ними.
Маріупольці, які втратили минуле і не набули майбутнє.
Ну і так, серед них — маріуполець, який приперся допомогти іншим маріупольцям, а натомість приєднався до них.
Нарешті для цієї сповіді були час і можливість.Відкрив фейсбук, натиснув поле «Що у вас нового?». Як пульс замиготів курсор.
Я не знав, як буде далі. Але знав, як і що було.
Я не знав, чи буде це комусь потрібно. Але це було потрібно мені.
Я не знав, яку форму та вміст виберу для своєї історії.
Та точно знав, з чого її почну.Прості цифри.
«10:17».
Бо цей застиглий годинник у холі «військової комендатури ДНР, смт Володарське» тепер назавжди в моїй пам’яті.
Я слухав звуки притулку і не вірив, що це відбувається зі мною та моїми земляками.
Маріупольці за ґратами райвідділу.
Маріупольці, яких везуть на фільтрацію в Старобешеве.
Маріупольці, які чекають відправлення на Ростов.
Маріупольці, які кашляють підвальною цвіллю в спільне повітря в притулку для біженців.
Маріупольці, в яких залишились лише острівці валіз і сумок, що лежать поруч із ними.
Маріупольці, які втратили минуле і не набули майбутнє.
Ну і так, серед них — маріуполець, який приперся допомогти іншим маріупольцям, а натомість приєднався до них.
Нарешті для цієї сповіді були час і можливість.Відкрив фейсбук, натиснув поле «Що у вас нового?». Як пульс замиготів курсор.
Я не знав, як буде далі. Але знав, як і що було.
Я не знав, чи буде це комусь потрібно. Але це було потрібно мені.
Я не знав, яку форму та вміст виберу для своєї історії.
Та точно знав, з чого її почну.Прості цифри.
«10:17».
Бо цей застиглий годинник у холі «військової комендатури ДНР, смт Володарське» тепер назавжди в моїй пам’яті.
October 8, 2022
Ця книжка — маленький живий епізод з яких складається ця війна.
Читала 5 годин, та не могла відірватись. Зі мною таке вперше.
Це було чесно та глибоко. Дякую.
Читала 5 годин, та не могла відірватись. Зі мною таке вперше.
Це було чесно та глибоко. Дякую.
October 9, 2025
Є книжки про війну, які просто розбивають з перших сторінок.
А є такі, що показують війну через окремі сцени — без криків і вибухів, але не менш боляче. «Мандрівка до Потойбіччя. Маріуполь» саме така.
Автор, Євген Шишацький, родом із Маріуполя. Війну він зустрів у Києві, а коли 24 лютого зник зв’язок із його мамою та друзями з “Маріка”, просто зібрався й поїхав. Без плану, зі страхом і тому, що інакше не міг.
Ця поїздка перетворюється для нього на тиждень життя “на тому боці”. На одному з блокпостів його зупиняють — починаються розпити: хто він, куди їде, що везе. Потім “садять” у кімнатку, де на кілька метрів — десятки людей. Довгі години допитів, постійна напруга.
Книжка тримає в напрузі з перших сторінок. Подекуди навіть забуваєш, що читаєш документальний текст — настільки сильно відчувається безсилля, нерозуміння й моторошна невизначеність.
Також тут піднята тема "волонтерства".
Після таких історій інакше дивишся на людей поруч (точніше "бичиш" ясніше цю людяність і самопожертву). На тих, хто просто взяв і поїхав рятувати інших — водіїв, волонтерів, звичайних людей, які щодня ризикували життям. Бо кожна дорога, кожен блокпост могли стати останніми.
Дуже раджу прочитати.
Більше відгуків: https://t.me/knygonos
А є такі, що показують війну через окремі сцени — без криків і вибухів, але не менш боляче. «Мандрівка до Потойбіччя. Маріуполь» саме така.
Автор, Євген Шишацький, родом із Маріуполя. Війну він зустрів у Києві, а коли 24 лютого зник зв’язок із його мамою та друзями з “Маріка”, просто зібрався й поїхав. Без плану, зі страхом і тому, що інакше не міг.
Ця поїздка перетворюється для нього на тиждень життя “на тому боці”. На одному з блокпостів його зупиняють — починаються розпити: хто він, куди їде, що везе. Потім “садять” у кімнатку, де на кілька метрів — десятки людей. Довгі години допитів, постійна напруга.
Книжка тримає в напрузі з перших сторінок. Подекуди навіть забуваєш, що читаєш документальний текст — настільки сильно відчувається безсилля, нерозуміння й моторошна невизначеність.
Також тут піднята тема "волонтерства".
Після таких історій інакше дивишся на людей поруч (точніше "бичиш" ясніше цю людяність і самопожертву). На тих, хто просто взяв і поїхав рятувати інших — водіїв, волонтерів, звичайних людей, які щодня ризикували життям. Бо кожна дорога, кожен блокпост могли стати останніми.
Дуже раджу прочитати.
Більше відгуків: https://t.me/knygonos
November 29, 2023
Я не курю, але під час читання хотілося або не забувати дихати, або закурити.
Від відчуття, що це не триллер, не справи днів давно минулих, це реально історія минулого року ..
Дякую Євгену за яскраву і дуже людяну розповідь.
Від відчуття, що це не триллер, не справи днів давно минулих, це реально історія минулого року ..
Дякую Євгену за яскраву і дуже людяну розповідь.
June 30, 2023
Данна книга - це історія одна із мільйонів. Скільки прийшлось пережити українцям. Було цікаво читати. Особлові відмічати, що добрих людей більше. Коли чужі люди радіють, що людина вибралась цілою, хоч і втратив чужий бус... Зі словами: "Хрін з машиною, головне сам цілий, ти повернувся." І в той час багато роздумів про людей які одурачені пропагандою. Що з такими робити далі? Як пояснити, що біле це біле, а не чорне? Також в книжці описується, що саме на територію України було попасти найскладніше. Навіть, якщо дуже хотіли, всіх розвертали в сторону рашки. Як же здорово, що автор вибрався живим. І що його сім'я також вибралась з Маріуполя. Книгу варто читати, особливо людям які для біженців ставили космічні ціни на житло, хоча такі люди читати не будуть.
August 20, 2024
I bought this in Kyiv in 2023 and only got to read it now. I am glad it exists. While the stories about massacres and troop movements make the news, I think we also need the small stories that show the regular human experience, as well as the absurdity of it all. While there are references to horrific things happening, this book is mostly about the experience of the author trying to navigate his passage to Mariupol while dealing with more and more frustration, as well as a sense of danger lurking somewhere. One mistake and you might coung yourself among the list of missing.
This experience is mixed with memories of pre-war Mariupol, as well as changes in the Ukrainean society over the years.
A very human book worth checking out. Could use a bit more editing in the next editions.
This experience is mixed with memories of pre-war Mariupol, as well as changes in the Ukrainean society over the years.
A very human book worth checking out. Could use a bit more editing in the next editions.
October 15, 2022
Неймовірна книга. Сказати, що я неодноразово плакала це не сказати нічого. Сум, ненависть, злість... і непохитна віра що одного дня це таки закінчиться і всі міста повернуться під контроль України. Але люди з прозомбованими мізками, як з ними бути. Тут росія таки виграла, цих людей вже навряд чи вдасться повернути. Як і десятки тисяч загиблих, які боролися за свою свободу чи просто жили мирним життям.
Дякую Євгенію, що поділилися своїм досвідом і дали мені можливість пережити це також. А також видавництво Фоліо, що надрукувало цю книгу.
Дякую Євгенію, що поділилися своїм досвідом і дали мені можливість пережити це також. А також видавництво Фоліо, що надрукувало цю книгу.
April 4, 2023
Як би не дивно і страшно це б не звучало, але читати було захопливо. Складалось враження, що читаєш пригодницький твір, настільки якісні літературні скіли має автор (на мою думку). Але краще б це були дійсно нереальні вигадані події, ніж правда...
Хоча, через те, що автору досить пощастило вибратись живим з окупованої території і, СПОЙЛЕР, він до самого Маріуполя і пекла не доїхав, в книзі немає суворого жаху жаху. Читається з цікавістю, деякою напругою, але й без концентрованого жахіття. Книга дає розуміння, що взагалі відбувається на окупованих територіях і як доводиться звідти вибиратись.
Хоча, через те, що автору досить пощастило вибратись живим з окупованої території і, СПОЙЛЕР, він до самого Маріуполя і пекла не доїхав, в книзі немає суворого жаху жаху. Читається з цікавістю, деякою напругою, але й без концентрованого жахіття. Книга дає розуміння, що взагалі відбувається на окупованих територіях і як доводиться звідти вибиратись.
August 1, 2023
Сумна книга, яка викликає черговий сплеск емоцій - ненависті, злості, нерозуміння та сподівання на те, що навіть з таких найгірших життєвих ситуацій можна виплутатися завдяки здоровому глузду та обережності
Displaying 1 - 9 of 9 reviews