Кобзар. Падіння Яструба

Легенди про кобзаря #4

by Ілля Бакута

«Кобзар. Падіння Яструба» – нова історія пригод сліпого музики, який мандрує Україною часів Руїни в пошуках вдячних слухачів своїх пісень та дум. Шлях приводить кобзаря до села, що святкує чудовий врожай та збирається річний податок своєму володарю – пожадливому та підступному воєводі Василю Яструбу.

40 pages, Hardcover

First published July 1, 2023

Reviews

[Roman Zarichnyi · Rating 4 out of 5]

Кожного разу, коли я брав до рук черговий мальопис про сліпого кобзаря, історію якого розповідає нам український мальописець Ілля Бакута, зауважував, що нова частина ставала ще кращою, аніж попередні. Особисто для мене це свідчить тільки про те, що автор розвивається у своїй творчості. Такої долі, на мій погляд, й не оминув мальопис «Кобзар. Падіння Яструба».

Як ви пригадуєте, у кобзаря є особливі дари — хоч він і осліплений, проте здатний бачити світ очима крука, що його супроводжує. Суджено йому відвідати село, яке страждає від жорстокості та несправедливості місцевого воєводи. Жителі цього місця радіють тому, що врожай удався цьогоріч настільки добрим, що вони не тільки зможуть сплатити данину місцевому панові, а й узагалі не будуть бідувати узимку. Та пан має слабкість — він глузує над божими законами, вважаючи себе божественним посланцем. А любов до золота спонукає, за «волею Господа», найняти місцевих дрібних злодюг для крадіжки данини. Це все для того, щоб цей негідник, прикриваючись божою карою, звинуватити у всьому бідних селян. Та не все буде, як задумував пан, адже сліпий кобзар не залишить село в біді та бажає відновити справедливість.

Я б не сказав, що підхід до побудови сюжету сильно зазнав змін у порівнянні з попередніми мальописами. Але мова тут більше про те, як Ілля Бакута розповідає його. Адже під час час читання зловив себе на тому, що автор зловив мене на початку історії на гачок, яким провів до останньої сторінки. Манера оповіді, діалоги, добре розкритий негативний персонаж, малюнок, кольори, мотивація героїв — усе це вилилося ту пісню кобзаря, яку хотілося слухати та дізнатися завершення історії. Особливо вразила мене сцена, де воєвода б’ється із круком, розмахуючи лампою зі свічок. Окрім подій, які відбуваються на ній, якраз можна добре побачити той прогрес автора, про який говорив вище. Кадрування, малюнок та діалоги в цій сцені майстерно й гармонійно поєднані в одне ціле, створивши якраз той правильний набір, який для мене став найбільш вражаючим.

Мотивація та цілі головного героя залишається досі поза межами нашого розуміння. Маю надію, що відповіді тримаються десь у тіні, очікуючи свого часу, щоб розкрити таємницю, що лежить у самому серці цієї загадкової історії. А поки ми занурюємося все глибше у вир містичних і таємничих подій, які трапляються із кобзарем. А чом би й ні.

Зараз залишилося лише дочекатися продовження, яке, можливо, розкриє завісу таємничості, що оточує головного героя. А може, у цьому продовженні прихована відповідь, яка заплутає нас ще більш. Подивимося.

[Володимир Кузнєцов · Rating 4 out of 5]

Історія дещо поступається попередній, і моральний посил може здатися надто прямолінійним. Утім, саме як притча він сприймається геть непогано, до того ж містить кілька потужних сцен.

[Oleksander Lysenko · Rating 4 out of 5]

Кобзар у новому форматі виявився далебі вдалим і сильнішим за попереднім випуски. Плюсик за шекспірівсько-православні монологи.

[Mykhailo Gasyuk · Rating 5 out of 5]

Про кобзаря, який випадково вступився за несправедливо обкрадене та спалене село. У кобзаря є надздібності - він хоч і сліпий, але може бачити очима крука, що його супроводжує. Спочатку кобзар попадає у село, яке ще не встигли спалити. Село зібрало данину місцевому пану. Місцевий пан порепаний головою на золоті та богові. І такий недалекоглядний, що любить усе у ім’я боже карати. А шоб був привід, наймає місцевих злодюжок оту данину викрасти. А потім кобзар випадково стрічає тих злодюжок у корчмі, де вони активно продавали відібраного в селян воза і волів - з даниною вийшов невеличкий конфуз, тож додаткові бонуси стали в нагоді. Коротше, сліпий побив п’яних, вернув воза з волами в уже на той час спалене село, пішов чинити справедливість до пана, вислухав його довгий спіч про праведність і посприяв тому, що обійстя пана теж спалахнуло, разом з господарем.

Швидкий сюжет, пристойно виписаний головний поганець, інколи дивний художній стиль (самобутній, так, але інколи у персонажів щось не те з кінцівками та обличчями).