Зелена Маргарита

by Світлана Пиркало

«Зелена Маргарита» — яскрава молодіжна повість, яка кілька років тому стала справжнім бестселером і була одразу розібрана на цитати вдячними читачами. Та інакше й бути не могло, бо сповнена гумором І ОПТИМІЗМОМ книжка про те, як жити легко й весело, не підлаштовуючись до чужих правил, бути собою й при цьому добиватись усіх поставлених цілей. Авторка - молода успішна журналістка, яка зараз працює в Українській службі БіБіСі в Лондоні, довела власним прикладом.

Genres: Fiction, Ukrainian Literature, Ukraine, Female Authors

184 pages, Hardcover

First published January 1, 2001

Reviews

[Olha Zaliznytska]

Стільки років Світлану Пиркало не перевидавали (сама вона давниим-давно живе в Лондоні і більше нічого не пише 🥲), а тут, виявляється, такий скарб!

Потребую перевидання інших творів пані Світлани, мені потрібно ще.

[Ilonka Sheleshko]

аж сумно трохи, що, в принципі, багато всього досі актуально. ще сумніше те, що я в такому ж збентеженому стані як оповідачка. а ще гірше те, що через цей текст мені прийшлось задуматись про певні речі і власні думки, яких я старанно уникала останні місяці і це було не так і зле, хоч і жодного рішення відповідно не було. ну що ж, дякую, що тепер мені знову прийдеться знову розбиратись у собі без шансів на успіх

але книжка класна, правда

[Олеся Бойко]

почати рік з цієї книжки було чудовою ідеєю

[список використаної літератури]

Ця книжка справді тотальний і беззаперечний вайб, яку я полюбила дико, любі друзі. Я б навіть сказала, шо вона дуже ловка, написана для настоящих артісток (і чуть-чуть артістів). Під час читання непристойно сильно хочеться буть лучшою подрýжкою з Мариною Погрібною. Чи Мурусею? Чи все ж Маргаритою?

Останні кілька розділів здалися мені дещо "зіжмаканими", тому свої виправдані 4,5 з 5 вона отримує, хоч і віддано любити "Зелену Маргариту" мені це абсолютно не заважає.

[Dima Katerusha]

Чудова, ненапряжна історія
Дуже сміявся, читаючи її. Чомусь за 200 сторінок проникся головною героїнею більше, ніж в деяких книжках на 500+ сторінок

[Solomiia Sabat]

Книга — вайб! Написана майже 20 років тому, а героїня чуствує так, ніби живе в Києві наших днів.

[Качечка]

Мені було просто дуже добре під час прочитання

[danana]

розйоб капітальний!

[Sofia]

«це моє улюблене, хоч і нервове, хоч марнотне, місто»

за усіма обставинами найкраща або друга найкраща книжка цього року. легко читається, смішна, на кожній сторінці «о, я!», кожні 50 — «о… блін, я». пані світлана напиркала дуже добре

[Dmytro Zozulia]

Книжка, яка могла бути написана лише на зламі ХХ і ХХІ століть, але при цьому парадоксально актуальна й досі. Тут направду багато розмислів молодої жінки про все на світі, починаючи з питань гендерної рівності й фемінізму, і закінчуючи проблемами потенційної еміграції, зокрема, до США. Що з цього нині зникло з повістки? Питання риторичне. А ще, все це подано під соусом із доброго гумору й іронії, тож читається "Зелена Маргарита" надзвичайно легко.

Утім, без певних тригерів не обійшлося. Я, зокрема, на мить перечепився через такий пасаж: "І щоб війна нарешті закінчилася. Війна... Всього за якусь тисячу кілометрів, наприкінці двадцятого століття". Тепер подібні звороти завжди викликають у мене досить конкретні асоціації. Звісно, то була інша війна, і згадувалася вона геть побіжно. Хронологічно це могла бути операція "Союзна сила", або ж Друга російсько-чеченська війна. Утім, так чи інак, та війна закінчилася, зате почалася нова, і вже не просто "за якусь тисячу кілометрів", а безпосередньо вдома.

До власного сорому, досі я мало знав про авторку. І не мав великої охоти поцікавитися детальніше, хто вона. Думаю, так склалося, насамперед, через те, що нових творів Світлана Пиркало давно не писала, а отже, і не потрапляла до мого інфопростору. Але зараз, уже після (доволі випадкового, правду кажучи) прочитання, мабуть, головного (поки що) її роману, я переконався, що "Зелена Маргарита" - це важливе явище в українській літературі. Тож дякую видавництву "Комубук" за перевидання, а заразом - і за перевідкриття ще однієї яскравої письменниці! Сподіваюся, що колись вона потішить читацьку аудиторію новим, іще актуальнішим твором...

[Iryna]

Розважальна історія, що викликає фантомну ностальгію за 00ми у Києві. Щось злегка схоже на чікліт, але без впадання за чоловіками та з наявністю феміністичних ноток.
Не помітила як сторінка за сторінкою пролетіли декілька днів з життя Марини-Марусі-Маргарити, дуже легко читається.
Та варто робити знижку на те, що книга писалася на прикінцеві 90х і пару розділів було дискомфортно читати (той що про Кіріла, та той що про художника).

[хвія]

набралася життєвих премудрощів та вайбу

[Evgen Novakovskyi]

Sex and the City: Kyiv Edition. ну серйозно, героїня розмірковує про життя й стосунки та пише статті в журнали, а у проміжках знайомиться з мутними тіпочками й ходить на дивні побачення. тільки от буквально проговореного сексу у Маргарити не буде, лише місто. мабуть, весь тогочасний секс дістався Оксані Стефанівні.

на момент виходу цього тексту Kyiv ще був Kiev, і я дуже добре памʼятаю цей Кієв: усі навколо спілкуються російською, а українська в громадських місцях викликає щирий подив, перемежаний із радістю. типу, вау, ура, я почув українську мову в столиці України. те, що я сам при цьому був російськомовний sweet summer child мене зовсім не бентежило, і це теж свого роду маркер часу. ну прям як ця книжка, вона дуже добре змальовує ту епоху.

енівей, дуже реготав із цієї цитати:

На цьому все не закінчилося, бо до мене причепилася ще бабушка на ескалаторі, яким я підіймалася нагору. Їй хотілося запитати: невже дівчата зараз думають, що так на них швидше звернуть увагу? У неї були ці слова прямо витесані на лобі. Натомість вона сказала: «Ой, смотрите, как ви замьорзлі. Нада одєвацця теплєє». Я посміхнулася, показавши ощирені зуби, й пообіцяла, що «наступного разу неодмінно так і зроблю». У бабушки на обличчі проступив страх, очевидно, через українську мову. Є такий сорт бабушок, яких тіпає від щирої української мови, ніби я зараз дістану кастет і вріжу їй по зубах. Ну, ніде правди діти — іноді й хочеться.

а тепер реаліті чек: Київ і досі нормально не перейшов на українську. добре, що хоча б на папері він нарешті Kyiv.

[Nazarii Zanoz]

Дуже жіноча, ненапряжна книжка з непоганим стьобом із чоловіків, суспільства та його стереотипів. Ніби побалакав з кількома знайомими дівчатами)

[Сашко]

кожн_а має прочитати цю книгу і набрати собі мудрощів щоб вижити в будь-якій ситуації

[Olha Whim]

Можливо в 2000 це було цікаво, зараз , на мою думку, дуже морально застаріла історія.

[Jane Rukas]

Дуже смішна книжка, але мушу попередити що тут багато російської мови, яка чомусь не перекладена хоча б в примітках.

[Ivanna]

Це вайб, це треба просто відчуть, знаєте💅

[Kateryna Kravets]

Для мене це просто 100% вайб «Секс і місто», тільки по-українськи.
Оскільки героїня журналістка, через її статті ми знайомимося з її поглядами й поступово вчимося розуміти її почуття гумору і згодом воно починає подобатися. Це потік свідомості й роздуми про те, як жити це життя.

Рандомні люди, різні зустрічі, пошук себе через людей, через локації, через події й експерименти. І ця книга ніби не має кінця. Тобто кінець є, але він не відчувається як завершення. Якби було продовження, я б читала далі, навіть попри те, що тут немає чіткої сюжетної зав’язки.

Тебе затягує не емоційна інтрига, а сама атмосфера. Простота і приємність просто спостерігати зі сторони.
Нічого феєричного, але неочікувано дуже класний досвід.

[Andy]

дуже забавна коротенька книги, назви розділів просто прекрасні, а особливо неймовірна стаття «ЧОЛОВІК ЯК ІСТОТА НАДЗВИЧАЙНО КОРИСНА», тут я сміявся дууже довго. з мінусів лиш дуже багато російської але треба зважати, що текст вперше опублікували у 2000 році

[Anа Lea]

3.5⭐️

[Hanna Smyrnova]

Ну капєц, провела з Маргаритою, чи то Мариною, чи то Машею день і так прониклась нею, ну дуже повірила в неї як людину (чи то в авторку, яка добре описала себе?)
Моментами кумедна, моментами дивна з прекрасним описом психоделічних снів, моментами підсвічує буденні жіночі проблеми, що аж бере здивування за час першого виходу книжки (більше 20 років тому😳). І дійсно за вайбом нагадує Секс і місто по-київськи. Наклеїла десятьмільойнів стикерів, мені дуже сподобалось, чекаю на перевидання іншої книги авторки

Tw: речовини, алко, росмовні герої, некоректні слова для позначення геїв та темношкірих

[Olha Skulska]

Я чесно намагалася зрозуміти, про що написана книга, і чому вона багатьом так подобається, але нічого не вийшло...

Цитата з книги:
– Щас би розкумариться, чисто децил, – з почуттям каже Саша. – Я вчив
сьогодні Канта, так задрався. Похваліть мене, чуваки, це такий подвиг. Я думав,
що люблю цю філософію, а я так її ненавиджу. Прикиньте, я тут цілими днями
сиджу один, з котом, втикаю в цю філософію, буття-в-собі, суще й несуще, я тут
скоро чокнусь. Ну шо, може, давайте чисто мєжду пєрвой і второй?

Таке відчуття, що авторка просто записала потік думок з голови, от все що думала те й писала, не редагуючи

[OValentyna]

Дуже локальна історія, актуальна лише в своєму часі (початок 2000-х) і просторі (Київ).
Але - підозрюю - може бути смішно

[Ольга К.]

чудова книга)

[Oleksandr Yelyseiv]

дякую цьому тексту за геніальну цитату в диплом

[Natalie]

я би прочитала за один присіст, але в мене була робота 🥲
10000/10, обожнюю

[Oleksandra Hudym]

Ця книга неймовірно вайбова. Написана у форматі щоденника, дотепна, кумедна, місцями крінжова. Але саме такими були наші 2000ні.
Головна героїня дуже цікава жіночка, яка тільки почала заробляти перші більш-менш пристойні гроші, вона живе у Києві, має хлопця, який любить читати Канта, багато думає на різні теми, та рефлексує. Загалом, у мене було відчуття, що я прочитала сценарій до серіалу про нашу Кері Бредшоу.

[Olena]

Сподобалось!
Дуже смішна книга! саркастична оповідачка занурює у своє життя в 2000, хоча багато думок досі актуальні. Не знаю, якась вона добра і наша.
Чимось нагадала жадана і карпу 00х, але все ж вирізняється фем оптикою.

Поставила б 4.5 (не обʼєктивно, скоріш душевно)

Tw: дуже несучасні терміни для лгбтк+ спільноти, слюри і ось це ось. Але виправдовую тодішньою необізнаністю.

[Iryna Lystopad]

Роман про молоду жінку в 2000-ні і русифікований Київ.. на жаль не знайшла паперову, чи електронну версію, довелося слухати аудіокнигу на ютубі
Сподобався стиль авторки і описи, але російська від героїв зараз важко сприймається. Хоча я, здається, відчула іронію, яку авторка заклала в ці персонажі