"H.P. Lovecraft's The Call of Cthulhu"
Gou Tanabe
"What could be the meaning of this queer clay bas-relief and the disjointed jottings, ramblings, and cuttings which I found?"
"Здавалося, то був якийсь монстр, а чи символ, що передавав монстра, образ якого могла витворити лише хвора свідомість. Я не надто погрішу проти істини, якщо скажу, що моя дещо екстравагантна уява намалювала одночасно образи восьминога, дракона і потворної подоби людини. М’ясиста голова зі щупальцями вінчала гротескне і лускате тіло з рудиментарними крилами, а проте саме загальний контур цієї фігури робив її разюче жахливою."
Черговий шедевр від геніального Танабе.
На цей раз художник взявся за одну з найголовніших та найвідоміших робіт Лавкрафта - поклик Ктулху. Та все ж, якщо порівнювати цю адаптацію з усіма попередніми, то тут не так щоб багато екшну. Танабе більше концентрується на психологізмі та акуратному промальовуванні персонажів. Звісно що фінальні сцени з погонею Ктулху та явлення підводного Рльєху, виконані як завжди віртуозно та масштабно. ЧОго лише вартує апокаліптичне видіння Ктулху, що виникає з тьрох темних сонць.
А в підсумку, я вже вчергове переконався, що краще за Танабе воплотити видіння Лавкрафта у життя не зможе уже ніхто.
"я витворив його минулої ночі у своїх снах про дивовижні міста; у візіях, проте, давніших, ніж замислений Тір, чи занурений у себе Сфінкс, а чи оточений садами Вавилон».
"Він переповідав свої сни у надзвичайно поетичній манері, змальовуючи панорами жахаючого безмежжя похмурого грандіозного міста зі слизького зеленого каменю, — його геометрія, зачудовано казав хлопець, геть неправильна, — і змушуючи почути лячні звуки невловимого, напівтелепатичного поклику з глибин: Ктулху фгтагн, Ктулху фхтагн.
Ці слова були частиною того нечестивого ритуального звернення до мертвого Ктулху, що спить у своєму кам’яному склепі в Р’льєху, тож усе це неабияк мене схвилювало, попри мої раціональні переконання."