Існує цікавий спосіб для визначення компетентності та освіченості людини в сфері таро.
Це просте запитання : "Що таке класика таро?".
Профан, звісно, відразу згадає "таро Райдера", або ж просто скаже "Рейдер" (хоча насправді автори колоди Артур Вейт і Памелла Коллман-Сміт).
Трохи дивною прозвучить така відповідь для історика таро, адже задовго до цієї колоди існувала, наприклад традиція Етейли, копнім глибше і знайдемо різноманітні варіації Марсельського- Безансонського таро, ще далі і натрапляємо на таро Сола Буска або Вісконті.
В своїй праці "Класика таро", один з найбільших у світі колекціонерів та дослідників карт Стюарт Каплан прослідковує зародження колоди таро. Згадуються і гральні колоди (з котрих таро й розвинулось) і найдавніші карточні ігри (індійського, китайського та турецького походження).
Книга Каплана максимально проста, напевно найкраща і найдоступніша для знайомства з картомансією з усіх, які я читав, хоча й містить дві схеми кабалістичного дерева і кілька таблиць.
Є багато чорно-білих ілюстрацій, а також тлумачення всіх 78 карт.
І так, класичною колодою, Стюарт вважає Марсельське Таро із колоди Бурделя 1751 року. Трактування лаконічні, даются значення і для обернутих карт, а в кінці є кілька розкладів з трактуванням результатів.