Ти спиш – і не рахуєш уві сні
Провалені і виконані місії…
І тихо по кімнаті ходить місяць
І щось собі мугикає під ніс.
І чорних тіней довгі язики
позлизували сіль твоєї втоми,
злизали нас – і вже тепер ніхто ми,
лиш ніжність і пульсуюча блакить.
Ніщо не має значення тепер,
Допоки ми зависли у міжчассі,
В кімнату лине море, білі чайки,
А місяць залишається на чатах,
безсонне сонце, срібне і сліпе.
(с) Юлія Баткіліна
Телеграм – https://t.me/rozpovid