Над дахами і деревами, над пивнушками і ятками з полуницею висить срібний місячний серпик.
На сходах біля пошти сидять немолоді і не дуже тверезі чоловіки. Погано попрасовані білі штані “зі стрілками”, офісні сорочки напнулись на пузах. Пляшки і наїдки тут же на сходах, на пакеті з АТБ.
– Тепер, коли стільки часу минуло, – каже один, – я думаю: та я їй вдячний. Чуєш, я вдячний…за цей…як його..досвід.
– Еге ж, – зітхає другий і шумно ковтає пиво.
Варто відійти від крамниць і людей, в темряву,...
Published on June 09, 2019 06:16