До темних доріг, де дай боже колеса й ноги,
В міста фронтові, де найменше вікно не світиться,
Приходь, не барися, скаженого неба віснице,
Обраниця тиші і перемоги.
Зігрій їх, даруй надію, тютюн і печиво,
І трохи чогось іще, щоб стояли й дихали
Під небом низьким сталевої злої віхоли,
Яке наляга на плечі їм.
Підступає зима, ні за кого ніхто не просить.
В них і болю по самі вінця, і гніву досить.
Станься з ними, як все, що вартує на цій землі –
без єдиного слова,
без слів,
розумієш?
Узагалі…
Мал...