metralindol's Reviews > Az unalom

Az unalom by Alberto Moravia
Rate this book
Clear rating

by
1936533
's review
Dec 03, 11

Read in November, 2011

Альберто Моравіа знаний у світі не лише завдяки численним романам, але й тим, що вони надавались до відтворення у кінематографічних шуканнях італійських неореалістів та французької "Нової хвилі". Якщо не полінуєшся, то зі стежини, присвяченої Моравіа, Вікіпедія виведе тебе і на Бернардо Бертолуччі, на Даміано Даміані, Вітторо де Сіка, Жана-Люка Ґодара, Франческо Мазеллі, і на Седріка Кана й Софі Лорен, аякже.


Можливо помиляюсь, але у Союзі романів Моравіа не знали. Ймовірно, втім, членство письменника у комуністичній партії якось посприяло - і уже під завісу радянської влади Моравіа потрапив до списку серії "Зарубіжна проза ХХ століття", започаткованої видавництвом "Дніпро" у 1988 році. Українською мовою роман "Чочара" (1957), отже, побачив світ у 1991 році. Тоді переклад П. Соколовського умістився разом із "Римськими оповіданнями", перекладеними Іваном Трушем (то є, здається, псевдо Аркадія Щербаня), в томику згаданої серії. Зовсім нещодавно видавництво "Фоліо" перевидало той роман удруге.


Втім, роман, про який тут збираюся сказати два слова (обидва страшенно суб'єктивні), ніколи б і не втрапив ні до яких переліків - особливо тоді. Якщо доречне порівняння, то це те ж саме, що, зробивши подумки експеримент, показати у кінотеатрі "Жовтень" 1988 року найвідвертіші з творінь Франсуа Озона. Чому? Бо "La Noia" - про, сказати б, хворобливі сексуальні стосунки здепресованого художника - якщо не підбирати ретельні означники. Про майстерню з пустим полотном, методичні відвідини, механічний секс, купу сексу і до огиди набридливу зацикленість протагоніста на пошуках втечі від власної знудженості, безвідносності і збайдужіння до усього, що його оточує.


Роман "La Noia", який можна було б перекласти як "Нудьга" (чи знудженість) опубліковано 1960 року.
Сьогодні він видався мені в чомусь схематичним, статичним і, певне, жорстоким; таке враження лишають не лише сухі, часом до абсурду, діалоги, але й сама послідовність подій. Можливо, такий був авторський задум: образ марності, безсенсовості, пустоти повсякдення справді схоже чимсь на "біле полотно" - саме під такою назвою екранізацію твору побачили американці. Однак у випадку головного героя роману Діно потенція, захована в чистоті натягнутої на підрамник, заґрунтованої набіло, - словом, готової до роботи матерії, викликає кризу, неспроможність, напругу, яка потребує розрядки. Головний герой сповзає у сприймання світу крізь концепцію нудьги - яку він ще в дитинстві задумує викласти у вигляді програмового історичного твору. Увесь людський прогрес - породження нудьги: Бог знудився від створених ним людей, яким врешті-решт остогид Едем; нудотний Авель так само дістав Каїна. Що й казати: війни, зрештою, весь історичний процес дотепно накладається на цю чудесну, податливу теорію.


Усе та ж нудьга (яка не дала втілити юнацький задум), з якої не вилазить Діно й у зрілішому віці, аж ніяк не забарвлена тою життєрадісною іронією мотиваторки. Поміж самокопанням і експериментами із почуттями людей навколо він часто порушує грань допустимого - втім, навіть це слово надто умовне, порожнє, його важко застосовувати щодо роману Моравіа без ремарок.
Склалось відчуття, що пошуки згаданої розрядки фатальним чином зумовлені відмовою Автора подарувати своєму персонажеві бодай дещицю щастя. Це не може залишити сюжет без якоїсь компенсації. Адже Діно має щось отримати. Питання в тому, як вын досягне бажаного при своїй (Авторовій?) суперечливій відразі до фантазму капіталістичного володіння, в лоні якого ставлення до речей і людей перетинається у точці байдужості. Тут я навів би слова Еріха Фромма, які зрезонували мені з розміркуваннями над мотивами дій персонажу Діно.

"Лишень у тих, хто доконечно мусить мати те, що вподобав, така взаємна радість спілкування неодмінно супроводжується жаданням сексуального володіння. Для орієнтованих на буття спілкування з іншою людиною само по собі дає втіху і радість, ба навіть якщо особа сексуально приваблива, зовсім не обов'язково, за виразом Теннісона, "зривати квіти", аби насолоджуватися".
Думаю, однак, що ця констатація нічим би не здивувала головного героя "Нудьги".
likeflag

Sign into Goodreads to see if any of your friends have read Az unalom.
sign in »

Reading Progress


No comments have been added yet.